03 липня 2025 року на Харківщині, у бою за рідну землю, загинув майор Мірошниченко Василь Васильович, позивний «Адмірал», офіцер 92 ОШБр (А0501). Це непоправна втрата не лише для родини й побратимів, а й для всієї України. Він був справжнім командиром, душею та серцем свого підрозділу, прикладом мужності, честі й відданості.
Свій бойовий шлях Василь Мірошниченко розпочав у 2014 році з простого солдата. За одинадцять років війни він пройшов крізь найгарячіші точки: Попасну, Мар’їнку, Авдіївку, брав участь у боях за Бахмут. У найтемніші дні 2022 року став щитом Харкова — обороняв місто, коли воно було на межі падіння, і саме завдяки таким воїнам Харків вистояв. Брав участь у контрнаступі, завдяки якому знову замайорів український прапор на звільненій Харківщині.
Майор Мірошниченко був не лише воїном, а й Людиною великої честі. Побратими згадують, як він завжди прикривав інших у бою, дбав про підлеглих, залишався спокійним і розважливим навіть у найтяжчі хвилини. Він не прагнув слави, а просто виконував свій обов’язок — до кінця, як Воїн, як Син України. Його життя було прикладом героїзму, а шлях — безперервною боротьбою за свободу.
За роки служби Василь Мірошниченко отримав численні державні та відомчі нагороди, серед яких:
• Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня;
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня;
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
• Відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу»;
• Медаль «Захиснику Вітчизни»;
• Відзнаки та медалі Генерального штабу ЗСУ, Сухопутних військ та інших відомств;
• Численні бойові та відомчі нагороди за особисту мужність і відвагу.
Він мав десятки нагород, але найбільшим його визнанням була любов і повага побратимів. Для свого батальйону він був не лише командиром, а й наставником, прикладом, братом. Для країни — мужнім воїном, який віддав життя за свободу. Для родини — найріднішою людиною, люблячим чоловіком і батьком трьох дітей.
«Адмірал» залишився вірним Присязі та Україні до останнього подиху. Його подвиг і життєвий шлях — це приклад незламності, гідний найвищого державного визнання.
З огляду на проявлену мужність, самопожертву та героїзм, прошу присвоїти майору Мірошниченку Василю Васильовичу, офіцеру 92 ОШБр (А0501) звання Героя України (посмертно).