ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ! ПРОШУ
ВАС РОЗГЛЯНУТИ ПЕТИЦІЮ ПРО ПРИСВОЄННЯ ПОЧЕСНОГО ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) ВІРНОМУ СИНОВІ
СВОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ, ХОРОБРОМУ ВОЇНУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНІ БОЙКО РУСЛАНУ МИХАЙЛОВИЧУ , НАРОДЖЕННОМУ 12 ЛЮТОГО 1981 РОКУ.
За мужність, хоробрість та внесок у захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України
Солдат 79-й батальйон Фенікс 3-го десантно-штурмової бригади України
Брав участь у боях в зоні АТО в Донецькій області населені пункти: Волноваха, Марʼїнка, Авдіївка
С 2016 року після повернувся додому , і с повномасштабним вторгненням агресора був мобілізований в 81 -ша аеромобільну Слобожанську бригаду у складі Десантно-Штурмових військ України А0641
Під час бойового завдання 2 листопада 2024 року загинув при захисті Батьківщини виявивши стійкість та мужність в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області отримавши вибухові травми не сумісні с життям .
Руслан неодноразово проявляв мужність, хоробрість та незламність, ризикуючи власним життям заради побратимів та України. Він віддав своє життя задля вільної країни його подвиг має бути відзначений найвищою державною нагородою, щоб памʼять про нього не згасала ніколи
Він повернувся на щиті маючі багато нездійсненних мрій навіки в строю , навіки 43, люблячий син, найкращій чоловік та батько, і най люблячій дідусь
Син Батьківщини , вірний друг та відданий побратим, зі слів побратимів він був людиною яка не одноразово ризикував своїм життям для порятунку ближніх, він був вірним товаришем гарним співрозмовником і людиною яка могла віддати останнє , і відав найважливіше -життя …
Вічна памʼять героям