Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Жукову Віталію Васильовичу за винятковий героїзм та самопожертву.

Шановний пане Президенте,

Звертаємося до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) вірному сину своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України командиру 1 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 6 аеромобільної роти 2 аеромобілього батальйону військової частини А 4350 Жукову Віталію Васильовичу,який віддав своє життя, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України.

Жуков Віталій народився 17 червня 2001 року в с.Котів Луцького району Волинської області.
Навчався у звичайній сільській школі.Після здобуття базової середньої освіти,вступив у Клеванський професійний ліцей,де здобув професію електрика.
Закінчивши навчання у ліцеї, вирушив закордон.
Коли почалась війна і люди масово покидали свої домівки в пошуках безпеки,Віталік ж навпаки,замість спокійного життя закордоном,вирішив повернутись додому,бо не міг лишатись осторонь біди,яка прийшла на українську землю.
Після повернення в Україну,він почав активно допомагати місцевій теробороні та чергувати на блокпосту.

26 січня 2023 року Віталік поїхав оновити свої дані в місцевому територіальному центрі комплектування та прийняв рішення вступити до лав Збройних Сил України.На наступний день він вже із речами вирушив до попереднього місця проходження служби.
Після здобуття необхідних навичок був зарахований до 46 бригади десантно штурмових військ.
У квітні 2023 року отримав поранення,виконуючи бойове завдання.Після лікування був нагороджений орденом за мужність.
Не довго думаючи,Віталік знову повернувся на службу,адже звик завжди доводити до кінця розпочаті справи.
З липня по серпень 2023 приймав участь у навчаннях в Німеччині.
Повернувшись із навчань був призначений командиром відділення та удостоєний звання сержанта.
21 вересня 2023 року перед виходом на позиції ,як зазвичай,зателефонував рідним,аби вкотре нагадати як сильно їх любить та попросити молитви за себе та його побратимів у бою.На наступний день під час виконання завдання в населеному пункті Новопрокопівка Запорізької області із ним був втрачений зв’язок.Майже 2 довгих років очікування,віри,надії,безкінечних пошуків ,на привеликий жаль, обернулися жахом для нашої родини та близьких друзів Віталіка,- він був індентифікований за результатами тесту ДНК як загиблий .
Друзі та знайомі згадують Віталіка,як надзвичайно позитивного та життєрадісного хлопчину.Він завжди був готовий прийти на допомогу тим,хто її потребував.Побратими ж описують Віталіка як хорошого і чуйного товариша,відповідального командира,який завжди викладався на всі 100,виконував бездоганно свою безпосередню роботу, цитую слова: «Знав я його(Віталіка) не так давно,але достатньо аби зрозуміти,що за все своє життя ,таких людей як він,я ще не зустрічав,він був особливим,таким до якого завжди хочеться тягнутися»

Жуков Віталій Васильович був вірний своїй присязі до останнього подиху і загинув як справжній герой.
Просимо Вас, шановний пане Президенте, розглянути та підтримати нашу петицію, присвоївши Жукову Віталію Васильовичу найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).

Це стане гідним вшануванням пам'яті вірного сина України та визнанням його неоціненного внеску у захист нашої держави.

З повагою,
сестра загиблого Героя,
Підгорняк Катерина Володимирівна.