Я, донька загиблого воїна Левіхіна Олександра Володимировича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму батькові найвищу державну нагороду – звання Героя України (посмертно).
Мій батько, Левіхін Олександр Володимирович , бездоганно виконував свої військові обов’язки. Він був мужнім та відданим захисником України, сміливим воїном і надійним побратимом.
Воював у лавах 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, військової частини А7028.
За 42 дні перебування на позиціях разом із своїм підрозділом відбивав численні штурми, виходив у розвідку, рятував поранених, ризикуючи власним життям. Його відвагою та стійкістю пишалися як побратими, так і командири.
Загинув Олександр 29 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі села Щербинівка Донецької області. Під час виходу з позиції мій батько евакуйовував важкопоранених побратимів, потрапивши під мінометний обстріл, він, не думаючи про себе, прикрив товаришів і врятував їм життя. Олександр отримав смертельні поранення, які були несумісні з життям.
Мій батько до останнього подиху залишався вірним Присязі та Україні. Його подвиг, мужність і самопожертва є прикладом справжнього героїзму. Він заслуговує на найвищу відзнаку нашої Держави — звання Героя України (посмертно).
Уклін та шана Герою України! Вічна памʼять! Слава Україні!