№22/253398-еп
Присвоєння звання Герой України (посмертно) головному сержанту, командиру відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти «Рубак» військової частини А7033 Мохняку Роману Мирославовичу!
Автор (ініціатор): Мохняк Марія Василівна
Дата оприлюднення: 26 вересня 2025
Шановний пане Президенте!
Я, Мохняк Марія Василівна, мати загиблого військовослужбовця, добровольця Мохняка Романа Мирославовича звертаюся до Вас із найщирішим проханням від серця, сповненого болю, гордості та материнської любові. Прошу Вас присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) відважному воїну, добровольцю, людині великої честі, який поклав своє життя за свободу нашої держави, моєму сину Мохняку Роману Мирославовичу, за виявлені мужність, самопожертву та героїзм.
Роман був добрим, чесним, люблячим сином, батьком, братом та вірним другом. Він любив свою країну. Чуйний, веселий, щирий. Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій.
Його життя – це приклад нескореності, любові до Батьківщини, справжнього патріотизму. Був активним учасником Помаранчевої революції, Революції гідності, хотів захистити тих, хто не може захиститися сам.
Мохняк Роман Мирославович, 13 травня 1984 року народження, головний сержант, командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти «Рубак» військової частини А7033 105 окремої бригади Збройних Сил України. 16 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій, ворожий дрон атакував позицію, де перебував мій син.
За свідченнями його побратимів, під час атаки дрона, мій син прикрив своїм тілом іншого військовослужбовця, який знаходився поряд із ним. Унаслідок цього він отримав тяжкі поранення, несумісні з життям, і помер 28 квітня 2025 року. Побратим, якого він врятував, залишився живим.
Його вчинок є прикладом найвищої самопожертви, мужності, відваги, вірності військовій присязі та глибокої людяності. Прошу вшанувати пам’ять мого сина, Романа Мохняка на державному рівні, відзначивши його званням Героя України (посмертно).
Я щиро вірю, що його подвиг, його любов до України, його відданість та жертовність заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Присвоєння йому звання Героя України (посмертно) стане не лише вдячністю від держави, але й доказом для його донечки, що Роман жив недаремно, що він – справжній Герой, якого шанує вся країна.
З повагою, Мохняк Марія Василівна
Я, Мохняк Марія Василівна, мати загиблого військовослужбовця, добровольця Мохняка Романа Мирославовича звертаюся до Вас із найщирішим проханням від серця, сповненого болю, гордості та материнської любові. Прошу Вас присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) відважному воїну, добровольцю, людині великої честі, який поклав своє життя за свободу нашої держави, моєму сину Мохняку Роману Мирославовичу, за виявлені мужність, самопожертву та героїзм.
Роман був добрим, чесним, люблячим сином, батьком, братом та вірним другом. Він любив свою країну. Чуйний, веселий, щирий. Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій.
Його життя – це приклад нескореності, любові до Батьківщини, справжнього патріотизму. Був активним учасником Помаранчевої революції, Революції гідності, хотів захистити тих, хто не може захиститися сам.
Мохняк Роман Мирославович, 13 травня 1984 року народження, головний сержант, командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти «Рубак» військової частини А7033 105 окремої бригади Збройних Сил України. 16 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій, ворожий дрон атакував позицію, де перебував мій син.
За свідченнями його побратимів, під час атаки дрона, мій син прикрив своїм тілом іншого військовослужбовця, який знаходився поряд із ним. Унаслідок цього він отримав тяжкі поранення, несумісні з життям, і помер 28 квітня 2025 року. Побратим, якого він врятував, залишився живим.
Його вчинок є прикладом найвищої самопожертви, мужності, відваги, вірності військовій присязі та глибокої людяності. Прошу вшанувати пам’ять мого сина, Романа Мохняка на державному рівні, відзначивши його званням Героя України (посмертно).
Я щиро вірю, що його подвиг, його любов до України, його відданість та жертовність заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Присвоєння йому звання Героя України (посмертно) стане не лише вдячністю від держави, але й доказом для його донечки, що Роман жив недаремно, що він – справжній Герой, якого шанує вся країна.
З повагою, Мохняк Марія Василівна
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Шпильова Юлія Анатоліївна
26 грудня 2025
2.
Коваленко Тетяна Іванівна
26 грудня 2025
3.
Шматлай Олександр Олегович
26 грудня 2025
4.
Бондаренко Тетяна Василівна
26 грудня 2025
5.
Шульженко Юлія Анатоліївна
26 грудня 2025
6.
Лучик Лілія Валеріївна
26 грудня 2025
7.
Чернявський Юрій Петрович
26 грудня 2025
8.
Клименко Людмила Олексіївна
25 грудня 2025
9.
Сапата Марія Романівна
25 грудня 2025
10.
Руденко Інна Олександрівна
25 грудня 2025
11.
Горобець Андрій Володимирович
25 грудня 2025
12.
Нечипорук Ігор Олександрович
25 грудня 2025
13.
Савчин Петро Васильович
25 грудня 2025
14.
Миколюк Світлана Володимирівна
25 грудня 2025
15.
Михайловський Владислав Олегович
25 грудня 2025
16.
Бутюк Наталія Ярославівна
25 грудня 2025
17.
Дронова Олена Володимирівна
25 грудня 2025
18.
Савосько Наталія Іванівна
25 грудня 2025
19.
Ярема Ольга Миколаївна
25 грудня 2025
20.
Мельник Алла Дмитрівна
25 грудня 2025
21.
Махлинець Наталія Петрівна
25 грудня 2025
22.
Косенко Віталій Олександрович
25 грудня 2025
23.
Ворона Лілія Леонідівна
25 грудня 2025
24.
Жовтяк Любов Петрівна
25 грудня 2025
25.
Стояновська Інна Борисівна
25 грудня 2025
26.
Плетньова Алла Василівна
25 грудня 2025
27.
Полєва Віолета Сергіївна
25 грудня 2025
28.
Гречихіна Людмила Олексіївна
25 грудня 2025
29.
Грибченко Анастасія Олексіївна
25 грудня 2025
30.
Гоч Оксана Дмитрівна
25 грудня 2025