№22/254634-еп
Присвоєння звання Герой України (посмертно) старшому солдату 66 окремої механізованої бригади ім. князя Мстислава Хороброго (в/ч A7014) БОЙКУ ВОЛОДИМИРУ ІВАНОВИЧУ.
Автор (ініціатор): Бойко Діана Володимирівна
Дата оприлюднення: 27 жовтня 2025
Шановний Володимире Олександровичу!
Звертаюсь до Вас із проханням про присвоєння звання Героя України (посмертно) моєму батьку - старшому солдату БОЙКУ ВОЛОДИМИРУ ІВАНОВИЧУ, який віддав своє життя у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Бойко Володимир Іванович народився 17 квітня 1980 року в селі Медведівка Черкаської області. Після закінчення місцевої школи займався будівництвом. Згодом здобув фах газоелектрозварювальника 4-го розряду у Центрі навчання робітників СУЕМ. Проходив службу у Десантно-штурмових військах ЗСУ. Був працьовитою, доброю та шанованою людиною серед односельців. У мирному житті захоплювався ковальством і столярством. Любив мисливство, верхову їзду, природу та просте сільське життя.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Володимир не залишився осторонь і добровільно став на захист Батьківщини. У квітні 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України, де отримав позивний «Hunter» (мисливець).
Служив у складі 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго (в/ч А7014) на посаді водія-заправника. Брав безпосередню участь у бойових діях в складі піхоти на Лиманському та Покровському напрямках Донецької області, де проявив себе як відданий, мужній та дисциплінований воїн. Незважаючи на поранення, повертався до служби й продовжував виконувати бойові завдання, пліч-о-пліч зі своїми побратимами.
27 січня 2025 року, поблизу села Новосадове Краматорського району Донецької області, старший солдат Бойко Володимир Іванович загинув унаслідок влучання ворожого дрона-камікадзе, зазнав важких поранень і втративши велику кількість крові, загинув на місці мужньо виконуючи бойове завдання.
Володимир до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, проявивши незламність духу, відвагу та самопожертву заради України. Його життя - це приклад справжнього патріотизму, людяності та любові до Батьківщини.
Поховали Володимира в рідному селі Медведівка Черкаської області. У нього залишились дружина та дві доньки.
З огляду на значний внесок у захисті держави, бездоганне виконання військового обов’язку, проявлену мужність, стійкість та героїзм, ПРОШУ РОЗГЛЯНУТИ МОЖЛИВІСТЬ ПРИСВОЄННЯ СТАРШОМУ СОЛДАТУ БОЙКУ ВОЛОДИМИРУ ІВАНОВИЧУ ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО)
Звертаюсь до Вас із проханням про присвоєння звання Героя України (посмертно) моєму батьку - старшому солдату БОЙКУ ВОЛОДИМИРУ ІВАНОВИЧУ, який віддав своє життя у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Бойко Володимир Іванович народився 17 квітня 1980 року в селі Медведівка Черкаської області. Після закінчення місцевої школи займався будівництвом. Згодом здобув фах газоелектрозварювальника 4-го розряду у Центрі навчання робітників СУЕМ. Проходив службу у Десантно-штурмових військах ЗСУ. Був працьовитою, доброю та шанованою людиною серед односельців. У мирному житті захоплювався ковальством і столярством. Любив мисливство, верхову їзду, природу та просте сільське життя.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Володимир не залишився осторонь і добровільно став на захист Батьківщини. У квітні 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України, де отримав позивний «Hunter» (мисливець).
Служив у складі 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго (в/ч А7014) на посаді водія-заправника. Брав безпосередню участь у бойових діях в складі піхоти на Лиманському та Покровському напрямках Донецької області, де проявив себе як відданий, мужній та дисциплінований воїн. Незважаючи на поранення, повертався до служби й продовжував виконувати бойові завдання, пліч-о-пліч зі своїми побратимами.
27 січня 2025 року, поблизу села Новосадове Краматорського району Донецької області, старший солдат Бойко Володимир Іванович загинув унаслідок влучання ворожого дрона-камікадзе, зазнав важких поранень і втративши велику кількість крові, загинув на місці мужньо виконуючи бойове завдання.
Володимир до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, проявивши незламність духу, відвагу та самопожертву заради України. Його життя - це приклад справжнього патріотизму, людяності та любові до Батьківщини.
Поховали Володимира в рідному селі Медведівка Черкаської області. У нього залишились дружина та дві доньки.
З огляду на значний внесок у захисті держави, бездоганне виконання військового обов’язку, проявлену мужність, стійкість та героїзм, ПРОШУ РОЗГЛЯНУТИ МОЖЛИВІСТЬ ПРИСВОЄННЯ СТАРШОМУ СОЛДАТУ БОЙКУ ВОЛОДИМИРУ ІВАНОВИЧУ ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО)
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ковбас Оксана Дмитрівна
13 січня 2026
2.
Олексюк Іванна Мирославівна
13 січня 2026
3.
Золотарьова Валентина Василівна
13 січня 2026
4.
Кобець Наталя Анатоліївна
13 січня 2026
5.
Мазурик Ольга Юріївна
13 січня 2026
6.
Жук Тетяна Андріївна
13 січня 2026
7.
Путрашик Світлана Сергіївна
13 січня 2026
8.
Поневаш Роман Миколайович
13 січня 2026
9.
Облап Анна Сергіївна
13 січня 2026
10.
Янішевська Олеся Євгенівна
13 січня 2026
11.
Нерубайло Надія Володимирівна
13 січня 2026
12.
Делик Галина Богданівна
13 січня 2026
13.
Коршманюк Анастасія Василівна
13 січня 2026
14.
Куриляк Ганна Ігорівна
13 січня 2026
15.
Горобей Людмила Вікторівна
13 січня 2026
16.
Терещук Вікторія Віталіївна
13 січня 2026
17.
Дробина Наталія Василівна
13 січня 2026
18.
Кучинська Аліна Сергіївна
13 січня 2026
19.
Андрусів Галина Василівна
13 січня 2026
20.
Щербина Світлана Анатоліївна
13 січня 2026
21.
Чоповенко Олена Володимирівна
13 січня 2026
22.
Мандибура Тетяна Анатоліївна
13 січня 2026
23.
Савчук Марія Петрівна
13 січня 2026
24.
Картавий Євген Анатолійович
13 січня 2026
25.
Пономарьов Дмитро Миколайович
13 січня 2026
26.
Дорота Орися Павлівна
13 січня 2026
27.
Йосипенко Наталія Олександрівна
13 січня 2026
28.
Най Оксана Василівна
12 січня 2026
29.
Довжик Олена Іванівна
12 січня 2026
30.
Ободзінська Касія Володимирівна
12 січня 2026
2837
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 14 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.