Вважаю, що СПРАВЕДЛИВО, ЗАКОННО і МОРАЛЬНО звільнити від сплати судового збору Людину в розумінні статті 3 Конституції України, при поданні позову у адміністративних справах що належать до виключної компетенції новостворених судів Спеціалізованого окружного адміністративного суду (СОАС) та відповідно до Спецалізованого апеляційного адміністративного суду (СААС) :
1)щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України;
2) оскарження рішень АМКУ
3) щодо оскарження рішень конкурсних комісій з організації та проведення конкурсів на посаду керівника, першого заступника та заступника керівника САП (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), Директора НАБУ (Національного антикорупційного бюро України), Голови НАЗК (Національного агентства з питань запобігання корупції); Голови АРМА (Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів); Директора БЕБ (Бюро економічної безпеки України); керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
4) щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів,
оскільки, на моє ПЕРЕКОНАННЯ, аморально ДЕРЖАВІ вимагати гроші у Людини під видом судовий збір, використовуючи не рівні і не співмірні з ДЕРЖАВОЮ владні та фінансові можливості, та яка, Людина ВИМУШЕНА в зв’язку з захистом своїх прав, свобод, честі та гідності, які порушені або не визнані ДЕРЖАВОЮ ШЛЯХОМ СТВОРЕННЯ НЕЗАКОННИХ НОРМОТВОРЧИХ АКІВ або океремих положень в АКТАХ, позиватися або скаржиться (без вибору) лише ДЕРЖАВІ проти ДЕРЖАВИ (ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ), яка вчинила через свої Центральні органи виконавчої влади НЕЗАКОННІ ДІЇ або ПРОТИПРАВНУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ проти прав, свобод, честі ігідності Людини, А В ДІЙСНОСТІ ПРОТИ свого Довірителя і
Беніфіціара ДЕРЖАВИ, у всіх сенсах:
і в політичному сенсі Людина як Громадянин,
і в економічному сенсі Людина як платник податків на утримання ДЕРЖАВИ і Центральних органів виконавчої влади з метою утвердження і забезпечення прав і свобод ЛЮДИНИ, а не порушення прав і свобод Людини за гроші (податки) Людини,
і в майновому сенсі Людина як співвласник ДЕРЖАВИ, та яка, Людина, а у сукупності Людей – Український народ, є джерелом правоСуб’єктності ДЕРЖАВИ як такої.
ПОМИЛКА ДЕРЖАВИ - НЕ ПОВИННА БУТИ ТЯГАРЕМ ДЛЯ ЛЮДИНИ
Про те, що ПОМИЛКА ДЕРЖАВИ повинна бути виправлена і не повинна бути ТЯГАРЕМ для Людини стосовно прав якої ДЕРЖАВА ДОПУСТИЛА помилку, не за кошт ЛЮДИНИ свідчить і ЄДИНА СУДОВА ПРАКТИКА
Конституційний Суд України ще в 2009 році (рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009) виснував: «якщо на підставі рішення органу влади виникли права людини, і вона проти їх зміни чи скасування, влада не може просто переграти ситуацію. Це гарантія стабільності суспільних відносин».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 466/2086/14-ц прямо зазначила: «[…] Необхідність виправлення старої «помилки» не повинна непропорційно втручатися в нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок інших третіх осіб […]».
ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» сформулював свою позицію ще жорсткіше: «Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість […]. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу […]. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків […]».
Отже, Держава повинна виправити свою ПОМИЛКУ і не бути несправедливим ТЯГАРЕМ для Людини: ні морально, ні матеріально. Схожі висновки ЄСПЛ у справах «Ґаші проти Хорватії», «Графов проти України», «Кривенький проти України»
Людина є споживачем послуги ДЕРЖАВИ, зміст якої, викладено в Констритуції України, через викладення положень про ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВИ та її органів влади та їх посадових осіб, та для отримання якої, послуги ДЕРЖАВИ, і створена та утверджується щодня ДЕРЖАВА як така.
Так, Людина може помилитися в своєму позові щодо порушеного права ДЕРЖАВОЮ, але враховуючи те,що ЗУ "Про захист прав споживачів" вже враховано в ч.3 ст.22 цього Закону, що і в такому випадку Споживач послуг, який вважає, що його право порушено, звільнений від сплати судового збору не залежно в результату розгляду питання по суті права, то, вважаю ЗА СПРАВЕДЛИВЕ, пРАВОМІРНЕ І МОРАЛЬНЕ - звільнити Людину відсплати судовогозбору при поданні позову у адміністративних справах що належать до виключної компетенції новостворених судів Спеціалізованого окружного адміністративного суду (СОАС) та відповідно до Спецалізованого апеляційного адміністративного суду (СААС) щодо спорів, які належать до виключної компетенці новостворених СОАС і СААС
і прошу шановного Президента України:
Подати до ВРУ в порядку законом передбаченої Президентської ініціативи, на розгляд зміну/доповнення до ЗУ "Про судовий збір" або в іншому спеціальному Законі, щодо:
Звільнити від сплати судового збору Людину при поданні позову у адміністративних справах що належать до виключної компетенції новостворених судів Спеціалізованого окружного адміністративного суду (СОАС) та відповідно до Спецалізованого апеляційного адміністративного суду (СААС),
оскільки аморально ДЕРЖАВІ вимагати гроші у Людини під видом сплати судовогозбору у випадку коли Людина вимушена без вибору позиватися до ДЕРЖАВИ за захистом своїх прав, яка, ДЕРЖАВА (в особі Центральні органів виконавчої влади, в т.ч.їх посадові особи), порушила права Людини.