ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ! Прошу Вас підтримати петицію та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму коханому чоловіку й батькові нашого сина, старшому солдату 135-го окремого батальйону управління Десантно-штурмових військ України, водію відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А3204 − Медведєву Віктору Валентиновичу

Шановний пане Президенте України!
Я, дружина Медведєва Віктора Валентиновича, звертаюся до Вас від імені нашого сина, нашої родини, побратимів, колег та друзів із щирим проханням вшанувати пам’ять мужнього і відданого сина України та захисника Батьківщини шляхом присвоєння йому найвищої державної нагороди – звання Героя України (посмертно).
Старший солдат 135-го окремого батальйону управління Десантно-штурмових військ України, водій відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А3204 − Медведєв Віктор Валентинович, 27.08.1995 року народження, родом із с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області, не зміг залишитись осторонь і в липні 2022 року, після того як синові виповнився один рік, добровільно став на захист своєї родини, нашого народу та Батьківщини.
Віктор з 17.10.2014 по 06.11.2015 працював в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора патрульної поліції в м. Запоріжжя. Після реорганізації МВС продовжив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського.
У подальшому, з 25.05.2016 по 24.04.2017, продовжив службу у Вільнянській виправній колонії управління ДПтС України в Запорізькі області (№20) на посаді інспектора відділу охорони.
З кінця квітня 2017 по жовтень 2018 року проходив строкову службу у Збройних силах України в 101-й окремій бригаді охорони Генерального Штабу України імені генерал-полковника Г.Воробйова на посаді водія-навідника.
Закінчивши строкову службу, Віктор продовжив свою кар'єру у Вільнянській виправній колонії (№20) як інспектор відділу охорони. Він залишався на цій посаді до самого початку повномасштабної війни, не покидаючи службу в умовах російської агресії, доки не вирішив змінити професійний шлях на бойовий.
З самого початку війни Віктор сказав, що після того, як синові виповниться один рік, він піде захищати свою родину, свій народ і Батьківщину. Так він і зробив: відсвяткувавши день народження сина 09.07.2022, уже 12.07.2022, маючи «бронь», звільнився з колонії та був зарахований до резерву ЗСУ.
З 28.07.2022 року за власним бажанням був мобілізований до 135-го окремого батальйону управляння ДШВ України на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти. У вересні 2023 року був призначений на посаду водія відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А3204.
У період із вересня 2022 року по січень 2025 року Віктор брав безпосередню участь у бойових діях із захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Його бойовий досвід охоплює різні «гарячі» напрямки, включаючи Донецьку, Запорізьку, Харківську, Дніпропетровську та Сумську області, а також територію за межами України — у Курській області рф.
Віктор зарекомендував себе людиною розсудливою, стійкою та дисциплінованою, сумлінно ніс службу, відповідально ставився до покладених обов’язків, був надійним побратимом.
На превеликий жаль, 19.01.2025 Віктор загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаного із здійсненням заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України, поблизу н.п. Гуєво Суджанського району Курської області. Відбулося влучання FPV-дрона в автомобіль HMMWV, унаслідок чого машина загорілась.
Старший солдат Медведєв В.В., який перебував на місці водія, прийняв весь удар на себе, чим врятував трьох побратимів, що були разом із ним на завданні. Він зазнав значні тілесні ушкодження, несумісні із життям.
Віктор боровся за своє життя і життя побратимів із перших хвилин виконання бойового завдання. Завдяки високому рівню підготовки та досвіду водія, йому вдалося ухилитися від першого FPV-дрона, але одразу після цього на підльоті чекав другий….
Віктор був неймовірною людиною − прекрасним батьком і чоловіком, турботливим сином та онуком, надійним братом, другом і побратимом. Він мав сильний дух, завжди приходив усім на допомогу і був взірцем для багатьох. Попри те, що мій чоловік виріс без батька, він став справжнім чоловіком і прикладом для нашого сина та рідних братів.
Віктор був цілеспрямованим. Під час несення служби у 2024 році він отримав диплом бакалавра у Пенітенціарній академії України (м. Чернігів). Після цього успішно склав ЄВІ для подальшого вступу до магістратури, але через виконання бойових завдань не зміг прибути на вступну сесію.
Віктор хотів підписати контракт, щоб отримати офіцерське звання і зробити більший внесок у лави ЗСУ. Він мріяв, щоб його син, родина і наша нація жили під мирним небом. Непохитно вірив у своїх побратимів, у себе і в нашу Перемогу. До останнього подиху з честю та гідністю виконував свій обов’язок перед Батьківщиною, проявляючи при цьому незламну мужність та самовідданість.
Віктор залишив маленьку копію і часточку себе – нашого сина Нікіту (4 роки). Наш маленький син каже, що хоче бути захисником, як тато. Для нього, як ні для кого іншого, буде важливо, щоб Ви і наш народ визнали його батька Героєм України.
Ця нагорода – це не про медаль. Це свідчення пам’яті, вдячності та визнання на державному рівні, яке залишиться для його маленького сина. Нехай він знає, ким був його батько – справжнім Героєм.
Тому, для вшанування світлої пам’яті вірного Захисника свого народу, прошу Вас підтримати петицію і присвоїти Медведєву Віктору Валентиновичу найвище звання – Герой України (посмертно).
Ця петиція – найменше, що Ви, наш народ і я можемо зробити для Віктора, який пішов з життя так рано, захищаючи рідну землю.
Я і наша родина збереже його ім’я в пам’яті та серці, а Ви – в історії й визнанні нашою державою.
Давайте зробимо так, щоб кожен мужній вчинок і подвиг наших Героїв закарбувався не тільки в серцях рідних, а й в історії нашої Батьківщини.
З глибокою надією та повагою,
Медведєва Діана.
НАЗАВЖДИ 29
ВІЧНА СЛАВА І ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ!
Війна забирає найкращих…