№22/253966-еп
Мій син, Даниїл Коваль, 2006 року народження, добровільно захищав Україну у 95-й десантно-штурмовій бригаді. Він був відважним, мав велике серце і порок серця, але загинув 7 червня 2025 року біля Катеринівки. Прошу вшанувати його як Посмертно, підтримати нашу родину та зберегти пам’ять про його подвиг.
Автор (ініціатор): Коваль Лілія Миколаївна
Дата оприлюднення: 08 жовтня 2025
Петиція до Президента України Володимира Зеленського
Пане Президенте!
Я, Мати, звертаюся до Вас із найглибшим болем у серці. Мій син, Даниїл Коваль Вадимович, 2006 року 21 квітня народження, смт Сутиски, Вінницька область, добровільно став на захист нашої Батьківщини. Він пройшов службу з 22 листопада 2024 року по 7 червня 2025 року у військовій частині А0281, 95-та десантно-штурмова бригада, на посаді радіотелефоніста 2-го відділення коригування артилерійського вогню.
У свої 19 років він був мужнім і героїчним. Змалку Даниїл мав велике серце і справжній порох серця: завжди допомагав друзям, ніколи не залишався байдужим, боровся за життя і за справедливість. Він вступив до Вінницького університету на факультет економіки та права, але, замість того щоб продовжувати навчання, вирішив піти на фронт і захищати Україну.
Під час виконання бойового завдання ворог завдав сильного удару по позиціях наших військових. Даниїл отримав осколкові поранення, у нього залишилися уламки в тілі, але він не залишив побратимів і активно брав участь у евакуації поранених. Після реабілітації він повернувся на фронт, бо в його очах горів вогонь обов’язку — вогонь, який не дозволяв йому залишатися осторонь, коли гинули люди.
Його слова мені назавжди залишилися в пам’яті:
«Мамо, я ніколи не можу бути вдома, коли гинуть діти. Я буду завжди захищати свою Батьківщину.»
На жаль, 7 червня 2025 року, поблизу населеного пункту Катеринівка, Сумський район, Сумська область, мій син загинув внаслідок влучання FPV-дрону. Світло його життя згасло, але його мужність, порох серця і відданість Україні залишаться назавжди прикладом для всіх нас.
Пане Президенте, я прошу Вас:
1. Вшанувати пам’ять Даниїла Коваля як Героя України та розглянути можливість державного відзначення (нагороди посмертно).
2. Надати підтримку нашій родині, яка втратила найдорожче — сина, наше серце і надію.
3. Зберегти пам’ять про його подвиг, щоб його життя і відвага були прикладом для всіх українців.
Світла пам’ять і вічна слава всім полеглим Героям!
Слава Україні! Героям Слава!
Пане Президенте!
Я, Мати, звертаюся до Вас із найглибшим болем у серці. Мій син, Даниїл Коваль Вадимович, 2006 року 21 квітня народження, смт Сутиски, Вінницька область, добровільно став на захист нашої Батьківщини. Він пройшов службу з 22 листопада 2024 року по 7 червня 2025 року у військовій частині А0281, 95-та десантно-штурмова бригада, на посаді радіотелефоніста 2-го відділення коригування артилерійського вогню.
У свої 19 років він був мужнім і героїчним. Змалку Даниїл мав велике серце і справжній порох серця: завжди допомагав друзям, ніколи не залишався байдужим, боровся за життя і за справедливість. Він вступив до Вінницького університету на факультет економіки та права, але, замість того щоб продовжувати навчання, вирішив піти на фронт і захищати Україну.
Під час виконання бойового завдання ворог завдав сильного удару по позиціях наших військових. Даниїл отримав осколкові поранення, у нього залишилися уламки в тілі, але він не залишив побратимів і активно брав участь у евакуації поранених. Після реабілітації він повернувся на фронт, бо в його очах горів вогонь обов’язку — вогонь, який не дозволяв йому залишатися осторонь, коли гинули люди.
Його слова мені назавжди залишилися в пам’яті:
«Мамо, я ніколи не можу бути вдома, коли гинуть діти. Я буду завжди захищати свою Батьківщину.»
На жаль, 7 червня 2025 року, поблизу населеного пункту Катеринівка, Сумський район, Сумська область, мій син загинув внаслідок влучання FPV-дрону. Світло його життя згасло, але його мужність, порох серця і відданість Україні залишаться назавжди прикладом для всіх нас.
Пане Президенте, я прошу Вас:
1. Вшанувати пам’ять Даниїла Коваля як Героя України та розглянути можливість державного відзначення (нагороди посмертно).
2. Надати підтримку нашій родині, яка втратила найдорожче — сина, наше серце і надію.
3. Зберегти пам’ять про його подвиг, щоб його життя і відвага були прикладом для всіх українців.
Світла пам’ять і вічна слава всім полеглим Героям!
Слава Україні! Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Яворівська Світлана Василівна
08 січня 2026
2.
Мазур Ольга Іванівна
08 січня 2026
3.
Маєр Олена Ігорівна
08 січня 2026
4.
Кравчук Олександра Андріївна
08 січня 2026
5.
Суклітова Любов Іванівна
08 січня 2026
6.
Лабунь Оксана Сергіївна
08 січня 2026
7.
Полтава Лілія Борисівна
08 січня 2026
8.
Шульга Іван Михайлович
08 січня 2026
9.
Галак Валентина Василівна
08 січня 2026
10.
Шандренко Наталія Анатоліївна
08 січня 2026
11.
Дзюба Вікторія Вікторівна
08 січня 2026
12.
Клімаш Олена Павлівна
08 січня 2026
13.
Корінчук Оксана Василівна
08 січня 2026
14.
Пужик Світлана Олександрівна
08 січня 2026
15.
Плахотнюк Ілона Володимирівна
08 січня 2026
16.
Артемчук Мілана Олегівна
08 січня 2026
17.
Шаповал Ольга Іванівна
08 січня 2026
18.
Бондарчук Аліна Вячеславівна
08 січня 2026
19.
Кунець Марта Богданівна
08 січня 2026
20.
Криворучко Вікторія Вікторівна
08 січня 2026
21.
Карвацька Інна Анатоліївна
08 січня 2026
22.
Котенко Тамара Миколаївна
08 січня 2026
23.
Корж Аліна Олегівна
08 січня 2026
24.
Сторожук Інна Сергіївна
08 січня 2026
25.
Яким'юк Юлія Валеріївна
08 січня 2026
26.
Маліновська Алла Андріївна
08 січня 2026
27.
Аль-Малікі Руслана Вікторівна
08 січня 2026
28.
Бейрит Ганна Валеріївна
08 січня 2026
29.
Чернишенко Лідія Василівна
08 січня 2026
30.
Синчук Ірина Віталіївна
08 січня 2026