№22/252818-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області
Автор (ініціатор): Шелудько Оксана Сергіївна
Дата оприлюднення: 11 вересня 2025
Президенту України
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України
Володимиру Олександровичу Зеленському
Шелудько Оксана Сергіївна- дружина
Шановний Володимир Олександрович!
Звертаюся до Вас із глибокою повагою та щирим проханням розглянути питання щодо присвоєння високого державного звання — Герой України (посмертно) — працівнику служби цивільного захисту МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області.
У надзвичайно складних умовах він проявив виняткову мужність, самопожертву та незламну вірність українському народові.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Матюшенко з гідністю та високою відповідальністю виконував свій службовий обов’язок. Він мужньо й рішуче захищав життя і здоров’я громадян, майно України та її природне середовище від наслідків надзвичайних ситуацій, демонструючи приклад героїзму та незламності.
4 квітня 2024 року внаслідок масованого обстрілу міста Харкова безпілотними літальними апаратами типу «Шахід» було зруйновано триповерховий житловий будинок за адресою: проспект Любові Малої, 47. Виникла масштабна пожежа, постраждали мешканці.
Володимир негайно прибув на місце трагедії та розпочав аварійно-рятувальні роботи й гасіння пожежі, незважаючи на смертельну загрозу — атаки дронів не припинялися. Через 30 хвилин ворог підступно завдав повторного удару. Внаслідок цього він загинув. Йому навіки буде - 41. Таким він залишиться в строю назавжди.
У Харкові уже встановлено меморіальну дошку - знак поваги та вдячності подвигу, яка була відкритa 16 вересня 2024 року.
Героїзм цього рятувальника отримав широке визнання серед мешканців Харкова. Його подвиг відповідає найвищим стандартам служіння державі, є уособленням незламного духу українського народу та заслуговує на державне визнання.
Його самопожертва — це приклад для майбутніх поколінь.
Вшанування його пам’яті надихне нові покоління рятувальників і закріпить у суспільній свідомості важливість їхнього служіння.
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України
Володимиру Олександровичу Зеленському
Шелудько Оксана Сергіївна- дружина
Шановний Володимир Олександрович!
Звертаюся до Вас із глибокою повагою та щирим проханням розглянути питання щодо присвоєння високого державного звання — Герой України (посмертно) — працівнику служби цивільного захисту МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області.
У надзвичайно складних умовах він проявив виняткову мужність, самопожертву та незламну вірність українському народові.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Матюшенко з гідністю та високою відповідальністю виконував свій службовий обов’язок. Він мужньо й рішуче захищав життя і здоров’я громадян, майно України та її природне середовище від наслідків надзвичайних ситуацій, демонструючи приклад героїзму та незламності.
4 квітня 2024 року внаслідок масованого обстрілу міста Харкова безпілотними літальними апаратами типу «Шахід» було зруйновано триповерховий житловий будинок за адресою: проспект Любові Малої, 47. Виникла масштабна пожежа, постраждали мешканці.
Володимир негайно прибув на місце трагедії та розпочав аварійно-рятувальні роботи й гасіння пожежі, незважаючи на смертельну загрозу — атаки дронів не припинялися. Через 30 хвилин ворог підступно завдав повторного удару. Внаслідок цього він загинув. Йому навіки буде - 41. Таким він залишиться в строю назавжди.
У Харкові уже встановлено меморіальну дошку - знак поваги та вдячності подвигу, яка була відкритa 16 вересня 2024 року.
Героїзм цього рятувальника отримав широке визнання серед мешканців Харкова. Його подвиг відповідає найвищим стандартам служіння державі, є уособленням незламного духу українського народу та заслуговує на державне визнання.
Його самопожертва — це приклад для майбутніх поколінь.
Вшанування його пам’яті надихне нові покоління рятувальників і закріпить у суспільній свідомості важливість їхнього служіння.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Задирака Оксана Олександрівна
14 вересня 2025
2.
Пархоменко Діана Володимирівна
14 вересня 2025
3.
Артьомова Людмила Анатоліївна
14 вересня 2025
4.
Бородіна Юлія Олександрівна
14 вересня 2025
5.
Венгринюк Микола Іванович
14 вересня 2025
6.
Гуж Наталія Олександрівна
14 вересня 2025
7.
Білик Анастасія Олегівна
14 вересня 2025
8.
Костіна Юлія Петрівна
14 вересня 2025
9.
Бишинський Юрій Володимирович
14 вересня 2025
10.
Волченко Дар'я Вікторівна
14 вересня 2025
11.
Грищенко Алеся Миколаївна
14 вересня 2025
12.
Русу Олександра Аркадіївна
14 вересня 2025
13.
Волощук Анна Олександрівна
14 вересня 2025
14.
Гороховська Олена Петрівна
14 вересня 2025
15.
Липка Інна Федорівна
14 вересня 2025
16.
Маргес Тетяна Сергіївна
14 вересня 2025
17.
Медведєва Діана Олегівна
14 вересня 2025
18.
Сенів Наталія Миколаївна
14 вересня 2025
19.
Шкоропад Наталія Олегівна
14 вересня 2025
20.
Фіцай Катерина Сергіївна
14 вересня 2025
21.
Лохматова Ірина Іванівна
14 вересня 2025
22.
Рубан Ірина Володимирівна
14 вересня 2025
23.
Черкасова Катерина Олексіївна
14 вересня 2025
24.
Проців Аліна Василівна
14 вересня 2025
25.
Феняк Марія Григорівна
14 вересня 2025
26.
Борейко Тетяна Анатоліївна
14 вересня 2025
27.
Александрович Олена Михайлівна
14 вересня 2025
28.
Сивинський Ян Валерійович
14 вересня 2025
29.
Жакіна Альона Володимирівна
14 вересня 2025
30.
Лойченко Любов Ярославівна
14 вересня 2025
1334
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 89 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.