Про присвоєння звання Героя України (посмертно) ОВЕРЧЕНКО ОЛЕКСІЮ ВІКТОРОВИЧУ

Шановний пане Президенте!

Звертаюся до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму батьку — Оверченко Олексію Вікторовичу, 08.12.1978 р.н., жителю м. Городище Черкаської області, військовослужбовцю 58-ї окремої мотопіхотної бригади, 13-го батальйону, солдату — номеру обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А4427.

За відвагу, мужність та самопожертву, проявлені під час виконання військового обов’язку в боротьбі за незалежність і свободу України.

28.08.24 Оверченко Олексій Вікторович визвався добровільно захищати позицію «Зебра» поблизу с. Пречистівка Волноваського району Донецької області. Він вважав, що таким чином захищає молодших воїнів.

Внаслідок артилерійського обстрілу та подальшого знищення позиції Оверченко Олексій Вікторович загинув 30.08.2024 року. В подальшому цю позицію було знищено та захоплено військами російської федерації, евакуація тіла була неможливою, і тривалий час він вважався зниклим безвісти, що підтверджується даними розслідування.

При самому обстрілі Оверченко Олексій не покинув побратимів, а виходив з позиції останнім, як розказують побратими, що вижили при знищенні позиції.

При одному з обмінів тіло воїна забрали і 28.06.2025 року було проведено експертизу ДНК, якою офіційно підтверджено загибель Оверченко Олексія Вікторовича. Він віддав своє життя заради нашої свободи.

Ось спогади побратима, котрий вижив завдяки тому, що Оверченко Олексій Вікторович добровільно виходив останнім з позиції, давши можливість молодшим вийти першими: «Я Вигулярний Віктор Васильович молодший сержант на позивний Динамо. Побратим Оверчинка Олексія на позивний Скрипач. Засвідчую, що він віддано служив, ризикуючи життям заради інших. Він був справжнім побратимом, який завжди тримав слово і ніколи не залишав друзів у біді. У його серці було багато добра, яке він ділив із тими, хто поруч. Завжди готовий прийти на допомогу, він надихав своїм прикладом. Мав сильний характер і водночас щиру душу. Його поважали за чесність та прямоту. У найважчі хвилини він умів підтримати теплим словом. Любив життя і цінував кожен день. Він був вірним другом і надійним товаришем. Умів слухати і розуміти без зайвих слів. Залишив по собі лише добру пам’ять і щирі спогади. Його мужність і відданість справі заслуговують на вічну шану. Ми втратили людину з великим серцем. Його ім’я назавжди залишиться у наших серцях. На позивний СКРИПАЧ».

Пане Президенте, присвоєння Оверченко Олексію Вікторовичу звання Героя України (посмертно) стане не лише даниною його пам’яті, а й знаком вдячності від усієї країни тим, хто віддав життя заради нашого мирного неба.