Шановний, пане Президенте Володимире Зеленський прошу присвоїти почесне звання "Герой України"(Посмертно). Відповідно до статті 106 Конституції України та Закону України «Про державні нагороди України», ми, родина, друзі, побратими та всі небайдужі громадяни, звертаємося до Вас із проханням присвоїти високе звання Героя України (посмертно) старшому сержанту, водію-оператору 2 відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу БПК спеціального призначення танкового батальйону 12 бригади оперативного призначення ім. Дмитра Вишневецького Національної гвардії України (12-та бригада спецпризначення "Азов", в/ч 3057-Грищенку Владиславу Івановичу,позивний "Полтава".

Владислав народився 4 квітня 1995 року в селі Хомутець Миргородського району. З 2013 року разом з батьками та сестрою Яною мешкав у селі Шишаки на Хорольщині (нині Клепачівського старостату Лубенського району). Після закінчення Хомутецької загальноосвітньої школи вступив у Хомутецький ветеринарно-зоотехнічний технікум і освоїв спеціальність технолога по переробці молочної продукції. На Львівщині склав військову присягу на вірність українському народові та впродовж майже 1,5 року (з 06.05.2015 по 12.10.2016) проходив строкову службу в рядах Національній гвардії України. У званні солдата на посаді кулеметника відділення патрульного взводу стрілецького батальйону 2-ої окремої Галицької бригади у складі Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України сумлінно виконував службові обов’язки під час проведення оперативно-профілактичного відпрацювання міста Дрогобич Львівської області.
З жовтня 2018 року вірно ніс тягар військової служби в зоні бойових дій (АТО/ООС) у складі 4-ої бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» Національної гвардії України. Мужньо здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській області, зокрема, поблизу міст Часів Яр та Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області та міста Сєвєродонецьк Луганської області.
З липня 2023 року в складі 44-ої окремої механізованої бригади ЗСУ на посаді командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів стояв на варті України в пеклі бойових дій на лінії бойового зіткнення з ворожими окупантами поблизу м.Лиман Донецької області, смт Борова Харківської області. Деякий час старший сержант служив за контрактом у складі 12-ої бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького у складі Національної гвардії України відважно боронив рідну землю від російських окупантів.

За період проходження військової служби з часів АТО і в період повномасштабної війни неодноразово заохочувався командуванням різних військових частин, батальйонів та рот за особливу мужність та героїзм, зразкову військову дисципліну та вагомий особистий внесок у захист Батьківщини від окупаційних військ рф. У колекції його відзнак залишилося 7 грамот і подяк, як свідчення добросовісного відношення до військової служби та високого рівня дисципліни.
За наказом Міністерства оборони України від 08.10.2024 року №1696 Владислава Грищенка був нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України – «Хрест пошани». Це висока нагорода, яка вручається за виняткову мужність, вірність присязі, відданість справі захисту держави та сумлінну службу.
Медаль, яку Герой, на жаль, не встиг отримати за життя, є символом вдячності всього українського народу. За службу в 12-ій бригаді спеціального призначення «Азов», що увійшла до складу Національної гвардії України, був відзначений почесним коїном, засвідчивши себе як мужній і гідний Воїн.
Був поранений, але як справжній чоловік тримав від рідних усе в таємниці, щоб вберегти їх від переживань. На жаль, себе він вберегти не зміг… 12 листопада 2024 року в районі населеного пункту Новоспаське Бахмутського району Донецької області він зник безвісти. Всі ці довгі місяці рідні й близькі жили надією на його повернення. Невблаганна доля розпорядилася інакше й на 30-му році життя його життєва свічка згасла.
Його знали як відважного воїна з позивним «ПОЛТАВА», який ніколи не відмовляв у допомозі, завжди підтримував побратимів, вирішував найскладніші завдання та боровся до останнього. Владислав мав неабиякий хист до військової тематики — він умів усе, завжди знаходив рішення в будь-якій ситуації, і ніколи не стояв осторонь, коли хтось потребував підтримки. Його загибель стала важкою втратою для родини, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Він був не просто воїном — він був людиною з великим серцем, який назавжди залишиться у пам’яті сотень людей як промінь світла в найтемніші часи.
З огляду на виняткові заслуги перед Україною, проявлені мужність і героїзм, ми звертаємося до Вас із проханням:
Присвоїти звання Героя України (посмертно) Грищенку Владиславу Івановичу!
Це стане не лише визнанням його подвигу, а й важливим нагадуванням для всіх українців про те, якою ціною виборюється наша свобода.