Присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому сержанту, командиру взводу безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу 1-ї роти 102 окремої бригади сил територіальної оборони Збройних Сил України, 75-го окремого «Лицарського» батальйону військової частини А7127, співзасновнику групи аеророзвідки MAHNO GROUP — Погребеннику Ігорю Григоровичу (позивний «Нацик»), за його відданість Батьківщині, непохитну мужність, лідерство та жертовність під час захисту незалежності й суверенітету України.

Шановний пане Президенте України!
Ми, громадяни України, а також мати воїна — Погребенник Галина Василівна, звертаємося до Вас із щирим проханням про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому сержанту, командиру взводу безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу 1-ї роти 102 окремої бригади сил територіальної оборони Збройних Сил України, 75-го окремого «Лицарського» батальйону військової частини А7127, співзасновнику групи аеророзвідки MAHNO GROUP — Погребеннику Ігорю Григоровичу (позивний «Нацик»), за його відданість Батьківщині, непохитну мужність, лідерство та жертовність під час захисту незалежності й суверенітету України.
Ігор Григорович Погребенник народився 15 лютого 1994 року у селі Рожнів, Косівського району Івано-Франківської області, за адресою: вул. Збінського, 35/А.
З дитинства Ігор був світлим, відкритим і доброзичливим хлопцем, єдиною радістю й опорою для своєї матері Галини. Він вирізнявся силою духу, цілеспрямованістю, відвагою й глибоким почуттям справедливості. Завжди був готовий захистити слабшого та виявляв лідерські риси ще у шкільні роки.
Після закінчення Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника, Ігор вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Однак із початком російської агресії у 2014 році він не залишився осторонь: вирушив на фронт у складі Національної гвардії України (НГУ), ставши на захист Батьківщини в зоні проведення антитерористичної операції.
У 2014–2015 роках Ігор був одним із тих, хто стояв у перших лавах оборони прифронтового Маріуполя. У секторі «М» він брав участь у низці бойових операцій, стримуючи наступ російських гібридних військ і терористичних угруповань. Саме завдяки таким героям, як Ігор, Маріуполь у ті роки вдалося втримати, попри складні обставини та шалений тиск з боку ворога. Його бойовий шлях у ці роки став школою мужності, яка загартувала його характер і зробила справжнім захисником України.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення Росії, Ігор без вагань знову став до лав захисників. Він приєднався до 75-го окремого «Лицарського» батальйону 102-ї окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ, де очолив взвод безпілотних авіаційних комплексів.
Разом із побратимами Ігор заснував групу «MAHNO GROUP», яка виконувала бойові завдання з аеророзвідки, ремонту та виготовлення дронів, а також розробки спеціальних систем скидів. Ця група стала очима для піхоти, працюючи на найнебезпечніших ділянках фронту, зокрема на напрямку Гуляйполя. Сам Ігор казав: «Ми — очі наземників, а вони — наша броня», і жив за гаслом «Ніколи не здавайся!».
З перших днів служби у 102-й бригаді Ігор зарекомендував себе як вмілий воїн, лідер і надійний побратим. Його поважали, ним захоплювалися, а бойові товариші вважали прикладом справжнього українського воїна.
За особисту відвагу, професіоналізм та самовідданість Ігор був нагороджений:
Орденом «За вірність присязі»

Медаллю «За оборону Гуляйполя» (2024 р.)

Медаллю «За оборону Гуляйполя» (посмертно)

Медаллю «За відвагу»

Медаллю «За хоробрість у бою»

Медаллю «За мужність і відвагу»

Медаллю «Незламним героям Російсько-української війни»

Почесним нагрудним знаком «Розвідник»

Почесним нагрудним знаком командира 102-ї окремої бригади ТрО

26 лютого 2025 року, внаслідок авіаційного удару російським керованим авіабомбовим боєприпасом (КАБ) по населеному пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області, Ігор загинув смертю Героя. Отримані поранення були несумісні з життям.
Його загибель — величезна трагедія не лише для родини, а й для побратимів, друзів та усіх, хто мав честь знати Ігоря. Він був гідним продовжувачем справи великих синів українського народу. Життя воїна було присвячене боротьбі за вільну, сильну і незалежну Україну.
Його відвага, самопожертва, високий рівень військової підготовки й незламне прагнення до Перемоги гідні найвищого державного визнання.
Просимо Вас, пане Президенте, присвоїти Погребеннику Ігорю Григоровичу звання Героя України (посмертно). Це буде гідним вшануванням його пам’яті, прикладом для майбутніх поколінь та виразом глибокої вдячності від українського народу.
Слава Україні!