№22/253482-еп
Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, військовослужбовцю-добровольцю Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер»), який з 19.03.2022 р. боронив Україну під Бахмутом і Шатрищем, служив у 421 ОБпЛА "Сапсан" водієм-механіком, пройшов курси медика та рятував життя побратимів, і 05.06.2025 р. загинув від удару "шахеда" в н.п. Нижні Сироватки. Він віддав свою молодість і залишив сім’ю — дружину Вікторію та сина Андрія.
Автор (ініціатор): Андрухович Вікторія Іванівна
Дата оприлюднення: 30 вересня 2025
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас я, Андрухович Вікторія, дружина загиблого військовослужбовця Андруховича Івана Михайловича (позивний «Джокер»), а також від імені нашого маленького сина Андрія, який залишився без тата. Для нас важливо, щоб держава не забула його подвиг і віддала належну шану людині, яка пожертвувала всім заради України.
19 березня 2022 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України, аби боронити державу від російської збройної агресії. Він воював на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом та у районі Шатрище, проявляючи відвагу і вірність військовій присязі.
На завершальному етапі своєї служби Іван ніс службу у складі 421 окремого батальйону безпілотних систем "Сапсан", де виконував обов’язки водія-механіка. Він пройшов курси медика та рятував життя побратимів на фронті, проявляючи героїзм не лише у бою, а й у порятунку людей.
05 червня 2025 року він загинув унаслідок удару ворожого дрона-камікадзе "шахед" у населеному пункті Нижні Сироватки, віддавши своє життя за свободу і майбутнє України.
Наші Герої не мають бути забутими. Ми повинні нагороджувати їх найвищим, що можемо, адже вони віддали найдорожче — свою молодість, свої мрії та сім’ї, щоб жила і перемогла Україна. Іван залишив дружину і маленького синочка, але його подвиг назавжди залишиться прикладом незламності та любові до Батьківщини.
«Тато, я сумую за тобою кожного дня. Я мрію бути таким сміливим і відважним, як ти. Обіцяю, що пам’ятатиму тебе завжди і розповідатиму всім, яким ти був героєм. Твій син Андрій.»
У зв’язку з цим прошу Вас:
1. Присвоїти Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер») звання Героя України (посмертно).
2. Вшанувати його пам’ять на державному рівні як приклад самопожертви, героїзму та вірності Україні.
Для мене, нашого сина Андрія та всієї родини це буде величезною честю і підтвердженням того, що подвиг Івана не буде забутий.
Слава Україні!
Звертаюся до Вас я, Андрухович Вікторія, дружина загиблого військовослужбовця Андруховича Івана Михайловича (позивний «Джокер»), а також від імені нашого маленького сина Андрія, який залишився без тата. Для нас важливо, щоб держава не забула його подвиг і віддала належну шану людині, яка пожертвувала всім заради України.
19 березня 2022 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України, аби боронити державу від російської збройної агресії. Він воював на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом та у районі Шатрище, проявляючи відвагу і вірність військовій присязі.
На завершальному етапі своєї служби Іван ніс службу у складі 421 окремого батальйону безпілотних систем "Сапсан", де виконував обов’язки водія-механіка. Він пройшов курси медика та рятував життя побратимів на фронті, проявляючи героїзм не лише у бою, а й у порятунку людей.
05 червня 2025 року він загинув унаслідок удару ворожого дрона-камікадзе "шахед" у населеному пункті Нижні Сироватки, віддавши своє життя за свободу і майбутнє України.
Наші Герої не мають бути забутими. Ми повинні нагороджувати їх найвищим, що можемо, адже вони віддали найдорожче — свою молодість, свої мрії та сім’ї, щоб жила і перемогла Україна. Іван залишив дружину і маленького синочка, але його подвиг назавжди залишиться прикладом незламності та любові до Батьківщини.
«Тато, я сумую за тобою кожного дня. Я мрію бути таким сміливим і відважним, як ти. Обіцяю, що пам’ятатиму тебе завжди і розповідатиму всім, яким ти був героєм. Твій син Андрій.»
У зв’язку з цим прошу Вас:
1. Присвоїти Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер») звання Героя України (посмертно).
2. Вшанувати його пам’ять на державному рівні як приклад самопожертви, героїзму та вірності Україні.
Для мене, нашого сина Андрія та всієї родини це буде величезною честю і підтвердженням того, що подвиг Івана не буде забутий.
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Христич Інна Олегівна
05 жовтня 2025
2.
Бутилюк Оксана Анатоліївна
05 жовтня 2025
3.
Делятинчук Ірина Юріївна
05 жовтня 2025
4.
Вовк Олена Олександрівна
05 жовтня 2025
5.
Ольшевська Марія Андріївна
05 жовтня 2025
6.
Михалюк Оксана Борисівна
05 жовтня 2025
7.
Харченко Тетяна Григорівна
05 жовтня 2025
8.
Христич Олексій Олегович
05 жовтня 2025
9.
Безрукава Оксана Олександрівна
05 жовтня 2025
10.
Перцева Людмила Миколаївна
05 жовтня 2025
11.
Гепак Володимир Михайлович
05 жовтня 2025
12.
Пугач Любов Олексіївна
05 жовтня 2025
13.
Гніденко Галина Михайлівна
05 жовтня 2025
14.
Булава Людмила Владленівна
05 жовтня 2025
15.
Барщевська Віта Андріївна
05 жовтня 2025
16.
Товкач Катерина Віталіївна
05 жовтня 2025
17.
Стадник Валерій Євгенович
05 жовтня 2025
18.
Рахматуллина Олена Вікторівна
05 жовтня 2025
19.
Лихольот Наталія Анатоліївна
05 жовтня 2025
20.
Брикса Вікторія Миколаївна
05 жовтня 2025
21.
Косик Ярослава Андріївна
05 жовтня 2025
22.
Зеленкова Олена Вікторівна
05 жовтня 2025
23.
Якубич Юлія Миколаївна
05 жовтня 2025
24.
Онищенко Світлана Миколаївна
05 жовтня 2025
25.
Яцинин Юрій Юрійович
05 жовтня 2025
26.
Жуковська Дарина Олександрівна
05 жовтня 2025
27.
Щербань Ольга Гаврилівна
05 жовтня 2025
28.
Остапенко Ольга Іванівна
05 жовтня 2025
29.
Коваль Тетяна Сергіївна
05 жовтня 2025
30.
Вакуленко Людмила Василівна
05 жовтня 2025
2601
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 86 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.