№22/253482-еп
Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, військовослужбовцю-добровольцю Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер»), який з 19.03.2022 р. боронив Україну під Бахмутом і Шатрищем, служив у 421 ОБпЛА "Сапсан" водієм-механіком, пройшов курси медика та рятував життя побратимів, і 05.06.2025 р. загинув від удару "шахеда" в н.п. Нижні Сироватки. Він віддав свою молодість і залишив сім’ю — дружину Вікторію та сина Андрія.
Автор (ініціатор): Андрухович Вікторія Іванівна
Дата оприлюднення: 30 вересня 2025
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас я, Андрухович Вікторія, дружина загиблого військовослужбовця Андруховича Івана Михайловича (позивний «Джокер»), а також від імені нашого маленького сина Андрія, який залишився без тата. Для нас важливо, щоб держава не забула його подвиг і віддала належну шану людині, яка пожертвувала всім заради України.
19 березня 2022 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України, аби боронити державу від російської збройної агресії. Він воював на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом та у районі Шатрище, проявляючи відвагу і вірність військовій присязі.
На завершальному етапі своєї служби Іван ніс службу у складі 421 окремого батальйону безпілотних систем "Сапсан", де виконував обов’язки водія-механіка. Він пройшов курси медика та рятував життя побратимів на фронті, проявляючи героїзм не лише у бою, а й у порятунку людей.
05 червня 2025 року він загинув унаслідок удару ворожого дрона-камікадзе "шахед" у населеному пункті Нижні Сироватки, віддавши своє життя за свободу і майбутнє України.
Наші Герої не мають бути забутими. Ми повинні нагороджувати їх найвищим, що можемо, адже вони віддали найдорожче — свою молодість, свої мрії та сім’ї, щоб жила і перемогла Україна. Іван залишив дружину і маленького синочка, але його подвиг назавжди залишиться прикладом незламності та любові до Батьківщини.
«Тато, я сумую за тобою кожного дня. Я мрію бути таким сміливим і відважним, як ти. Обіцяю, що пам’ятатиму тебе завжди і розповідатиму всім, яким ти був героєм. Твій син Андрій.»
У зв’язку з цим прошу Вас:
1. Присвоїти Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер») звання Героя України (посмертно).
2. Вшанувати його пам’ять на державному рівні як приклад самопожертви, героїзму та вірності Україні.
Для мене, нашого сина Андрія та всієї родини це буде величезною честю і підтвердженням того, що подвиг Івана не буде забутий.
Слава Україні!
Звертаюся до Вас я, Андрухович Вікторія, дружина загиблого військовослужбовця Андруховича Івана Михайловича (позивний «Джокер»), а також від імені нашого маленького сина Андрія, який залишився без тата. Для нас важливо, щоб держава не забула його подвиг і віддала належну шану людині, яка пожертвувала всім заради України.
19 березня 2022 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України, аби боронити державу від російської збройної агресії. Він воював на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом та у районі Шатрище, проявляючи відвагу і вірність військовій присязі.
На завершальному етапі своєї служби Іван ніс службу у складі 421 окремого батальйону безпілотних систем "Сапсан", де виконував обов’язки водія-механіка. Він пройшов курси медика та рятував життя побратимів на фронті, проявляючи героїзм не лише у бою, а й у порятунку людей.
05 червня 2025 року він загинув унаслідок удару ворожого дрона-камікадзе "шахед" у населеному пункті Нижні Сироватки, віддавши своє життя за свободу і майбутнє України.
Наші Герої не мають бути забутими. Ми повинні нагороджувати їх найвищим, що можемо, адже вони віддали найдорожче — свою молодість, свої мрії та сім’ї, щоб жила і перемогла Україна. Іван залишив дружину і маленького синочка, але його подвиг назавжди залишиться прикладом незламності та любові до Батьківщини.
«Тато, я сумую за тобою кожного дня. Я мрію бути таким сміливим і відважним, як ти. Обіцяю, що пам’ятатиму тебе завжди і розповідатиму всім, яким ти був героєм. Твій син Андрій.»
У зв’язку з цим прошу Вас:
1. Присвоїти Андруховичу Івану Михайловичу (позивний «Джокер») звання Героя України (посмертно).
2. Вшанувати його пам’ять на державному рівні як приклад самопожертви, героїзму та вірності Україні.
Для мене, нашого сина Андрія та всієї родини це буде величезною честю і підтвердженням того, що подвиг Івана не буде забутий.
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Савчук Ірина Вікторівна
05 грудня 2025
2.
Сауляк Наталія Ігорівна
05 грудня 2025
3.
Нагорна Вікторія Миколаївна
05 грудня 2025
4.
Нога Галина Іванівна
05 грудня 2025
5.
Донцова Ганна Степанівна
05 грудня 2025
6.
Кияшко Оксана Іванівна
05 грудня 2025
7.
Дубова Раїса Василівна
05 грудня 2025
8.
Шишкова Ольга Анатоліївна
05 грудня 2025
9.
Мащенко Вікторія Вікторівна
05 грудня 2025
10.
Назаренко Наталія Миколаївна
05 грудня 2025
11.
Кос Мар'яна Володимирівна
05 грудня 2025
12.
Скрипець Галина Миколаївна
04 грудня 2025
13.
Фесенко Наталія Вікторівна
04 грудня 2025
14.
Кабачій Іван Петрович
04 грудня 2025
15.
Халтурін Роман Євгенович
04 грудня 2025
16.
Голубєва Ірина Олександрівна
04 грудня 2025
17.
Загарійчук Уляна Юріївна
04 грудня 2025
18.
Талаш Лілія Петрівна
04 грудня 2025
19.
Ляшкевич Вероніка Андріївна
04 грудня 2025
20.
Донцова Тетяна Вікторівна
04 грудня 2025
21.
Кудіна Анжеліка Євгенівна
04 грудня 2025
22.
Ліфанова Оксана Анатоліївна
04 грудня 2025
23.
Мартинчук Віталій Вікторович
04 грудня 2025
24.
Семчук Орися Василівна
04 грудня 2025
25.
Рубай Марія Андріївна
04 грудня 2025
26.
Сидорак Тетяна Андріївна
04 грудня 2025
27.
Белецька Марія Миронівна
04 грудня 2025
28.
Черкова Тетяна Миколаївна
04 грудня 2025
29.
Внаровська Наталя Володимирівна
03 грудня 2025
30.
Плющ Олег Вікторович
03 грудня 2025
6808
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 25 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.