№22/253008-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) майору Мірошниченку Василю Васильовичу, офіцеру 92 ОШБр (А0501)
Автор (ініціатор): Зіяєва Фаїна Ісраілівна
Дата оприлюднення: 17 вересня 2025
03 липня 2025 року на Харківщині, у бою за рідну землю, загинув майор Мірошниченко Василь Васильович, позивний «Адмірал», офіцер 92 ОШБр (А0501). Це непоправна втрата не лише для родини й побратимів, а й для всієї України. Він був справжнім командиром, душею та серцем свого підрозділу, прикладом мужності, честі й відданості.
Свій бойовий шлях Василь Мірошниченко розпочав у 2014 році з простого солдата. За одинадцять років війни він пройшов крізь найгарячіші точки: Попасну, Мар’їнку, Авдіївку, брав участь у боях за Бахмут. У найтемніші дні 2022 року став щитом Харкова — обороняв місто, коли воно було на межі падіння, і саме завдяки таким воїнам Харків вистояв. Брав участь у контрнаступі, завдяки якому знову замайорів український прапор на звільненій Харківщині.
Майор Мірошниченко був не лише воїном, а й Людиною великої честі. Побратими згадують, як він завжди прикривав інших у бою, дбав про підлеглих, залишався спокійним і розважливим навіть у найтяжчі хвилини. Він не прагнув слави, а просто виконував свій обов’язок — до кінця, як Воїн, як Син України. Його життя було прикладом героїзму, а шлях — безперервною боротьбою за свободу.
За роки служби Василь Мірошниченко отримав численні державні та відомчі нагороди, серед яких:
• Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня;
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня;
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
• Відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу»;
• Медаль «Захиснику Вітчизни»;
• Відзнаки та медалі Генерального штабу ЗСУ, Сухопутних військ та інших відомств;
• Численні бойові та відомчі нагороди за особисту мужність і відвагу.
Він мав десятки нагород, але найбільшим його визнанням була любов і повага побратимів. Для свого батальйону він був не лише командиром, а й наставником, прикладом, братом. Для країни — мужнім воїном, який віддав життя за свободу. Для родини — найріднішою людиною, люблячим чоловіком і батьком трьох дітей.
«Адмірал» залишився вірним Присязі та Україні до останнього подиху. Його подвиг і життєвий шлях — це приклад незламності, гідний найвищого державного визнання.
З огляду на проявлену мужність, самопожертву та героїзм, прошу присвоїти майору Мірошниченку Василю Васильовичу, офіцеру 92 ОШБр (А0501) звання Героя України (посмертно).
Свій бойовий шлях Василь Мірошниченко розпочав у 2014 році з простого солдата. За одинадцять років війни він пройшов крізь найгарячіші точки: Попасну, Мар’їнку, Авдіївку, брав участь у боях за Бахмут. У найтемніші дні 2022 року став щитом Харкова — обороняв місто, коли воно було на межі падіння, і саме завдяки таким воїнам Харків вистояв. Брав участь у контрнаступі, завдяки якому знову замайорів український прапор на звільненій Харківщині.
Майор Мірошниченко був не лише воїном, а й Людиною великої честі. Побратими згадують, як він завжди прикривав інших у бою, дбав про підлеглих, залишався спокійним і розважливим навіть у найтяжчі хвилини. Він не прагнув слави, а просто виконував свій обов’язок — до кінця, як Воїн, як Син України. Його життя було прикладом героїзму, а шлях — безперервною боротьбою за свободу.
За роки служби Василь Мірошниченко отримав численні державні та відомчі нагороди, серед яких:
• Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня;
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня;
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
• Відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу»;
• Медаль «Захиснику Вітчизни»;
• Відзнаки та медалі Генерального штабу ЗСУ, Сухопутних військ та інших відомств;
• Численні бойові та відомчі нагороди за особисту мужність і відвагу.
Він мав десятки нагород, але найбільшим його визнанням була любов і повага побратимів. Для свого батальйону він був не лише командиром, а й наставником, прикладом, братом. Для країни — мужнім воїном, який віддав життя за свободу. Для родини — найріднішою людиною, люблячим чоловіком і батьком трьох дітей.
«Адмірал» залишився вірним Присязі та Україні до останнього подиху. Його подвиг і життєвий шлях — це приклад незламності, гідний найвищого державного визнання.
З огляду на проявлену мужність, самопожертву та героїзм, прошу присвоїти майору Мірошниченку Василю Васильовичу, офіцеру 92 ОШБр (А0501) звання Героя України (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Євтіхевич Ірина Олександрівна
01 листопада 2025
2.
Кеня Любов Шеринджанівна
01 листопада 2025
3.
Бучій Ірина Юріївна
01 листопада 2025
4.
Мусінова Кароліна Володимирівна
01 листопада 2025
5.
Давидко Олена Володимирівна
01 листопада 2025
6.
Самчук Іванна Борисівна
01 листопада 2025
7.
Капаць Катерина Михайлівна
01 листопада 2025
8.
Мельник Мар'яна Романівна
01 листопада 2025
9.
Гапонюк Наталія Михайлівна
01 листопада 2025
10.
Копильців Ольга Василівна
01 листопада 2025
11.
Сидорович Тетяна Василівна
01 листопада 2025
12.
Жуковська Марія Володимирівна
01 листопада 2025
13.
Олексин Оксана Миронівна
01 листопада 2025
14.
Орловська Ірина Ігорівна
01 листопада 2025
15.
Романенко Єлізавета Олександрівна
01 листопада 2025
16.
Томашевська Ольга Миколаївна
01 листопада 2025
17.
Галай Вікторія Вікторівна
01 листопада 2025
18.
Налапший Юліана Дмитрівна
01 листопада 2025
19.
Томилович Іван Іванович
01 листопада 2025
20.
Кліщ Олексій Михайлович
01 листопада 2025
21.
Тищук Оксана Сергіївна
01 листопада 2025
22.
Бабічева-Погорєлова Тетяна Сергіївна
31 жовтня 2025
23.
Копійченко Яна Миколаївна
31 жовтня 2025
24.
Кравчук-Довбуш Аліна Володимирівна
31 жовтня 2025
25.
Козловська Тетяна Олександрівна
31 жовтня 2025
26.
Карачкіна Яна Сергіївна
31 жовтня 2025
27.
Куслінський Руслан Леонідович
31 жовтня 2025
28.
Кіт Мар'яна Володимирівна
31 жовтня 2025
29.
Доронюк Галина Василівна
31 жовтня 2025
30.
Павлушко Оксана Олександрівна
31 жовтня 2025
4811
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 46 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.