№22/252818-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області
Автор (ініціатор): Шелудько Оксана Сергіївна
Дата оприлюднення: 11 вересня 2025
Президенту України
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України
Володимиру Олександровичу Зеленському
Шелудько Оксана Сергіївна- дружина
Шановний Володимир Олександрович!
Звертаюся до Вас із глибокою повагою та щирим проханням розглянути питання щодо присвоєння високого державного звання — Герой України (посмертно) — працівнику служби цивільного захисту МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області.
У надзвичайно складних умовах він проявив виняткову мужність, самопожертву та незламну вірність українському народові.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Матюшенко з гідністю та високою відповідальністю виконував свій службовий обов’язок. Він мужньо й рішуче захищав життя і здоров’я громадян, майно України та її природне середовище від наслідків надзвичайних ситуацій, демонструючи приклад героїзму та незламності.
4 квітня 2024 року внаслідок масованого обстрілу міста Харкова безпілотними літальними апаратами типу «Шахід» було зруйновано триповерховий житловий будинок за адресою: проспект Любові Малої, 47. Виникла масштабна пожежа, постраждали мешканці.
Володимир негайно прибув на місце трагедії та розпочав аварійно-рятувальні роботи й гасіння пожежі, незважаючи на смертельну загрозу — атаки дронів не припинялися. Через 30 хвилин ворог підступно завдав повторного удару. Внаслідок цього він загинув. Йому навіки буде - 41. Таким він залишиться в строю назавжди.
У Харкові уже встановлено меморіальну дошку - знак поваги та вдячності подвигу, яка була відкритa 16 вересня 2024 року.
Героїзм цього рятувальника отримав широке визнання серед мешканців Харкова. Його подвиг відповідає найвищим стандартам служіння державі, є уособленням незламного духу українського народу та заслуговує на державне визнання.
Його самопожертва — це приклад для майбутніх поколінь.
Вшанування його пам’яті надихне нові покоління рятувальників і закріпить у суспільній свідомості важливість їхнього служіння.
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України
Володимиру Олександровичу Зеленському
Шелудько Оксана Сергіївна- дружина
Шановний Володимир Олександрович!
Звертаюся до Вас із глибокою повагою та щирим проханням розглянути питання щодо присвоєння високого державного звання — Герой України (посмертно) — працівнику служби цивільного захисту МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області.
У надзвичайно складних умовах він проявив виняткову мужність, самопожертву та незламну вірність українському народові.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Матюшенко з гідністю та високою відповідальністю виконував свій службовий обов’язок. Він мужньо й рішуче захищав життя і здоров’я громадян, майно України та її природне середовище від наслідків надзвичайних ситуацій, демонструючи приклад героїзму та незламності.
4 квітня 2024 року внаслідок масованого обстрілу міста Харкова безпілотними літальними апаратами типу «Шахід» було зруйновано триповерховий житловий будинок за адресою: проспект Любові Малої, 47. Виникла масштабна пожежа, постраждали мешканці.
Володимир негайно прибув на місце трагедії та розпочав аварійно-рятувальні роботи й гасіння пожежі, незважаючи на смертельну загрозу — атаки дронів не припинялися. Через 30 хвилин ворог підступно завдав повторного удару. Внаслідок цього він загинув. Йому навіки буде - 41. Таким він залишиться в строю назавжди.
У Харкові уже встановлено меморіальну дошку - знак поваги та вдячності подвигу, яка була відкритa 16 вересня 2024 року.
Героїзм цього рятувальника отримав широке визнання серед мешканців Харкова. Його подвиг відповідає найвищим стандартам служіння державі, є уособленням незламного духу українського народу та заслуговує на державне визнання.
Його самопожертва — це приклад для майбутніх поколінь.
Вшанування його пам’яті надихне нові покоління рятувальників і закріпить у суспільній свідомості важливість їхнього служіння.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бордун Марта Володимирівна
11 грудня 2025
2.
Гордієнко Марія Володимирівна
11 грудня 2025
3.
Корнєєва Олена Миколаївна
11 грудня 2025
4.
Каган Анна Іванівна
11 грудня 2025
5.
Нікула Любов Степанівна
11 грудня 2025
6.
Шкурпела Ірина Петрівна
11 грудня 2025
7.
Чайковська Анастасія Богданівна
11 грудня 2025
8.
Гораш Надія Леонідівна
11 грудня 2025
9.
Погорельська Ольга Ігорівна
11 грудня 2025
10.
Головко Ганна Сергіївна
11 грудня 2025
11.
Крючкова Тетяна Леонідівна
11 грудня 2025
12.
Делик Галина Богданівна
11 грудня 2025
13.
Климко Галина Михайлівна
11 грудня 2025
14.
Диндин Марія Володимирівна
11 грудня 2025
15.
Вебер Владислав Денисович
11 грудня 2025
16.
Венгерчук Ірина Григорівна
10 грудня 2025
17.
Ніколаєва Людмила Анатоліївна
10 грудня 2025
18.
Іщик Іванна Анатоліївна
10 грудня 2025
19.
Ярова Надія Василівна
10 грудня 2025
20.
Прокопенко Юлія Сергіївна
10 грудня 2025
21.
Халак Марія Іванівна
10 грудня 2025
22.
Абдельшафа Людмила Анатоліївна
10 грудня 2025
23.
Радіч Юлія Сергіївна
10 грудня 2025
24.
Гладинюк Андрій Михайлович
10 грудня 2025
25.
Угринчук Мар'яна Миколаївна
10 грудня 2025
26.
Процюк Анастасія Валеріївна
10 грудня 2025
27.
Гурська-Кучма Наталія Анатоліївна
10 грудня 2025
28.
Туртукова Марина Олександрівна
10 грудня 2025
29.
Дунаєвська Оксана Феліксівна
10 грудня 2025
30.
Тернопільська Галина Любомирівна
10 грудня 2025