Пане Президенте!
Від імені дружини, маленької донечки, батьків та всієї нашої родини щиро прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, Мучичці Михайлу Івановичу, 02 вересня 1995 року народження, який мужньо боронив рідну землю до останнього подиху.
Михайло з 2021 року служив у Мукачівському прикордонному загоні. З перших днів війни він став на захист нашої держави. Відповідальний, чесний, відданий воїн, який не залишився осторонь біди. Він боронив Україну на Донецькому, Сумському та Харківському напрямках, був нагороджений нагрудним знаком «Відмінний прикордонник».
2 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Вовчанських Хуторів Харківської області мій чоловік загинув страшною смертю – згорів живцем, мужньо захищаючи незалежність України. Йому назавжди залишилося 29 років…
У Михайла залишилася я, його дружина, наша маленька донечка, яка ще навіть не встигла пізнати батькової любові сповна, батьки та брат. Він був прикладом справедливості, незламності та високого патріотизму. Його побратими кажуть, що він завжди ішов туди, де найважче, де найбільша небезпека, – бо вірив, що саме там він найбільше потрібен Україні.
Пане Президенте, для мене він був не просто чоловіком, а опорою і сенсом життя. Для донечки – татом-янголом, якого вона пам’ятатиме лише зі світлин та моїх розповідей. Його загибель – це рана, яка ніколи не загоїться. Але я прошу Вас: зробіть так, щоб подвиг мого чоловіка був вшанований усім народом України.
Присвоєння йому звання Героя України (посмертно) стане не лише вдячністю від держави, але й доказом для моєї донечки, що її тато жив недаремно, що він – справжній Герой, якого шанує вся країна.
Уклін і велика шана нашому Михайлові та всім Героям, які віддали життя за свободу України.
З надією і болем у серці,
дружина Героя – Оксана