№22/253864-еп
Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який загинув 22 червня 2025 року на Сумщині, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу. Михайло проявив справжню мужність, самопожертву та відданість Батьківщині. Його подвиг заслуговує на найвищу державну відзнаку.
Автор (ініціатор): Бабухівська Марія Володимирівна
Дата оприлюднення: 06 жовтня 2025
Шановний пане Президенте України!
Просимо Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який віддав своє життя, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу на Сумщині.
Михайло Зіновійович Бабухівський народився 13 серпня 1975 року у місті Тернополі.
Був відповідальною, чесною та щирою людиною, працював контролером в електромережі, де користувався великою повагою колег за сумлінність і людяність. Любив природу, квіти, тварин і риболовлю.
З початком повномасштабного вторгнення 47-річний тернополянин, молодший сержант Михайло Бабухівський, попри проблеми зі здоров’ям, добровільно став на захист України. Часто повторював: «Як я не піду, то хто піде?»
Він служив у найгарячіших точках Харківщини, Донеччини та Сумщини, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інших. Пройшов бойовий шлях через Харківську, Донецьку, Сумську області, зокрема Куп’янський район, село Дмитрівка. Обіймав посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А 7170.
22 червня 2025 року, під час мінометного обстрілу в селі Дмитрівка Охтирського району, 49-річний Михайло Бабухівський героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів. Він розмінував дорогу, вивів людей у безпечне місце, але, повернувшись до бліндажа, потрапив під вибух, який обірвав його життя.
За проявлену мужність і героїзм він був нагороджений Хрестом Сил територіальної оборони, Подякою, а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У глибокій скорботі за ним залишилися мати, син, брат із сім’єю, рідні, друзі та побратими.
Михайло Бабухівський є прикладом самопожертви, мужності та безмежної любові до України.
Просимо присвоїти Бабухівському Михайлу Зіновійовичу звання Героя України (посмертно) — як гідному сину своєї держави, який поклав життя за свободу українського народу.
З повагою,
Бабухівська Марія Володимирівна
Просимо Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який віддав своє життя, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу на Сумщині.
Михайло Зіновійович Бабухівський народився 13 серпня 1975 року у місті Тернополі.
Був відповідальною, чесною та щирою людиною, працював контролером в електромережі, де користувався великою повагою колег за сумлінність і людяність. Любив природу, квіти, тварин і риболовлю.
З початком повномасштабного вторгнення 47-річний тернополянин, молодший сержант Михайло Бабухівський, попри проблеми зі здоров’ям, добровільно став на захист України. Часто повторював: «Як я не піду, то хто піде?»
Він служив у найгарячіших точках Харківщини, Донеччини та Сумщини, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інших. Пройшов бойовий шлях через Харківську, Донецьку, Сумську області, зокрема Куп’янський район, село Дмитрівка. Обіймав посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А 7170.
22 червня 2025 року, під час мінометного обстрілу в селі Дмитрівка Охтирського району, 49-річний Михайло Бабухівський героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів. Він розмінував дорогу, вивів людей у безпечне місце, але, повернувшись до бліндажа, потрапив під вибух, який обірвав його життя.
За проявлену мужність і героїзм він був нагороджений Хрестом Сил територіальної оборони, Подякою, а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У глибокій скорботі за ним залишилися мати, син, брат із сім’єю, рідні, друзі та побратими.
Михайло Бабухівський є прикладом самопожертви, мужності та безмежної любові до України.
Просимо присвоїти Бабухівському Михайлу Зіновійовичу звання Героя України (посмертно) — як гідному сину своєї держави, який поклав життя за свободу українського народу.
З повагою,
Бабухівська Марія Володимирівна
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Станіслав Галина Михайлівна
13 жовтня 2025
2.
Андрійчук Наталія Василівна
13 жовтня 2025
3.
Паук Каріна Іллівна
13 жовтня 2025
4.
Петрова Анастасія Петрівна
13 жовтня 2025
5.
Лінкевич Марія Іванівна
13 жовтня 2025
6.
Паламарчук Яна Борисівна
13 жовтня 2025
7.
Тромса Любов Миколаївна
13 жовтня 2025
8.
Лукашенко Катерина Вікторівна
13 жовтня 2025
9.
Щербанюк Анна Володимирівна
13 жовтня 2025
10.
Марцінів Юліана Костянтинівна
13 жовтня 2025
11.
Кошель Анна Петрівна
13 жовтня 2025
12.
Пащак Богдана Василівна
13 жовтня 2025
13.
Савчин Назар Андрійович
13 жовтня 2025
14.
Климчук Дмитро Віталійович
13 жовтня 2025
15.
Середенко Галина Федорівна
13 жовтня 2025
16.
Богомаз Вікторія Веніамінівна
13 жовтня 2025
17.
Кухновець Анна Володимирівна
13 жовтня 2025
18.
Смертюк Леся Михайлівна
13 жовтня 2025
19.
Лаврін Лариса Миколаївна
13 жовтня 2025
20.
Тудакова Катерина Леонідівна
13 жовтня 2025
21.
Мала Катерина Андріївна
13 жовтня 2025
22.
Грицишин Ірина Василівна
13 жовтня 2025
23.
Колосінська Галина Володимирівна
13 жовтня 2025
24.
Склярик Ірина Ігорівна
13 жовтня 2025
25.
Гайванюк Оксана Василівна
13 жовтня 2025
26.
Скочинська Соломія Ярославівна
13 жовтня 2025
27.
Житнік Олена Сергіївна
13 жовтня 2025
28.
Балюк Олеся Іванівна
13 жовтня 2025
29.
Брославська Тетяна Василівна
13 жовтня 2025
30.
Крамар Ірина Миколаївна
13 жовтня 2025
1588
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 85 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.