Шановний пане Президенте України!
Ми, громадяни України, дружина Дячок Софія Юріївна та мати Дячок Ірина Дмитрівна, звертаємося з проханням присвоїти звання «Герой України» (посмертно) десантнику 4-го аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Збройних Сил України, солдату Дячку Дмитру Андрійовичу (позивний «Мітяй») — за виняткову мужність, відданість Батьківщині та самопожертву під час захисту незалежності й суверенітету України.
З 15 червня 2022 року Дмитро брав участь у боях за Херсон, згодом — в оборонних і наступальних операціях на Миколаївщині, Херсонщині та Донеччині.
У листопаді 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу Кліщіївки на Донеччині, Дмитро отримав обмороження кінцівок та черепно-мозкову травму. Попри важкий стан, після лікування він повернувся у стрій.
1 лютого 2024 року, під час боїв за Іванівське, утримання якого було критично важливим для оборони Бахмута, Дмитро, як кулеметник великокаліберного Browning M2, у складі свого відділення разом із іншими підрозділами зупинив прорив противника, не дозволивши йому закріпитися. Вів щільний вогонь, прикривав побратимів і сприяв утриманню позицій у надзвичайно складних умовах.
Згодом, під час оборони Кліщіївки, забезпечував доставку боєприпасів та провізії, евакуацію поранених, виконуючи завдання під вогнем і демонструючи приклад особистої мужності.
У серпні 2024 року брав участь в «Операції Курськ» і був серед перших, хто увійшов у зону бойових дій на території рф.
1 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Заолешенка Суджанського району Курської області, загинув від осколкових поранень, залишившись вірним військовій присязі до останнього подиху.
Його командир згадує: «Він завжди йшов уперед разом із побратимами, брався за будь-яке завдання, навіть попри важкий стан здоров’я. Це був справжній десантник і людина честі. Для мене честь було служити поруч із ним».
Вважаємо, що самовідданість, безстрашність та внесок Дмитра у захист України заслуговують найвищого державного визнання.
Просимо Вас, пане Президенте, присвоїти Дячку Дмитру Андрійовичу звання Герой України (посмертно) — як гідне вшанування його подвигу, приклад для майбутніх поколінь і прояв вдячності від усього українського народу.
Слава Україні!
З повагою,
Дячок Софія Юріївна
Дячок Ірина Дмитрівна