ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО)

ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРИЗИДЕНТЕ!
Ми, громадяни України, звертаємося до Вас із щирим проханням посмертно присвоїти звання Герой України нашому військовослужбовцю, брату, сину Дроку Євгену Олеговичу (07.03.1995 – 06.08.2024), який героїчно загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Його самовідданість, мужність і патріотизм стали прикладом для всіх нас та надихають молоде покоління на любов до Батьківщини і готовність боронити її у найскладніші часи.

Дрок Євген народився у місті Червоноград Львівської області. Будучи ще малюком переїхав до міста Марганець Дніпропетровської області, де досі під постійними обстрілами мешкає матір Алтуніна Лілія Ярославівна. Після закінчення школи спробував багато професій де проявляв старанність та креатив, він вірив, що навіть у звичній професії можна бути крутим і не втратити себе за рутинністю та покладав великі надії на успіхта майбутнє.

У 27 років, із початком повномасштабного вторгнення, Євген одразу не роздумуючи, подолавши внутрішні страхи добровільно став на захист України спочатку у складі 3-го батальйону охорони В/Ч Т0920 а з часом у складі 53-ї окремої механізованої бригади, де проявив високий професіоналізм, дисциплінованість та відданість військовому обов’язку. Він служив у піхоті та брав участь у запеклих боях на Куп’янському напрямку Харківської області, Бахмутському напрямку Донецької області.

6 серпня 2024 року Євген загинув у смт Нью Йорк Бахмутський район Донецької області внаслідок запеклих боїв, отримавши тяжкі поранення, несумісні з життям. Королівська піхота не дала ворогу просунутись ні на метр ціною власного життя, утримуючи позиції до ротації, нажаль Євген так і не дочекався цього моменту.

Має безліч відзнак, як від командування так і в цілому, серед яких: медаль Незламним російсько-української війни, відзнака Президента України «За оборону України», нагороджений орденом «За Мужність» ІІІ ступеня


Пам’ять про нього завжди житиме в серцях рідних, близьких та побратимів.

Ми ніколи не забудемо його подвигу, а ворогові — ніколи не пробачимо.

Я – рідний брат загиблого героя, який загинув, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, звертаюсь до Вас з проханням вшанувати пам’ять мого брата.

Я, Дрок Микола Олегович, несу службу в органах внутрішніх справ, попри втрату найближчої мені людини продовжую докладати зусиль для спільної перемоги тепер ще й в пам’ять про брата. Під час несення служби на Донецькому напрямку ми так і не змогли зустрітись і обійнятись.

Для мене він був єдиним найріднішим і найкращим братом у світі. Ми виросли разом, пліч-о-пліч, і я добре знаю, якою він був людиною: добрим, справедливим, сміливим і відданим своїй Батьківщині. Він завжди ставив інтереси інших вище за власні, ніколи не боявся труднощів і завжди був готовий підтримати та захистити.

Він віддав своє життя за Україну, за свободу і майбутнє нашого народу і зробив би це ще раз. Для нашої сім’ї він був найбільшим скарбом, для друзів – опорою, а для країни – справжнім сином, який не пожалів себе заради перемоги.

Його подвиг – це приклад мужності й незламності. Це людина, якою мають пишатися покоління. Він показав, що навіть звичайна людина із не заможної сім'ї може бути героєм. Саме тому я щиро вірю, що мій брат гідний найвищої державної нагороди – звання Героя України (посмертно). Це буде не лише вшанування його пам’яті, а й визнання всіх воїнів, які віддали найцінніше – своє життя за наше мирне завтра та не проявили байдужості.

Я пишаюсь своїм Героєм ,який усе віддав за нас,маючи ще стільки планів та нездійснених мрій.

Я, мати Дрока Євгена Олеговича, 07.03.1995 р.н., який загинув, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, звертаюся з проханням вшанувати пам’ять мого сина.

Євген був щирою, доброю та чуйною людиною, сміливим воїном, який віддав своє життя заради миру і спокою в рідній державі. Він не втік, не шукав можливості виїхати за кордон у пошуках кращого життя попри всі труднощі. Він був вдома, він захищав дім, свою рідну Україну, і навіки залишиться сином, моїм сином, відважним сином України. Його дух незламності та відданості Батьківщині назавжди залишиться прикладом для всіх нас.

Немає жодних слів щоб описати страждання, що я переживаю, але ніколи не перестану пишатись сином

Він казав: «Я тут для того щоб у Вас все було добре»
Дрок Євген справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Героя України (посмертно).