№22/253966-еп
Мій син, Даниїл Коваль, 2006 року народження, добровільно захищав Україну у 95-й десантно-штурмовій бригаді. Він був відважним, мав велике серце і порок серця, але загинув 7 червня 2025 року біля Катеринівки. Прошу вшанувати його як Посмертно, підтримати нашу родину та зберегти пам’ять про його подвиг.
Автор (ініціатор): Коваль Лілія Миколаївна
Дата оприлюднення: 08 жовтня 2025
Петиція до Президента України Володимира Зеленського
Пане Президенте!
Я, Мати, звертаюся до Вас із найглибшим болем у серці. Мій син, Даниїл Коваль Вадимович, 2006 року 21 квітня народження, смт Сутиски, Вінницька область, добровільно став на захист нашої Батьківщини. Він пройшов службу з 22 листопада 2024 року по 7 червня 2025 року у військовій частині А0281, 95-та десантно-штурмова бригада, на посаді радіотелефоніста 2-го відділення коригування артилерійського вогню.
У свої 19 років він був мужнім і героїчним. Змалку Даниїл мав велике серце і справжній порох серця: завжди допомагав друзям, ніколи не залишався байдужим, боровся за життя і за справедливість. Він вступив до Вінницького університету на факультет економіки та права, але, замість того щоб продовжувати навчання, вирішив піти на фронт і захищати Україну.
Під час виконання бойового завдання ворог завдав сильного удару по позиціях наших військових. Даниїл отримав осколкові поранення, у нього залишилися уламки в тілі, але він не залишив побратимів і активно брав участь у евакуації поранених. Після реабілітації він повернувся на фронт, бо в його очах горів вогонь обов’язку — вогонь, який не дозволяв йому залишатися осторонь, коли гинули люди.
Його слова мені назавжди залишилися в пам’яті:
«Мамо, я ніколи не можу бути вдома, коли гинуть діти. Я буду завжди захищати свою Батьківщину.»
На жаль, 7 червня 2025 року, поблизу населеного пункту Катеринівка, Сумський район, Сумська область, мій син загинув внаслідок влучання FPV-дрону. Світло його життя згасло, але його мужність, порох серця і відданість Україні залишаться назавжди прикладом для всіх нас.
Пане Президенте, я прошу Вас:
1. Вшанувати пам’ять Даниїла Коваля як Героя України та розглянути можливість державного відзначення (нагороди посмертно).
2. Надати підтримку нашій родині, яка втратила найдорожче — сина, наше серце і надію.
3. Зберегти пам’ять про його подвиг, щоб його життя і відвага були прикладом для всіх українців.
Світла пам’ять і вічна слава всім полеглим Героям!
Слава Україні! Героям Слава!
Пане Президенте!
Я, Мати, звертаюся до Вас із найглибшим болем у серці. Мій син, Даниїл Коваль Вадимович, 2006 року 21 квітня народження, смт Сутиски, Вінницька область, добровільно став на захист нашої Батьківщини. Він пройшов службу з 22 листопада 2024 року по 7 червня 2025 року у військовій частині А0281, 95-та десантно-штурмова бригада, на посаді радіотелефоніста 2-го відділення коригування артилерійського вогню.
У свої 19 років він був мужнім і героїчним. Змалку Даниїл мав велике серце і справжній порох серця: завжди допомагав друзям, ніколи не залишався байдужим, боровся за життя і за справедливість. Він вступив до Вінницького університету на факультет економіки та права, але, замість того щоб продовжувати навчання, вирішив піти на фронт і захищати Україну.
Під час виконання бойового завдання ворог завдав сильного удару по позиціях наших військових. Даниїл отримав осколкові поранення, у нього залишилися уламки в тілі, але він не залишив побратимів і активно брав участь у евакуації поранених. Після реабілітації він повернувся на фронт, бо в його очах горів вогонь обов’язку — вогонь, який не дозволяв йому залишатися осторонь, коли гинули люди.
Його слова мені назавжди залишилися в пам’яті:
«Мамо, я ніколи не можу бути вдома, коли гинуть діти. Я буду завжди захищати свою Батьківщину.»
На жаль, 7 червня 2025 року, поблизу населеного пункту Катеринівка, Сумський район, Сумська область, мій син загинув внаслідок влучання FPV-дрону. Світло його життя згасло, але його мужність, порох серця і відданість Україні залишаться назавжди прикладом для всіх нас.
Пане Президенте, я прошу Вас:
1. Вшанувати пам’ять Даниїла Коваля як Героя України та розглянути можливість державного відзначення (нагороди посмертно).
2. Надати підтримку нашій родині, яка втратила найдорожче — сина, наше серце і надію.
3. Зберегти пам’ять про його подвиг, щоб його життя і відвага були прикладом для всіх українців.
Світла пам’ять і вічна слава всім полеглим Героям!
Слава Україні! Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ослюк Ігор Іванович
10 жовтня 2025
2.
Кошівська Ірина Василівна
10 жовтня 2025
3.
Гонтар Марія Валеріївна
10 жовтня 2025
4.
Моргун Марина Михайлівна
10 жовтня 2025
5.
Пустовойтова Наталія Дмитрівна
10 жовтня 2025
6.
Матвійчук Андрій Миколайович
10 жовтня 2025
7.
Сохань Алла Олександрівна
10 жовтня 2025
8.
Ковальчук Яна Сергіївна
10 жовтня 2025
9.
Ляхович Алла Іванівна
10 жовтня 2025
10.
Брилінська Ганна Володимирівна
10 жовтня 2025
11.
Сміхульська Світлана Сергіївна
10 жовтня 2025
12.
Кравчук Ольга Миколаївна
10 жовтня 2025
13.
Теличук Марина Михайлівна
10 жовтня 2025
14.
Карпова Валентина Миколаївна
10 жовтня 2025
15.
Шереметьєва Катерина Михайлівна
10 жовтня 2025
16.
Владюк Наталія Вікторівна
10 жовтня 2025
17.
Радченко Любов Сергіївна
10 жовтня 2025
18.
Гандзюк Михайло Дмитрович
10 жовтня 2025
19.
Шмига Світлана Володимирівна
10 жовтня 2025
20.
Гриневич Марія Василівна
10 жовтня 2025
21.
Куліш Марія Богданівна
10 жовтня 2025
22.
Дятлова Інна Олександрівна
10 жовтня 2025
23.
Фельдман Євгенія Дмитріївна
10 жовтня 2025
24.
Любуня Артем Олександрович
10 жовтня 2025
25.
Дутка Вікторія Василівна
10 жовтня 2025
26.
Кельман Марина Романівна
10 жовтня 2025
27.
Лушнікова Ксенія Юріївна
10 жовтня 2025
28.
Щербата Оксана Борисівна
10 жовтня 2025
29.
Кобець Наталя Анатоліївна
10 жовтня 2025
30.
Ільчук Михайло Юрійович
10 жовтня 2025
1161
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 90 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.