Про присвоєння звання Героя України (посмертно) головному сержанту ПЕТРУКУ Анатолію Миколайовичу (позивний "Звір")

Президенту України
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України
Шановному Володимиру Олександровичу Зеленському

Ми, громадяни України, з глибокою повагою звертаємось до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) ПЕТРУКУ Анатолію Миколайовичу, який народився 15.09.1989 року в с. Чудля, що знаходиться на Рівненщині (36 років) — воїну, який проявив виняткову мужність, самопожертву та відданість у боротьбі за свободу і незалежність України.
Петрук Анатолій народився 15.09.1989 року в с. Чудля, Рівненської області, де виріс і проживав. Після закінчення школи у 2007 році поступив до Черкаської Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Після закінчення навчального закладу в 2011 році був розподілений у м. Дніпро начальником караулу, де пропрацював один рік. Після чого перевівся в Національну гвардію України в частину в/ч 3045, де проходив службу до 2021 року.
Петрук Анатолій Миколайович — справжній син своєї Батьківщини, який з перших днів повномасштабного вторгнення Росії став на її захист. Від жовтня 2022 року проходив службу у складі 14-ї окремої механізованої бригади, демонструючи зразкову відданість військовому обов’язку, незламності духу та високого професіоналізму. Був головним сержантом, командиром міномета 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 2 механізованого батальйону 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Під час оборони околиць н.п. Петропавлівки продемонстрував героїзм і холоднокровність під час відбиття ворожого штурму. Під постійним обстрілом він швидко оцінив обстановку і організував вогонь по наступаючим підрозділам противника. Точні удари мінометів зірвали плани ворога, завдавши йому значних втрат. Навіть коли ситуація ставала критичною, командир тримав позицію і забезпечував злагоджену роботу свого підрозділу. Його лідерство і сміливість надихнули бійців.
Проте 13.01.2025 року в районі н.п. Петропавлівка Харківської області під час виїзду на позиції розташування підрозділу для виконання бойових завдань потрапив під удар ворожого дрону, в результаті чого отримав поранення несумісні з життям.
Як справжній командир був прикладом для своїх товаришів. Його слово завжди мало вагу, його вчинки доводили: за ним — надійність, впевненість і сила. Навіть під шквальним вогнем він не дозволяв страху взяти гору — спокійно і впевнено керував діями підрозділу, вселяючи в бійців віру в себе і в спільну справу. Його присутність на позиціях була синонімом стійкості й надії.
Петрук Анатолій Миколайович до останнього подиху залишався вірним присязі, Батьківщині та своїм побратимам. Його героїзм, самопожертва і безмежна любов до України назавжди залишаться в пам’яті тих, хто мав честь служити поруч із ним.
За особисту відвагу, зразкове виконання військового обов’язку, незламність духу та героїчне служіння Україні Петрук Анатолій Миколайович гідний найвищої шани і відзначення посмертною нагородою. Його подвиг — це символ нездоланності українського народу, який завжди пам’ятатиме своїх Героїв.
Він завжди був взірцем для всього особового складу механізованого батальйону та бригади, демонструючи у своїх діях вольовий характер, самовідданість, героїзм, чіткість у постановці завдань та жагу до перемоги.
До останнього був вірний військовій присязі та з гідністю виконував обов’язок із захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
На підставі зазначеного, керуючись статтею 106 Конституції України, щиро просимо Вас, пане Президенте, присвоїти звання Героя України (посмертно) нашому захисникові — ПЕТРУКУ Анатолію Миколайовичу, з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Це буде не лише справедлива шана за його жертовність, а й символічне визнання для всіх, хто став на захист України у найважчі для неї часи.