№22/253864-еп
Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який загинув 22 червня 2025 року на Сумщині, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу. Михайло проявив справжню мужність, самопожертву та відданість Батьківщині. Його подвиг заслуговує на найвищу державну відзнаку.
Автор (ініціатор): Бабухівська Марія Володимирівна
Дата оприлюднення: 06 жовтня 2025
Шановний пане Президенте України!
Просимо Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який віддав своє життя, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу на Сумщині.
Михайло Зіновійович Бабухівський народився 13 серпня 1975 року у місті Тернополі.
Був відповідальною, чесною та щирою людиною, працював контролером в електромережі, де користувався великою повагою колег за сумлінність і людяність. Любив природу, квіти, тварин і риболовлю.
З початком повномасштабного вторгнення 47-річний тернополянин, молодший сержант Михайло Бабухівський, попри проблеми зі здоров’ям, добровільно став на захист України. Часто повторював: «Як я не піду, то хто піде?»
Він служив у найгарячіших точках Харківщини, Донеччини та Сумщини, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інших. Пройшов бойовий шлях через Харківську, Донецьку, Сумську області, зокрема Куп’янський район, село Дмитрівка. Обіймав посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А 7170.
22 червня 2025 року, під час мінометного обстрілу в селі Дмитрівка Охтирського району, 49-річний Михайло Бабухівський героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів. Він розмінував дорогу, вивів людей у безпечне місце, але, повернувшись до бліндажа, потрапив під вибух, який обірвав його життя.
За проявлену мужність і героїзм він був нагороджений Хрестом Сил територіальної оборони, Подякою, а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У глибокій скорботі за ним залишилися мати, син, брат із сім’єю, рідні, друзі та побратими.
Михайло Бабухівський є прикладом самопожертви, мужності та безмежної любові до України.
Просимо присвоїти Бабухівському Михайлу Зіновійовичу звання Героя України (посмертно) — як гідному сину своєї держави, який поклав життя за свободу українського народу.
З повагою,
Бабухівська Марія Володимирівна
Просимо Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який віддав своє життя, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу на Сумщині.
Михайло Зіновійович Бабухівський народився 13 серпня 1975 року у місті Тернополі.
Був відповідальною, чесною та щирою людиною, працював контролером в електромережі, де користувався великою повагою колег за сумлінність і людяність. Любив природу, квіти, тварин і риболовлю.
З початком повномасштабного вторгнення 47-річний тернополянин, молодший сержант Михайло Бабухівський, попри проблеми зі здоров’ям, добровільно став на захист України. Часто повторював: «Як я не піду, то хто піде?»
Він служив у найгарячіших точках Харківщини, Донеччини та Сумщини, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інших. Пройшов бойовий шлях через Харківську, Донецьку, Сумську області, зокрема Куп’янський район, село Дмитрівка. Обіймав посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А 7170.
22 червня 2025 року, під час мінометного обстрілу в селі Дмитрівка Охтирського району, 49-річний Михайло Бабухівський героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів. Він розмінував дорогу, вивів людей у безпечне місце, але, повернувшись до бліндажа, потрапив під вибух, який обірвав його життя.
За проявлену мужність і героїзм він був нагороджений Хрестом Сил територіальної оборони, Подякою, а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У глибокій скорботі за ним залишилися мати, син, брат із сім’єю, рідні, друзі та побратими.
Михайло Бабухівський є прикладом самопожертви, мужності та безмежної любові до України.
Просимо присвоїти Бабухівському Михайлу Зіновійовичу звання Героя України (посмертно) — як гідному сину своєї держави, який поклав життя за свободу українського народу.
З повагою,
Бабухівська Марія Володимирівна
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Куріца Оксана Богданівна
06 січня 2026
2.
Алімова Марина Олександрівна
06 січня 2026
3.
Нагурна Ольга Михайлівна
06 січня 2026
4.
Шевченко Юлія Іванівна
06 січня 2026
5.
Торбенко Олена Борисівна
06 січня 2026
6.
Повзун Антон Миколайович
06 січня 2026
7.
Плекан Світлана Миколаївна
06 січня 2026
8.
Ногачевська Вікторія Євгеніївна
06 січня 2026
9.
Мартинів Марія Андріївна
06 січня 2026
10.
Васик Катерина Павлівна
06 січня 2026
11.
Душкіна Любов Леонідівна
06 січня 2026
12.
Савчук Іванна Іванівна
06 січня 2026
13.
Підлісна Ірина Олександрівна
06 січня 2026
14.
Римік Тетяна Миколаївна
06 січня 2026
15.
Репела Наталія Анатоліївна
06 січня 2026
16.
Дудчик Уляна Михайлівна
06 січня 2026
17.
Лепесій Оксана Миколаївна
06 січня 2026
18.
Шостак Валентина Василівна
06 січня 2026
19.
Буценко Олександр Іванович
06 січня 2026
20.
Борисюк Наталія Миколаївна
06 січня 2026
21.
Котик Лілія Володимирівна
06 січня 2026
22.
Чернянська Вікторія Тарасівна
06 січня 2026
23.
Мороз Марія Віталіївна
06 січня 2026
24.
Антонюк Ірина Олександрівна
06 січня 2026
25.
Романів Наталія Михайлівна
06 січня 2026
26.
Кухар Олена Павлівна
06 січня 2026
27.
Чорнописька Тетяна Валеріївна
06 січня 2026
28.
Завіднюк Наталія Григорівна
06 січня 2026
29.
Процик Надія Ігорівна
06 січня 2026
30.
Горголь Іванна Андріївна
06 січня 2026