№22/252690-еп
Про вшанування пам’яті воїна Збройних Сил України Білого Володимира Михайловича
Автор (ініціатор): Сідаченко Валерія Андріївна
Дата оприлюднення: 08 вересня 2025
Ми, родина Білого Володимира Михайловича, 14 червня 1978 року народження, звертаємося з проханням гідно вшанувати пам’ять нашого рідного — чудового чоловіка, найкращого батька та єдиного сина для своєї матері.
Володимир народився у невеликому містечку Знам’янка, що на Кіровоградщині, та з юних років був прикладом доброти, сили й відданості своїй родині та Україні.
Він проходив службу у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ на посаді гранатометника 2-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0224.
Добросовісно вступив до лав Збройних Сил України,на посаду гранатометника,був на Покровському напрямку в Донецькій області, поблизу села Іллінка, де мужньо виконував бойові завдання, захищаючи рідну землю.
З 19 листопада 2024 року Володимир вважався зниклим безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії.
Довгих 10 місяців ми, його сім’я, вірили й сподівалися на диво. Шукали, чекали, молилися, що він живий. Але нас спіткала страшна звістка: 19 березня 2025 року його тіло було повернено Україні під час обміну загиблих воїнів. Разом із його загибеллю ми втратили найдорожче:
мати — єдиного сина,
дружина — люблячого чоловіка,
син і донька — найкращого батька.
Володимир Михайлович віддав своє життя заради свободи й незалежності України, заради миру та майбутнього наших дітей.
У зв’язку з цим ми, його родина, просимо:
1. Надати Білому Володимиру Михайловичу державну нагороду (посмертно).
2. Включити його ім’я до Книги Пам’яті загиблих Захисників України.
3. Розглянути можливість увічнення його пам’яті шляхом встановлення пам’ятної дошки або іншої форми пошани.
4. Забезпечити належну підтримку родині загиблого воїна.
Ми переконані, що подвиг Володимира Михайловича має бути збережений у серцях людей і навіки вписаний в історію України. Адже герої не вмирають — вони живуть у пам’яті нащадків та у свободі, яку вибороли для нашої держави.
З повагою до Вас,дружина Євгенія та донька Валерія!
Володимир народився у невеликому містечку Знам’янка, що на Кіровоградщині, та з юних років був прикладом доброти, сили й відданості своїй родині та Україні.
Він проходив службу у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ на посаді гранатометника 2-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0224.
Добросовісно вступив до лав Збройних Сил України,на посаду гранатометника,був на Покровському напрямку в Донецькій області, поблизу села Іллінка, де мужньо виконував бойові завдання, захищаючи рідну землю.
З 19 листопада 2024 року Володимир вважався зниклим безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії.
Довгих 10 місяців ми, його сім’я, вірили й сподівалися на диво. Шукали, чекали, молилися, що він живий. Але нас спіткала страшна звістка: 19 березня 2025 року його тіло було повернено Україні під час обміну загиблих воїнів. Разом із його загибеллю ми втратили найдорожче:
мати — єдиного сина,
дружина — люблячого чоловіка,
син і донька — найкращого батька.
Володимир Михайлович віддав своє життя заради свободи й незалежності України, заради миру та майбутнього наших дітей.
У зв’язку з цим ми, його родина, просимо:
1. Надати Білому Володимиру Михайловичу державну нагороду (посмертно).
2. Включити його ім’я до Книги Пам’яті загиблих Захисників України.
3. Розглянути можливість увічнення його пам’яті шляхом встановлення пам’ятної дошки або іншої форми пошани.
4. Забезпечити належну підтримку родині загиблого воїна.
Ми переконані, що подвиг Володимира Михайловича має бути збережений у серцях людей і навіки вписаний в історію України. Адже герої не вмирають — вони живуть у пам’яті нащадків та у свободі, яку вибороли для нашої держави.
З повагою до Вас,дружина Євгенія та донька Валерія!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Костівська Тетяна Михайлівна
11 вересня 2025
2.
Кришталь Ганна Миколаївна
11 вересня 2025
3.
Бейгул Тетяна Володимирівна
11 вересня 2025
4.
Котенко Тетяна Вікторівна
11 вересня 2025
5.
Краснова Анна Володимирівна
11 вересня 2025
6.
Федоричка Ірина Петрівна
11 вересня 2025
7.
Гузій Надія Романівна
11 вересня 2025
8.
Ростовцева Римма Леонідівна
11 вересня 2025
9.
Сандуляк Наталія Миколаївна
11 вересня 2025
10.
Плоха Ольга Дмитрівна
11 вересня 2025
11.
Любих Іванна Валеріївна
11 вересня 2025
12.
Рябченко Тетяна Олександрівна
11 вересня 2025
13.
Ковальчук Зінаїда Миколаївна
11 вересня 2025
14.
Турко Галина Іванівна
11 вересня 2025
15.
Ченшова Юлія Анатоліївна
11 вересня 2025
16.
Пастушенко Володимир Степанович
11 вересня 2025
17.
Кучерява Надія Олександрівна
11 вересня 2025
18.
Кот Олена Йосипівна
11 вересня 2025
19.
Примак Наталія Михайлівна
11 вересня 2025
20.
Живко Маряна Миколаївна
11 вересня 2025
21.
Омельченко Олена Валеріївна
11 вересня 2025
22.
Усенко Ірина Борисівна
11 вересня 2025
23.
Дружинін Олександр Миколайович
11 вересня 2025
24.
Делікатна Тетяна Анатоліївна
11 вересня 2025
25.
Качмарська Надія Мирославівна
11 вересня 2025
26.
Клименко Валентина Вікторівна
11 вересня 2025
27.
Шклярук Любов Миколаївна
11 вересня 2025
28.
Яцина Микола Михайлович
11 вересня 2025
29.
Пугінець Світлана Василівна
11 вересня 2025
30.
Горяча Альона Юріївна
11 вересня 2025
1527
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 88 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.