Прошу присвоїти найвищу нагороду звання ГЕРОЯ УКРАЇНИ ( Посмертно ) Капітану Грицик Денису Володимировичу .

Люди-Титани

Героями не народжуються – героями стають

Капітан Денис Володимирович Грицик народився у м. Києві. Отримавши вищу освіту в престижному столичному виші, міг би, як більшість його однолітків, проводити розмірене життя мешканця столиці, неспішно споглядаючи приваби Дніпра з його рідного району. Але з самого початку війни, котра ще сором’язливо називалась «Антитерористична операція», Денис Володимирович (тоді солдат) вступив до лав новоствореної бригади НГУ «АЗОВ». Пройшов бойовий вишкіл, гартував свій дух впродовж трьох років. Потім була служба о 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді.
На початку 2020 року, вже сержантом, Денис Володимирович приєднався до родини «едельвейсів» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. На початку повномасштабного вторгнення я проходив службу в суміжному підрозділі, а підрозділ Дениса Володимировича дислокувався поруч з нашим в одному населеному пункті. «Сержант – хребет збройних сил», – таким був на той час принцип у Дениса Володимировича.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Денис разом зі своїм підрозділом перемістився на Поліський напрямок, де на межі Житомирської та Київської областей дислокувався 109-ий окремий гірсько-штурмовий батальйон. У найспекотніші моменти боїв на Київщині він був першим, хто разом з хлопцями, особистим прикладом та мужністю, титанічно виконував бойові завдання і керував підлеглим особовим складом. Він ніколи не переховувався у тилу. Інколи навіть сперечався з командиром роти – не в сенсі «не піду, це неможливо», а навпаки. Керуючись величезним бойовим досвідом, підказував, як зробити краще, і сам вів людей у бій.
Виконавши завдання на Київщині, бригада перемістилася на землі Донбасу. Лише за пекельний червень 2022 року старший сержант Грицик Денис Володимирович двічі отримував контузії та важкі поранення. Але незмінно повертався у стрій. Був прикладом для особового складу. Мужньо виконував бойові завдання.
З настанням зими були пекельні бої в околицях населеного пункту Роздолівка. В лютий мороз – «м’ясні» штурми «вагнерівців». На відстані 15 метрів велися стрілецькі бої. Під шквалом вогню здавалося, що сил вже нема – Денис Володимирович був взірцем завзяття, яке передавалося від нього побратимам.
Командування батальйону прийняло рішення відправити ініціативного сержанта з великим бойовим досвідом на офіцерські курси.
На початку травня 2023 року, вже офіцер, прийнявши посаду командира взводу, Денис Володимирович брав участь у штурмових діях біля Хромового. Командування поставило задачу зберегти й відсунути ворога від єдиної дороги на Бахмут. У ті пекельні дні в окопах, які з ранку до вечора крили ворожі міномети, артилерія та РСЗО (реактивні системи залпового вогню), будучи важкопораненим, він відмовлявся від евакуації. Керував боєм і навіть надавав допомогу пораненим побратимам!
Вже у вересні 2024 року Денис Володимирович обійняв посаду ротного. У спілкуванні – небагатослівний, виважений, інколи навіть суворий. Відчувши на власному досвіді, що таке бути в пеклі окопів, – дуже грамотний командир, який з батьківською турботою опікується життям підлеглого особового складу.
Денис Грицик за трохи більше, як два роки, пройшов шлях від сержанта до офіцера. Від командира відділення до командира роти. Шлях спражнього чоловіка. Воїна і патріота, який не шукає для себе послаблень, довіряє своїм підлеглим і користується повагою у командування. Його принципи не змінилися, не зважаючи на всі труднощі, – ворога потрібно знищити й вигнати з рідної землі.
Приєднуйтеся до братства «едельвейсів».