Шановний пане Президент Володимир Зеленський прошу присвоїти почесне звання "Герой України"(Посмертно) Я, Хропко Галина Вікторівна, дружина головного сержанта роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 82-ї окремої Десантно-штурмової Буковинської бригади (82 ОДШБр) Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Володимира Хропка Олександровича, який героїчно загинув, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, звертаюся до Вас із щирим проханням присвоїти йому звання Героя України.(посмертно) Володимир Хропко був прикладом відданості українському народові та любові до Батьківщини. Він віддав своє життя заради миру й свободи нашої держави. Прошу Вас вшанувати його пам’ять найвищою державною нагородою — присвоїти йому звання Героя України (посмертно). Це стане не лише пошаною його подвигу, а й підтримкою для мене та нашої дитини, яка зростатиме, знаючи, що її батько — Герой України.

Головний сержант роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 82 окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України;
сержант;
особистий номер 3187614699.

На початку березня 2022 року Володимир Хропко, незважаючи на те, що перебував за кордоном, за покликом сумління та велінням серця повернувся в Україну й став на захист Батьківщини. Він був тим справжнім, хто інакше не міг…
Завжди усміхнений, позитивно налаштований, чесний, дружній, вірний присязі та друзям, патріотично заряджений на бій за волю – таким його пам’ятають побратими.

Свій шлях воїна солдат Володимир Хропко розпочав на Київщині в лавах добровольців 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Разом із побратимами він боронив Київщину ще без військового досвіду, але з твердою впевненістю та вірою в перемогу. Бійці тероборони йшли у бій, не знаючи страху. Серед них солдат Хропко виділявся лідерськими якостями, проявом ініціативи, був гідним прикладом для інших. Він ставив перед собою високі вимоги професійного зростання, самодисципліни й витривалості.

Після звільнення Київщини Володимир разом із побратимами був відібраний кандидатом у окремий розвідувальний взвод 242 батальйону 241-ї бригади ТрО. Тренування до крові й поту, виснажлива підготовка – усі розуміли, що війна триває.

З 03.07.2022 року розвідники у складі свого батальйону виконували бойові завдання на Харківщині – у Дергачівському та Золочівському районах. Там Володимир Хропко проявив себе як сміливий і впевнений командир відділення: командував розвідувальними групами, проводив евакуації поранених і завжди був одним із перших. На його рахунку на Харківщині – понад 60 бойових виходів, 14 спланованих і успішно проведених операцій, спрямованих на забезпечення територіальної цілісності та незалежності України. За безпосередню участь у боях за оборону Харківщини був нагороджений медалями «За оборону Харкова» та «За службу Українському народові».

У квітні 2023 року, у складі зведеного підрозділу, брав участь в обороні міста Бахмут. За це нагороджений медаллю «За оборону Бахмута».

З 29.05.2023 року, виконуючи бойові завдання у Запорізькій, Харківській і Курській областях, проявив себе як професійний сержант, приклад лідерства, мужності й організованості для особового складу.

З 06.08.2024 року, виконуючи штурмові дії на території Курської області Російської Федерації у складі зведеної групи БпЛА, в районі населених пунктів Коренево, Ольгівка, Шептухівка, було нанесено значне вогневе ураження противнику: знищено й пошкоджено понад 55 одиниць техніки та понад 76 осіб особового складу ворога. Володимир умів емоційно стійко вести в бій підлеглих, чітко виконувати та віддавати накази, відповідально планувати дії. Це призводило не лише до суттєвих втрат противника, а й дозволяло уникати втрат серед своїх бійців.

Володимир Хропко загинув, виконуючи бойове завдання на Сумщині 22.02.2025 року. Як Герой він воював майже три роки, жодного разу не проявивши навіть тіні сумніву в перемозі. Звитяжно боровся за волю й незалежність України, воював як вірний син свого народу й загинув як Герой.