Про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Кашубі Віктору Вадимовичу.

Пане Президенте України!

Від імені дружини, дітей, сестер, брата, рідних та друзів загиблого захисника України звертаємося з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно)
молодшому сержанту КАШУБІ ВІКТОРУ ВАДИМОВИЧУ.
Віктор Кашуба народився 28 жовтня 1993 року.
1 грудня 2020 року він підписав контракт на проходження військової служби та став командиром 2 ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтного взводу бронетанкової роти ремонтно-відновлювального батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Свою службу Віктор розпочав на сході України, у зоні проведення АТО, у місті Костянтинівка Донецької області, де протягом близько дев’яти місяців виконував бойові завдання, виявляючи відповідальність, витримку та відданість справі захисту держави.
У 2021 році за проявлену мужність і сумлінну службу він був відзначений нагородою — «Ветеран війни — учасник бойових дій».
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Віктор Кашуба продовжив службу — спочатку у місті Малин, згодом у місті Покровськ, де неодноразово виконував бойові завдання, ризикуючи власним життям заради безпеки своїх побратимів та захисту України.
Після Покровська його разом із підрозділом було переведено до села Рай-Олександрівка Бахмутського району Донецької області, де воїни мужньо тримали оборону.
28 вересня 2025 року молодший сержант Кашуба Віктор Вадимович героїчно загинув під час виконання бойового завдання внаслідок удару FPV-дрона противника поблизу населеного пункту Рай-Олександрівка. Його смерть безпосередньо пов’язана із захистом суверенітету та територіальної цілісності України.
Віктор Кашуба назавжди залишиться прикладом мужності, вірності військовій присязі та любові до своєї родини й Батьківщини.
У нього залишилась молода дружина та дві неповнолітні донечки, яких він безмежно любив і заради яких жив. Він був турботливим чоловіком, ніжним і відданим батьком, який завжди ставив сім’ю на перше місце. Для своїх донечок він був справжнім героєм — завжди поруч, уважний, лагідний, готовий підтримати і захистити. Навіть перебуваючи на фронті, він знаходив хвилинку, щоб написати дружині теплі слова, запитати, як справи вдома, і сказати, що кохає.
У житті він був людиною з великим серцем — щирий, життєрадісний, завжди готовий допомогти, підбадьорити, підтримати добрим словом чи ділом. Його поважали друзі, цінували побратими, і любили всі, хто мав щастя його знати.
Його смерть стала непоправною втратою не лише для родини, а й для всіх, хто його оточував. Але пам’ять про нього назавжди житиме в серцях близьких — як про мужнього захисника, люблячого чоловіка, турботливого тата і справжню Людину з великої літери. Він віддав своє життя заради України, заради миру та майбутнього своїх дітей.
Йому назавжди 31…
Рівно за місяць мало виповнитися 32 роки.
Але замість святкування — вічна пам’ять.
Сержант Кашуба Віктор Вадимович віддав своє життя за Україну, за своїх донечок, за кожного з нас.
Вічна слава і шана Герою, який назавжди залишиться у наших серцях.
Пане Президенте, щиро просимо і сподіваємось на вашу підтримку в присвоєнні Кашубі Віктору Вадимовичу найвищого почесного звання держави Герой України (посмертно).
Уклін та шана Герою!
Вічна памʼять!