№22/253008-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) майору Мірошниченку Василю Васильовичу, офіцеру 92 ОШБр (А0501)
Автор (ініціатор): Зіяєва Фаїна Ісраілівна
Дата оприлюднення: 17 вересня 2025
03 липня 2025 року на Харківщині, у бою за рідну землю, загинув майор Мірошниченко Василь Васильович, позивний «Адмірал», офіцер 92 ОШБр (А0501). Це непоправна втрата не лише для родини й побратимів, а й для всієї України. Він був справжнім командиром, душею та серцем свого підрозділу, прикладом мужності, честі й відданості.
Свій бойовий шлях Василь Мірошниченко розпочав у 2014 році з простого солдата. За одинадцять років війни він пройшов крізь найгарячіші точки: Попасну, Мар’їнку, Авдіївку, брав участь у боях за Бахмут. У найтемніші дні 2022 року став щитом Харкова — обороняв місто, коли воно було на межі падіння, і саме завдяки таким воїнам Харків вистояв. Брав участь у контрнаступі, завдяки якому знову замайорів український прапор на звільненій Харківщині.
Майор Мірошниченко був не лише воїном, а й Людиною великої честі. Побратими згадують, як він завжди прикривав інших у бою, дбав про підлеглих, залишався спокійним і розважливим навіть у найтяжчі хвилини. Він не прагнув слави, а просто виконував свій обов’язок — до кінця, як Воїн, як Син України. Його життя було прикладом героїзму, а шлях — безперервною боротьбою за свободу.
За роки служби Василь Мірошниченко отримав численні державні та відомчі нагороди, серед яких:
• Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня;
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня;
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
• Відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу»;
• Медаль «Захиснику Вітчизни»;
• Відзнаки та медалі Генерального штабу ЗСУ, Сухопутних військ та інших відомств;
• Численні бойові та відомчі нагороди за особисту мужність і відвагу.
Він мав десятки нагород, але найбільшим його визнанням була любов і повага побратимів. Для свого батальйону він був не лише командиром, а й наставником, прикладом, братом. Для країни — мужнім воїном, який віддав життя за свободу. Для родини — найріднішою людиною, люблячим чоловіком і батьком трьох дітей.
«Адмірал» залишився вірним Присязі та Україні до останнього подиху. Його подвиг і життєвий шлях — це приклад незламності, гідний найвищого державного визнання.
З огляду на проявлену мужність, самопожертву та героїзм, прошу присвоїти майору Мірошниченку Василю Васильовичу, офіцеру 92 ОШБр (А0501) звання Героя України (посмертно).
Свій бойовий шлях Василь Мірошниченко розпочав у 2014 році з простого солдата. За одинадцять років війни він пройшов крізь найгарячіші точки: Попасну, Мар’їнку, Авдіївку, брав участь у боях за Бахмут. У найтемніші дні 2022 року став щитом Харкова — обороняв місто, коли воно було на межі падіння, і саме завдяки таким воїнам Харків вистояв. Брав участь у контрнаступі, завдяки якому знову замайорів український прапор на звільненій Харківщині.
Майор Мірошниченко був не лише воїном, а й Людиною великої честі. Побратими згадують, як він завжди прикривав інших у бою, дбав про підлеглих, залишався спокійним і розважливим навіть у найтяжчі хвилини. Він не прагнув слави, а просто виконував свій обов’язок — до кінця, як Воїн, як Син України. Його життя було прикладом героїзму, а шлях — безперервною боротьбою за свободу.
За роки служби Василь Мірошниченко отримав численні державні та відомчі нагороди, серед яких:
• Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня;
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІ ступеня;
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня;
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
• Відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу»;
• Медаль «Захиснику Вітчизни»;
• Відзнаки та медалі Генерального штабу ЗСУ, Сухопутних військ та інших відомств;
• Численні бойові та відомчі нагороди за особисту мужність і відвагу.
Він мав десятки нагород, але найбільшим його визнанням була любов і повага побратимів. Для свого батальйону він був не лише командиром, а й наставником, прикладом, братом. Для країни — мужнім воїном, який віддав життя за свободу. Для родини — найріднішою людиною, люблячим чоловіком і батьком трьох дітей.
«Адмірал» залишився вірним Присязі та Україні до останнього подиху. Його подвиг і життєвий шлях — це приклад незламності, гідний найвищого державного визнання.
З огляду на проявлену мужність, самопожертву та героїзм, прошу присвоїти майору Мірошниченку Василю Васильовичу, офіцеру 92 ОШБр (А0501) звання Героя України (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Журавель Вікторія Владиславівна
17 грудня 2025
2.
Білостоцький Дмитро Ігорович
17 грудня 2025
3.
Вєровець Лілія Іванівна
17 грудня 2025
4.
Рукас Андрій Віталійович
17 грудня 2025
5.
Іванова Анастасія Олександрівна
17 грудня 2025
6.
Таніч Світлана Геннадіївна
17 грудня 2025
7.
Лазечко-Бугайчук Ольга Олександрівна
17 грудня 2025
8.
Пчела Анастасія Сергіївна
17 грудня 2025
9.
Рукас Юлія Валеріївна
17 грудня 2025
10.
Іващишин Михайло Андрійович
17 грудня 2025
11.
Парфелюк Любов Анатоліївна
17 грудня 2025
12.
Максимова Валерія Валеріївна
16 грудня 2025
13.
Бадірова Ольга Миколаївна
16 грудня 2025
14.
Хіміченко Ірина Олександрівна
16 грудня 2025
15.
Наумчик Оксана Калениківна
16 грудня 2025
16.
Мачульська Марія Миколаївна
16 грудня 2025
17.
Саган Наталія Іванівна
16 грудня 2025
18.
Юрченко Ірина Валентинівна
16 грудня 2025
19.
Горецька Галина Михайлівна
16 грудня 2025
20.
Кравчук Вікторія Василівна
16 грудня 2025
21.
Полхлєб Вікторія Ігорівна
16 грудня 2025
22.
Козик Олена Василівна
16 грудня 2025
23.
Шульга Олена Олександрівна
16 грудня 2025
24.
Бондар Олена Петрівна
16 грудня 2025
25.
Євтушок Вікторія Володимирівна
16 грудня 2025
26.
Зентик Наталія Іванівна
16 грудня 2025
27.
Телюк Ірина Василівна
16 грудня 2025
28.
Курило Ніна Василівна
16 грудня 2025
29.
Дерев'янко Наталія Анатоліївна
16 грудня 2025
30.
Волкович Галина Дмитрівна
16 грудня 2025