№22/253864-еп
Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який загинув 22 червня 2025 року на Сумщині, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу. Михайло проявив справжню мужність, самопожертву та відданість Батьківщині. Його подвиг заслуговує на найвищу державну відзнаку.
Автор (ініціатор): Бабухівська Марія Володимирівна
Дата оприлюднення: 06 жовтня 2025
Шановний пане Президенте України!
Просимо Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який віддав своє життя, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу на Сумщині.
Михайло Зіновійович Бабухівський народився 13 серпня 1975 року у місті Тернополі.
Був відповідальною, чесною та щирою людиною, працював контролером в електромережі, де користувався великою повагою колег за сумлінність і людяність. Любив природу, квіти, тварин і риболовлю.
З початком повномасштабного вторгнення 47-річний тернополянин, молодший сержант Михайло Бабухівський, попри проблеми зі здоров’ям, добровільно став на захист України. Часто повторював: «Як я не піду, то хто піде?»
Він служив у найгарячіших точках Харківщини, Донеччини та Сумщини, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інших. Пройшов бойовий шлях через Харківську, Донецьку, Сумську області, зокрема Куп’янський район, село Дмитрівка. Обіймав посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А 7170.
22 червня 2025 року, під час мінометного обстрілу в селі Дмитрівка Охтирського району, 49-річний Михайло Бабухівський героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів. Він розмінував дорогу, вивів людей у безпечне місце, але, повернувшись до бліндажа, потрапив під вибух, який обірвав його життя.
За проявлену мужність і героїзм він був нагороджений Хрестом Сил територіальної оборони, Подякою, а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У глибокій скорботі за ним залишилися мати, син, брат із сім’єю, рідні, друзі та побратими.
Михайло Бабухівський є прикладом самопожертви, мужності та безмежної любові до України.
Просимо присвоїти Бабухівському Михайлу Зіновійовичу звання Героя України (посмертно) — як гідному сину своєї держави, який поклав життя за свободу українського народу.
З повагою,
Бабухівська Марія Володимирівна
Просимо Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який віддав своє життя, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу на Сумщині.
Михайло Зіновійович Бабухівський народився 13 серпня 1975 року у місті Тернополі.
Був відповідальною, чесною та щирою людиною, працював контролером в електромережі, де користувався великою повагою колег за сумлінність і людяність. Любив природу, квіти, тварин і риболовлю.
З початком повномасштабного вторгнення 47-річний тернополянин, молодший сержант Михайло Бабухівський, попри проблеми зі здоров’ям, добровільно став на захист України. Часто повторював: «Як я не піду, то хто піде?»
Він служив у найгарячіших точках Харківщини, Донеччини та Сумщини, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інших. Пройшов бойовий шлях через Харківську, Донецьку, Сумську області, зокрема Куп’янський район, село Дмитрівка. Обіймав посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А 7170.
22 червня 2025 року, під час мінометного обстрілу в селі Дмитрівка Охтирського району, 49-річний Михайло Бабухівський героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів. Він розмінував дорогу, вивів людей у безпечне місце, але, повернувшись до бліндажа, потрапив під вибух, який обірвав його життя.
За проявлену мужність і героїзм він був нагороджений Хрестом Сил територіальної оборони, Подякою, а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У глибокій скорботі за ним залишилися мати, син, брат із сім’єю, рідні, друзі та побратими.
Михайло Бабухівський є прикладом самопожертви, мужності та безмежної любові до України.
Просимо присвоїти Бабухівському Михайлу Зіновійовичу звання Героя України (посмертно) — як гідному сину своєї держави, який поклав життя за свободу українського народу.
З повагою,
Бабухівська Марія Володимирівна
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Копиченська Любов Вікторівна
29 листопада 2025
2.
Сіленко Алла Анатоліївна
29 листопада 2025
3.
Кравчишин Анастасія Ярославівна
29 листопада 2025
4.
Малахова Ірина Леонідівна
29 листопада 2025
5.
Гуніна Анастасія Володимирівна
29 листопада 2025
6.
Дмитрик Світлана Михайлівна
29 листопада 2025
7.
Голубова Ельвіра Генадіївна
29 листопада 2025
8.
Шаповалова Яна Костянтинівна
29 листопада 2025
9.
Тригук Вікторія Богданівна
29 листопада 2025
10.
Бончева Вікторія Сергіївна
29 листопада 2025
11.
Жуковська Інга Вікторівна
28 листопада 2025
12.
Мозгова Оксана Миколаївна
28 листопада 2025
13.
Смирнова Валерія Олександрівна
28 листопада 2025
14.
Клим'юк Володимир Володимирович
28 листопада 2025
15.
Поліщук Андрій Юрійович
28 листопада 2025
16.
Чабан Валентина Сергіївна
28 листопада 2025
17.
Шатохіна Наталія Вікторівна
28 листопада 2025
18.
Душко Ірина Григорівна
28 листопада 2025
19.
Якуніна Анастасія Едуардівна
28 листопада 2025
20.
Аршулік Михайло Володимирович
28 листопада 2025
21.
Крикля Інна Олександрівна
28 листопада 2025
22.
Юрикова Галина Володимирівна
28 листопада 2025
23.
Бородай Наталія Володимирівна
28 листопада 2025
24.
Пильник Олександр Валерійович
28 листопада 2025
25.
Макарчук Олена Леонідівна
28 листопада 2025
26.
Стужук Анна Миколаївна
28 листопада 2025
27.
Антонюк Світлана Анатоліївна
28 листопада 2025
28.
Руснак Анастасія Олександрівна
28 листопада 2025
29.
Ігнатьєва Оксана Ігорівна
28 листопада 2025
30.
Крамаренко Андрій Валерійович
28 листопада 2025
6603
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 39 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.