№22/253482-еп
Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, військовослужбовцю-добровольцю Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер»), який з 19.03.2022 р. боронив Україну під Бахмутом і Шатрищем, служив у 421 ОБпЛА "Сапсан" водієм-механіком, пройшов курси медика та рятував життя побратимів, і 05.06.2025 р. загинув від удару "шахеда" в н.п. Нижні Сироватки. Він віддав свою молодість і залишив сім’ю — дружину Вікторію та сина Андрія.
Автор (ініціатор): Андрухович Вікторія Іванівна
Дата оприлюднення: 30 вересня 2025
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас я, Андрухович Вікторія, дружина загиблого військовослужбовця Андруховича Івана Михайловича (позивний «Джокер»), а також від імені нашого маленького сина Андрія, який залишився без тата. Для нас важливо, щоб держава не забула його подвиг і віддала належну шану людині, яка пожертвувала всім заради України.
19 березня 2022 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України, аби боронити державу від російської збройної агресії. Він воював на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом та у районі Шатрище, проявляючи відвагу і вірність військовій присязі.
На завершальному етапі своєї служби Іван ніс службу у складі 421 окремого батальйону безпілотних систем "Сапсан", де виконував обов’язки водія-механіка. Він пройшов курси медика та рятував життя побратимів на фронті, проявляючи героїзм не лише у бою, а й у порятунку людей.
05 червня 2025 року він загинув унаслідок удару ворожого дрона-камікадзе "шахед" у населеному пункті Нижні Сироватки, віддавши своє життя за свободу і майбутнє України.
Наші Герої не мають бути забутими. Ми повинні нагороджувати їх найвищим, що можемо, адже вони віддали найдорожче — свою молодість, свої мрії та сім’ї, щоб жила і перемогла Україна. Іван залишив дружину і маленького синочка, але його подвиг назавжди залишиться прикладом незламності та любові до Батьківщини.
«Тато, я сумую за тобою кожного дня. Я мрію бути таким сміливим і відважним, як ти. Обіцяю, що пам’ятатиму тебе завжди і розповідатиму всім, яким ти був героєм. Твій син Андрій.»
У зв’язку з цим прошу Вас:
1. Присвоїти Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер») звання Героя України (посмертно).
2. Вшанувати його пам’ять на державному рівні як приклад самопожертви, героїзму та вірності Україні.
Для мене, нашого сина Андрія та всієї родини це буде величезною честю і підтвердженням того, що подвиг Івана не буде забутий.
Слава Україні!
Звертаюся до Вас я, Андрухович Вікторія, дружина загиблого військовослужбовця Андруховича Івана Михайловича (позивний «Джокер»), а також від імені нашого маленького сина Андрія, який залишився без тата. Для нас важливо, щоб держава не забула його подвиг і віддала належну шану людині, яка пожертвувала всім заради України.
19 березня 2022 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України, аби боронити державу від російської збройної агресії. Він воював на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом та у районі Шатрище, проявляючи відвагу і вірність військовій присязі.
На завершальному етапі своєї служби Іван ніс службу у складі 421 окремого батальйону безпілотних систем "Сапсан", де виконував обов’язки водія-механіка. Він пройшов курси медика та рятував життя побратимів на фронті, проявляючи героїзм не лише у бою, а й у порятунку людей.
05 червня 2025 року він загинув унаслідок удару ворожого дрона-камікадзе "шахед" у населеному пункті Нижні Сироватки, віддавши своє життя за свободу і майбутнє України.
Наші Герої не мають бути забутими. Ми повинні нагороджувати їх найвищим, що можемо, адже вони віддали найдорожче — свою молодість, свої мрії та сім’ї, щоб жила і перемогла Україна. Іван залишив дружину і маленького синочка, але його подвиг назавжди залишиться прикладом незламності та любові до Батьківщини.
«Тато, я сумую за тобою кожного дня. Я мрію бути таким сміливим і відважним, як ти. Обіцяю, що пам’ятатиму тебе завжди і розповідатиму всім, яким ти був героєм. Твій син Андрій.»
У зв’язку з цим прошу Вас:
1. Присвоїти Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер») звання Героя України (посмертно).
2. Вшанувати його пам’ять на державному рівні як приклад самопожертви, героїзму та вірності Україні.
Для мене, нашого сина Андрія та всієї родини це буде величезною честю і підтвердженням того, що подвиг Івана не буде забутий.
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Байбузенко Анастасія Сергіївна
30 грудня 2025
2.
Дегтярьова Віра Олександрівна
30 грудня 2025
3.
Бартош Олена Григорівна
30 грудня 2025
4.
Барсукова Богдана Станіславівна
30 грудня 2025
5.
Корнієнко Олена Вікторівна
30 грудня 2025
6.
Каменська Любов Олегівна
30 грудня 2025
7.
Бонецька Роксолана Тарасівна
30 грудня 2025
8.
Глибіна Ірина Анатоліївна
30 грудня 2025
9.
Назарчук Клавдія Володимирівна
30 грудня 2025
10.
Семенюк Тетяна Олександрівна
30 грудня 2025
11.
Сухорукова Наталія Костянтинівна
30 грудня 2025
12.
Унгурян Іванна Миколаївна
30 грудня 2025
13.
Кулак Наталія Зіновіївна
30 грудня 2025
14.
Зобнів Оксана Богданівна
30 грудня 2025
15.
Підляська-Перун Ольга Іванівна
30 грудня 2025
16.
Можаєва Ольга Олександрівна
30 грудня 2025
17.
Тихонова Людмила Володимирівна
29 грудня 2025
18.
Лоневська Олена Тарасівна
29 грудня 2025
19.
Івашко Юлія Олександрівна
29 грудня 2025
20.
Кучкіна Катерина Олегівна
29 грудня 2025
21.
Тібєйкіна Людмила Петрівна
29 грудня 2025
22.
Бакалюк Надія Анатоліївна
29 грудня 2025
23.
Костюк Карина Каримівна
29 грудня 2025
24.
Кальмук Наталія Михайлівна
29 грудня 2025
25.
Путила Галина Василівна
29 грудня 2025
26.
Колісник Тетяна Ігорівна
29 грудня 2025
27.
Сорока Анна Валеріївна
29 грудня 2025
28.
Бондаренко Богдана Василівна
29 грудня 2025
29.
Кручова Соломія Михайлівна
29 грудня 2025
30.
Грицак Ірина Дмитрівна
29 грудня 2025