Шановний пане Президенте України!
Я, Лутченко Діана Дмитрівна, дружина загиблого Захисника Батьківщини, звертаюся до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку — Лутченку Андрію Івановичу, який загинув 30.03.2025 поблизу н. п. Зарічне, Краматорського району Донецької області, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність нашої держави внаслідок збройної агресії російської федерації.
Лутченко Андрій Іванович — військовослужбовець Збройних сил України, солдат 52-го окремого стрілецького батальйону 63-ї окремої механізованої бригади, зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів.
Андрій розпочав свою строкову службу в Державній прикордонній службі України. З початком повномасштабного вторгнення, разом із сім’єю опинився в окупації. Після звільнення свого рідного села, що на Київщині, виїхав на західну Україну, звідки став добровольцем та вступив до лав Збройних сил України — у піхоту, як гранатометник. Пройшов найзапекліші зони бойових дій — Вугледарський напрямок, Авдіївський та Лиманський.
Завдяки його професіоналізму, рішучості та самопожертві було збережено життя численних українських військовослужбовців. Він ніколи не залишав своїх побратимів, які були у важкому стані. Також брав участь у евакуації цивільних із прифронтових територій.
Його бойова праця та внесок у спільну справу оборони України заслуговують на найвищу державну відзнаку.
Нагороджений такими відзнаками:
- «Ветеран війни»;
- Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» — Валерія Залужного;
- Відзнакою командира «За сумлінну службу» 63-ї ОМБр;
- Відзнакою командира «За сумлінну службу» 52-го ОСБ.
У Андрія залишилася маленька донька, яка так сильно любить свого батька, яка знає, що її тато — Герой, який захищав Україну; кохана дружина, яка терпляче чекала свого чоловіка вдома; батьки та сестри, в яких війна забрала рідну кров.
Прошу Вас, пане Президенте, гідно вшанувати пам’ять Лутченка Андрія Івановича та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).