змінити закон "«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас ініціювати внесення змін до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, норми якого суперечать основній меті страхування,- забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди(ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників; позбавляють потерпілого права на належне відшкодування шкоди в наслідок дорожньо транспортної пригоди; мають дискримінаційний характер.

Статтею 7 Закона України «Про страхування», серед іншого передбачені такі види обов’язкового страхування, як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті та страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На перший погляд справедливі види страхування покликані на захист, у першу чергу, пасажирів - потерпілих внаслідок ДТП, а також на захист перевізників, які так би мовити страхують своїх пасажирів двічі при продажі квитка такому пасажиру, і при укладенні страхового полісу із страховою компанією на виконання ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Термін страхового полісу для автотранспортних підприємств , що здійснюють перевезення пасажирів не повинен перевищувати строку чергового проходження транспортним засобом обов’язкового технічного контролю відповідно до вимог ЗУ «Про дорожній рух», який вони проходять двічі на рік, тобто раз на пів року перевізник укладає страховий поліс на виконання ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При наявності автопарку із 10-та автобусів і приблизною сумою страхового платежу за полісом у 500,00грн. авто перевізник сплачує на рік 10000,00грн.(500,00грн.х10(автобусів)х2(двічі на рік).
До цієї суми ще додати страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті що утримується з пасажира і становить до 1,5 % вартості проїзду, на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, і до 3 % вартості проїзду на маршрутах приміського сполучення.
Отже суми страхових платежів, що сплачують автотранспортні підприємства на рік є значними сумами, і здавалось би, при настанні страхового випадку зазначених сум має бути достатньо щоб захистити , як права пасажирів, потерпілих в наслідок ДТП, так і зменшити відповідальність автопревізника винного в такому ДТП .

Але на яке відшкодування шкоди (вид і розмір) від страхової компанії може розраховувати пасажир, що попав у ДТП, знаходячись у забезпеченому транспортному засобі за ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, і при цьому є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування" за особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті?

Згідно з Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті( Затв.Постановою КМУ від 14.08.1996 р. N 959) пасажирам потерпілим у ДТП страхові компанії виплачують страхові суми:
а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100 відсотків страхової суми;
б) у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного
випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:
I групи - 90 відсотків страхової суми;
II групи - 75 відсотків страхової суми;
III групи - 50 відсотків страхової суми;
в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за
кожну добу - 0,2 відсотка страхової суми, але не більше 50
відсотків страхової суми.

Зідно з ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пасажир потерпілий у ДТП може розраховувати на відшкодування шкоди його життю, здоров’ю, майну, в тому числі:
- шкоди, пов’язаної з лікуванням потерпілого;
- шкоди, пов’язаної з тимчасовою втратою працездатності
потерпілим;
- шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності
потерпілим;
- моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях,
яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або
іншим ушкодженням здоров’я;
- шкоди, пов’язаною із смертю потерпілого.

Пунктом 32.3 ст.32 цього же Закону, зазначена вище шкода не відшкодовується пасажирам що знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування". Тобто відшкодування шкоди пасажиру який має квиток на проїзд виключає відшкодування страховою компанією йому такої шкоди, як майнова шкода, шкода, пов’язана з його лікуванням,моральної шкоди. Розраховувати такий потерпілий може на відшкодування, передбачені Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, лише у випадку загибелі потерпілого, у разі отримання інвалідності і у разі тимчасової втрати непрацездатності.

На підставі зазначеного, з метою уникнення звуження прав пасажирів потерпілих у ДТП та з метою зменшення матеріального навантаження на авто перевізників, що сплачують і так значні страхові платежі, прошу Вас, подати до Верховної Ради України проект закону про зміни до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, яким із ст. 32 « Випадки, коли шкода не відшкодовується» буде виключено п.32.3. «шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування"» .