№22/253864-еп
Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який загинув 22 червня 2025 року на Сумщині, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу. Михайло проявив справжню мужність, самопожертву та відданість Батьківщині. Його подвиг заслуговує на найвищу державну відзнаку.
Автор (ініціатор): Бабухівська Марія Володимирівна
Дата оприлюднення: 06 жовтня 2025
Шановний пане Президенте України!
Просимо Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який віддав своє життя, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу на Сумщині.
Михайло Зіновійович Бабухівський народився 13 серпня 1975 року у місті Тернополі.
Був відповідальною, чесною та щирою людиною, працював контролером в електромережі, де користувався великою повагою колег за сумлінність і людяність. Любив природу, квіти, тварин і риболовлю.
З початком повномасштабного вторгнення 47-річний тернополянин, молодший сержант Михайло Бабухівський, попри проблеми зі здоров’ям, добровільно став на захист України. Часто повторював: «Як я не піду, то хто піде?»
Він служив у найгарячіших точках Харківщини, Донеччини та Сумщини, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інших. Пройшов бойовий шлях через Харківську, Донецьку, Сумську області, зокрема Куп’янський район, село Дмитрівка. Обіймав посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А 7170.
22 червня 2025 року, під час мінометного обстрілу в селі Дмитрівка Охтирського району, 49-річний Михайло Бабухівський героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів. Він розмінував дорогу, вивів людей у безпечне місце, але, повернувшись до бліндажа, потрапив під вибух, який обірвав його життя.
За проявлену мужність і героїзм він був нагороджений Хрестом Сил територіальної оборони, Подякою, а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У глибокій скорботі за ним залишилися мати, син, брат із сім’єю, рідні, друзі та побратими.
Михайло Бабухівський є прикладом самопожертви, мужності та безмежної любові до України.
Просимо присвоїти Бабухівському Михайлу Зіновійовичу звання Героя України (посмертно) — як гідному сину своєї держави, який поклав життя за свободу українського народу.
З повагою,
Бабухівська Марія Володимирівна
Просимо Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) Бабухівському Михайлу Зіновійовичу, який віддав своє життя, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу на Сумщині.
Михайло Зіновійович Бабухівський народився 13 серпня 1975 року у місті Тернополі.
Був відповідальною, чесною та щирою людиною, працював контролером в електромережі, де користувався великою повагою колег за сумлінність і людяність. Любив природу, квіти, тварин і риболовлю.
З початком повномасштабного вторгнення 47-річний тернополянин, молодший сержант Михайло Бабухівський, попри проблеми зі здоров’ям, добровільно став на захист України. Часто повторював: «Як я не піду, то хто піде?»
Він служив у найгарячіших точках Харківщини, Донеччини та Сумщини, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інших. Пройшов бойовий шлях через Харківську, Донецьку, Сумську області, зокрема Куп’янський район, село Дмитрівка. Обіймав посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А 7170.
22 червня 2025 року, під час мінометного обстрілу в селі Дмитрівка Охтирського району, 49-річний Михайло Бабухівський героїчно загинув, рятуючи своїх побратимів. Він розмінував дорогу, вивів людей у безпечне місце, але, повернувшись до бліндажа, потрапив під вибух, який обірвав його життя.
За проявлену мужність і героїзм він був нагороджений Хрестом Сил територіальної оборони, Подякою, а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У глибокій скорботі за ним залишилися мати, син, брат із сім’єю, рідні, друзі та побратими.
Михайло Бабухівський є прикладом самопожертви, мужності та безмежної любові до України.
Просимо присвоїти Бабухівському Михайлу Зіновійовичу звання Героя України (посмертно) — як гідному сину своєї держави, який поклав життя за свободу українського народу.
З повагою,
Бабухівська Марія Володимирівна
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Слободян Марія-Вікторія Дмитрівна
10 грудня 2025
2.
Садова Тетяна Миколаївна
09 грудня 2025
3.
Богданець Діана Ярославівна
09 грудня 2025
4.
Калічак Роман Юрійович
09 грудня 2025
5.
Васильченко Тетяна Анатоліївна
09 грудня 2025
6.
Антонюк Світлана Валентинівна
09 грудня 2025
7.
Головатюк Зінаїда Григорівна
09 грудня 2025
8.
Болячевець Тетяна Володимирівна
09 грудня 2025
9.
Ніколау Олександр Олександрович
09 грудня 2025
10.
Пухальська Оксана Іванівна
09 грудня 2025
11.
Болтачєва Маргарита Анатоліївна
09 грудня 2025
12.
Заудальська Анастасія Вячеславівна
09 грудня 2025
13.
Іващук Оксана Володимирівна
09 грудня 2025
14.
Зюбровська Оксана Миколаївна
09 грудня 2025
15.
Півень Ірина Зіновіївна
09 грудня 2025
16.
Пийтер Маріанна Мирославівна
09 грудня 2025
17.
Рудецька Ганна Ярославівна
09 грудня 2025
18.
Линів Марія Михайлівна
09 грудня 2025
19.
Качур Вікторія Михайлівна
09 грудня 2025
20.
Мізерецька Оксана Ігорівна
09 грудня 2025
21.
Радіч Юлія Сергіївна
09 грудня 2025
22.
Сотник Катерина Сергіївна
09 грудня 2025
23.
Шевчук Ольга Сергіївна
08 грудня 2025
24.
Бернацька Оксана Олексіївна
08 грудня 2025
25.
Сулима Леонід Вікторович
08 грудня 2025
26.
Вовченко Олександр Валерійович
08 грудня 2025
27.
Чайковська Ірина Миколаївна
08 грудня 2025
28.
Цуркан Марія Олександрівна
08 грудня 2025
29.
Гарбузенко Марина Євгенівна
08 грудня 2025
30.
Верхозіна Вікторія Олегівна
08 грудня 2025
6900
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 28 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.