Прошу присвоїти звання героя України (посмертно) молодшому лейтенанту Криниченку Юрію Генадійовичу,який з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини, воював у складі 36 окремої бригади морської піхоти України. Був командиром взводу ДШР. Проявив виняткову мужність і відвагу у боях за Донеччину, Запоріжжя та Херсонщину. Загинув 18 жовтня 2023року під час штурму лівого берега Дніпра біля с.Кринки евакуюючи під щільним мінометним обстрілом важкопоранених побратимів, чим врятував їхні життя. За бойові заслуги (посмертно).Його подвиг - приклад самопожертви, честі та відданості Україні. Звертаюся з проханням гідно вшанувати пам'ять полеглого воїна - присвоїти йому звання Героя України (посмертно).

Юрій Криниченко

05.06.1982-18.10.2023



Криниченко Юрій Генадійович (позивний Лютий) народився 5 червня 1982 року в м. Івано-Франківську. Навчався в ЗШ № 23 в класі з поглибленим вивченням англійської мови. Юрко мав дуже добрі музичні дані, закінчив музичну студію по класу кларнета при Івано- Франківському музичному училищі ім. Дениса Січинського. Дуже любив спорт - займався плаванням, боксом, був чудовим і безстрашним сноубордистом.

Був дуже кмітливим, допитливим, товариським і веселим хлопцем, мав багато друзів і в класі і на вулиці, вдома завжди було гамірно. Ще з 5-го класу Юрко захопився виготовленням виробів з дерева, а оскільки завжди любив малювати, після закінчення школи вступив до Прикарпатського педагогічного університету за спеціальністю декоративно-прикладне мистецтво. Мав золоті руки, виготовляв художні вироби з дерева і з металу. На 3-му курсі був на стажуванні в США, де мав можливість вдосконалити вільне володіння англійською.

Юрко завжди не терпів брехні і зла, захищав слабших, а патріотизм і активну громадянську позицію формував в сім’ї, розмовляючи з дідусем Володимиром, який пройшов непростий шлях в Повстанській Армії.

З перших днів Революції Гідності 2004 року Юра з товаришем виїхав до Києва на Майдан, жив у наметовому містечку до останнього дня - малював плакати, писав лозунги і на все життя пройнявся тим духом Свободи, який зробив родиною всіх, хто у визначальні для України дні повстав проти московського ярма. Натхненний подіями, написав Гімн Майдану, запис якого вдалося здійснити завдяки музикантам чудового етногурту ,,Петровичі “. В тривожний час другого Майдану також був у Києві.

Юрко закінчив курси підготовки екіпажів міжнародних круїзних кораблів, після яких успішно працював на посаді адміністратора, був визнаний одним з кращих. Він побачив увесь світ -Норвегію і Швецію, Канаду і Аляску, Бразилію і Чилі, Іспанію і Мексику, Домінікану і Багами, бачив українську полярну станцію ім. Академіка Вернадського і займався підводним плаванням на Великому Бар’єрному рифі в Австралії. Але завжди, повертаючись додому, Юра говорив, виходячи на галявину перед Івано-Франківським озером: ,, Мамо, такої краси як у нас нема ніде. Заробляти можна в світі, а жити треба вдома.”

Коли розпочалось вторгнення росії в Україну, Юрій відразу записався в тероборону, деякий час був у Київському ТРО, а 15 березня 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Після навчання в Яворівському таборі був рядовим розвідроти 36 Бригади Морської піхоти,(36 ОБрМП, вч А2802). Це була важлива і важка чоловіча робота, Юра не любив говорити про ,,виходи”, як він їх називав - це були нічні пробирання на лінію фронту, коли наші хлопці-розвідники в повній тиші і темряві проходили по 12-15 кілометрів, витягаючи з-під обстрілів поранених і загиблих воїнів, а потім лікували стерті до крові ноги, хоча взуття замовляли власним коштом в інтернеті найкраще і найдорожче. Найдовше воював під Авдіївкою, Покровськом, Кринками; в Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях.

Після навчання в Одеській Військовій Академії Юрій отримав звання молодшого лейтенанта і прийняв посаду командира взводу десантно-штурмової роти 36 ОБрМП.

Є відео, де Юрій з хлопцями 05.08.2023 року вертаються в частину щасливі після боїв на так званій ,,лінії суровікіна”. 10 жовтня Юра склав екзамен на блакитний ,,штормовий берет”. 17 жовтня останній раз подзвонив додому мамі, сказав: ,,Збираюся на вихід.” А 18 жовтня о 10 ранку Юрко отримав осколкове поранення в живіт, під бронежилет. Він з усіх сил тримався за життя, останній раз подзвонив в частину о 20.00. Витягнути його не вдалося. Юрій ,,Лютий” загинув під час визволення лівого берега Дніпра в Кринках Херсонської області. Нагороджений медаллю ,,За хоробрість в бою”, ,,За честь і звитягу'', Орденом ,,За мужність” 3 ступеня, відзнакою «Почесний громадянин міста».