Шановний пане Президенте!
Я, Мохняк Марія Василівна, мати загиблого військовослужбовця, добровольця Мохняка Романа Мирославовича звертаюся до Вас із найщирішим проханням від серця, сповненого болю, гордості та материнської любові. Прошу Вас присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) відважному воїну, добровольцю, людині великої честі, який поклав своє життя за свободу нашої держави, моєму сину Мохняку Роману Мирославовичу, за виявлені мужність, самопожертву та героїзм.
Роман був добрим, чесним, люблячим сином, батьком, братом та вірним другом. Він любив свою країну. Чуйний, веселий, щирий. Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій.
Його життя – це приклад нескореності, любові до Батьківщини, справжнього патріотизму. Був активним учасником Помаранчевої революції, Революції гідності, хотів захистити тих, хто не може захиститися сам.
Мохняк Роман Мирославович, 13 травня 1984 року народження, головний сержант, командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти «Рубак» військової частини А7033 105 окремої бригади Збройних Сил України. 16 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій, ворожий дрон атакував позицію, де перебував мій син.
За свідченнями його побратимів, під час атаки дрона, мій син прикрив своїм тілом іншого військовослужбовця, який знаходився поряд із ним. Унаслідок цього він отримав тяжкі поранення, несумісні з життям, і помер 28 квітня 2025 року. Побратим, якого він врятував, залишився живим.
Його вчинок є прикладом найвищої самопожертви, мужності, відваги, вірності військовій присязі та глибокої людяності. Прошу вшанувати пам’ять мого сина, Романа Мохняка на державному рівні, відзначивши його званням Героя України (посмертно).
Я щиро вірю, що його подвиг, його любов до України, його відданість та жертовність заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Присвоєння йому звання Героя України (посмертно) стане не лише вдячністю від держави, але й доказом для його донечки, що Роман жив недаремно, що він – справжній Герой, якого шанує вся країна.
З повагою, Мохняк Марія Василівна