№22/252818-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області
Автор (ініціатор): Шелудько Оксана Сергіївна
Дата оприлюднення: 11 вересня 2025
Президенту України
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України
Володимиру Олександровичу Зеленському
Шелудько Оксана Сергіївна- дружина
Шановний Володимир Олександрович!
Звертаюся до Вас із глибокою повагою та щирим проханням розглянути питання щодо присвоєння високого державного звання — Герой України (посмертно) — працівнику служби цивільного захисту МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області.
У надзвичайно складних умовах він проявив виняткову мужність, самопожертву та незламну вірність українському народові.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Матюшенко з гідністю та високою відповідальністю виконував свій службовий обов’язок. Він мужньо й рішуче захищав життя і здоров’я громадян, майно України та її природне середовище від наслідків надзвичайних ситуацій, демонструючи приклад героїзму та незламності.
4 квітня 2024 року внаслідок масованого обстрілу міста Харкова безпілотними літальними апаратами типу «Шахід» було зруйновано триповерховий житловий будинок за адресою: проспект Любові Малої, 47. Виникла масштабна пожежа, постраждали мешканці.
Володимир негайно прибув на місце трагедії та розпочав аварійно-рятувальні роботи й гасіння пожежі, незважаючи на смертельну загрозу — атаки дронів не припинялися. Через 30 хвилин ворог підступно завдав повторного удару. Внаслідок цього він загинув. Йому навіки буде - 41. Таким він залишиться в строю назавжди.
У Харкові уже встановлено меморіальну дошку - знак поваги та вдячності подвигу, яка була відкритa 16 вересня 2024 року.
Героїзм цього рятувальника отримав широке визнання серед мешканців Харкова. Його подвиг відповідає найвищим стандартам служіння державі, є уособленням незламного духу українського народу та заслуговує на державне визнання.
Його самопожертва — це приклад для майбутніх поколінь.
Вшанування його пам’яті надихне нові покоління рятувальників і закріпить у суспільній свідомості важливість їхнього служіння.
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України
Володимиру Олександровичу Зеленському
Шелудько Оксана Сергіївна- дружина
Шановний Володимир Олександрович!
Звертаюся до Вас із глибокою повагою та щирим проханням розглянути питання щодо присвоєння високого державного звання — Герой України (посмертно) — працівнику служби цивільного захисту МАТЮШЕНКО Володимиру Олександровичу, головному майстер-сержанту, командиру відділення-водію 6-ї ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області.
У надзвичайно складних умовах він проявив виняткову мужність, самопожертву та незламну вірність українському народові.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Матюшенко з гідністю та високою відповідальністю виконував свій службовий обов’язок. Він мужньо й рішуче захищав життя і здоров’я громадян, майно України та її природне середовище від наслідків надзвичайних ситуацій, демонструючи приклад героїзму та незламності.
4 квітня 2024 року внаслідок масованого обстрілу міста Харкова безпілотними літальними апаратами типу «Шахід» було зруйновано триповерховий житловий будинок за адресою: проспект Любові Малої, 47. Виникла масштабна пожежа, постраждали мешканці.
Володимир негайно прибув на місце трагедії та розпочав аварійно-рятувальні роботи й гасіння пожежі, незважаючи на смертельну загрозу — атаки дронів не припинялися. Через 30 хвилин ворог підступно завдав повторного удару. Внаслідок цього він загинув. Йому навіки буде - 41. Таким він залишиться в строю назавжди.
У Харкові уже встановлено меморіальну дошку - знак поваги та вдячності подвигу, яка була відкритa 16 вересня 2024 року.
Героїзм цього рятувальника отримав широке визнання серед мешканців Харкова. Його подвиг відповідає найвищим стандартам служіння державі, є уособленням незламного духу українського народу та заслуговує на державне визнання.
Його самопожертва — це приклад для майбутніх поколінь.
Вшанування його пам’яті надихне нові покоління рятувальників і закріпить у суспільній свідомості важливість їхнього служіння.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Макаренко Тетяна Сергіївна
29 листопада 2025
2.
Марищук Андрій Дмитрович
29 листопада 2025
3.
Горносталь Оксана Володимирівна
29 листопада 2025
4.
Крісан Ірина Володимирівна
29 листопада 2025
5.
Баришенко Валерія Михайлівна
29 листопада 2025
6.
Погоріляк Діана Олександрівна
29 листопада 2025
7.
Лаврінець Марина Дмитрівна
29 листопада 2025
8.
Марущак Мар'яна Іванівна
29 листопада 2025
9.
Ситнік Тетяна Василівна
29 листопада 2025
10.
Білокура Юлія Русланівна
29 листопада 2025
11.
Іджилова Юлія Анатоліївна
28 листопада 2025
12.
Дятел Діна Богданівна
28 листопада 2025
13.
Довжинська Анастасія Олександрівна
28 листопада 2025
14.
Орбачевська Інна Сергіївна
28 листопада 2025
15.
Ковальська Юлія Миколаївна
28 листопада 2025
16.
Яцканич Вікторія Михайлівна
28 листопада 2025
17.
Шевченко Марина Михайлівна
28 листопада 2025
18.
Соловйова Антоніна Олександрівна
28 листопада 2025
19.
Бажан Марина Іванівна
28 листопада 2025
20.
Бурда Галина Геннадіївна
28 листопада 2025
21.
Біленко Тетяна Миколаївна
28 листопада 2025
22.
Троян Наталія Павлівна
28 листопада 2025
23.
Боднар Леся Борисівна
28 листопада 2025
24.
Вороненко Оксана Іванівна
28 листопада 2025
25.
Качурець Яна Юріївна
28 листопада 2025
26.
Гамула Тетяна Володимирівна
28 листопада 2025
27.
Степенко Оксана Петрівна
27 листопада 2025
28.
Павлік Юлія Володимирівна
27 листопада 2025
29.
Чорна Ірина Віталіївна
27 листопада 2025
30.
Савчин Марія Миколаївна
27 листопада 2025
8626
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 13 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.