Шановний пане Президенте України!
Від імені всієї родини, друзів та побратимів звертаюся до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, справжньому патріоту своєї держави — молодшому сержанту Копиченському Руслану Григоровичу (позивний «Рус»), механіку-водію 2-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону, учаснику бойових дій.
Копиченський Руслан Григорович народився 15 вересня 1973 року в селі Липівка, Тульчинського району, Вінницької області. З 7 вересня 2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією у в/ч А1619. За відвагу, мужність і самопожертву у 2023 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «Захисник Рідної Землі».
18 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області танк Т-72, в якому перебував молодший сержант Копиченський Руслан, потрапив під ворожий обстріл. Попри поранення, він до останнього намагався врятувати свій екіпаж та техніку. У результаті другого влучання танк був знищений разом із механіком-водієм.
Через те, що танк залишився на ворожій території, військовослужбовець тривалий час мав статус «безвісти зниклого». Лише 29 серпня 2025 року, після 17 місяців болю, очікування та розпачу, родина офіційно отримала підтвердження про його загибель. Руслан загинув як справжній Герой України.
Просимо державу гідно вшанувати пам’ять молодшого сержанта Копиченського Руслана Григоровича, який боровся до останнього захищаючи Україну, своїх побратимів та кожного з нас. Його ім’я гідне навіки залишитися в серці України серед тих, хто ціною власного життя виборював свободу для свого народу.
Вічна пам’ять і шана нашому Герою та всім Героям України!
З повагою,
Копиченська Любов, дружина загиблого захисника
Вінницька обл.,Тульчинський р-н
с.Комаргород, вул.Залізнична, 29