Присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) госпітальєрці Наталії Анатоліївні Фраушер-Яцун (Австрійці), що загинула під час надання допомоги пораненим бійцям.

Шановний Пане Президенте!

Просимо Вас від імені благодійної організації "Благодійний фонд "Госпітальєри" в особі директора Іллі Ярцева присвоїти почесне звання «Герой України» госпітальєрці Наталії Анатоліївні Фраушер-Яцун (Австрійці) (27.10.1975 – 26.06.2022), що загинула під час надання допомоги пораненим бійцям у реанімаційному автобусі Добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри».

Вже близько трьох років екіпажі госпітальєрів працюють на евакуаційному автобусі «Австрійка», названому на честь посестри, парамедикині й героїчної українки Наталії Фраушер. Реанімаційний автобус вже евакуював близько 14 000 бійців. Кожен виїзд екіпажу присвячено пам’яті посестри Австрійки.

Наталія долучилася до Добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» 6 травня 2022 року. З 2020 року вона жила в Австрії, працювала разом із чоловіком у стоматологічній клініці, подорожувала й вела насичене життя. Втім, після лютого 2022 року вона не змогла залишитися осторонь. Спочатку Наталія Фраушер волонтерила: надсилала медичні препарати й техніку в Україну, допомагала біженцям, вивозила тварин, займалася дітьми з українських дитячих будинків у Тіролі. Якщо вантаж не потрапляв на місце призначення, Наталія не боялася відвезти його самостійно в Україну. Зрештою вона вирішила, що волонтерської роботи замало й долучилася до батальйону «Госпітальєри», з яким познайомилася ще 2017 року під час своїх поїздок на Донеччину.

Наталія була відданою патріоткою України. Її прадід був репресований і розстріляний за боротьбу в УПА, дід потрапив у штрафбат за боротьбу проти совєтської влади, там і загинув. Вторгнення в Україну вона сприйняла як особисту трагедію і виклик поспішати на невідкладну допомогу. «Я не можу дивитися, як Україну топлять в крові. Я сама Україна, то хто захистить її?», — це був її перший допис ще в Австрії.

«Чергова історія вибору та втечі. Вибору між батьками та дітьми. Історія чиєїсь загибелі. І вию, вию. Якщо я забуду тебе, війна в Україні, нехай відсохне правиця моя. Хай прилипне язик мій до піднебіння мого, якщо я не пам'ятатиму тебе», — писала Наталія 15 березня 2022 року.

У складі екіпажу евакуаційного реанібусу «Кракен» Наталія вивезла понад 250 поранених військовослужбовців з донецького напрямку бойових дій (Дружківка, Бахмут, Добропілля). Її професіоналізм, рішучість і глибока емпатія зробили її надзвичайно цінною частиною добровольчого руху.

Побратими й посестри пам'ятають її як цілеспрямовану, життєрадісну, глибоко співчутливу людину, яка вміла швидко ухвалювати рішення і не боялася брати на себе відповідальність. Наталія володіла кількома мовами, відвідала понад 100 країн, вправно водила авто, глибоко цікавилася медициною, спортом і питаннями захисту тварин.
Наталія Фраушер загинула 26 червня 2022 року під час евакуаційного рейсу, медик зазнала тяжкої черепно-мозкової травми. Лікарі боролися за її життя пів години, але безуспішно.
Поховали Наталію в Києві 30 червня 2022 року на Байковому кладовищі. Церемонія прощання відбулася в Михайлівському Золотоверхому соборі. Провести героїню в останню путь прийшли її побратими, посестри та представники дипломатичних кіл, зокрема колишній посол України в Австрії Олександр Щерба.
«У людини було все. Вона все кинула й поїхала на війну – допомагати рятувати свою землю. Михайлівський золотоверхий собор був повний красивих, благородних українських облич. Жінки і чоловіки, хлопці і дівчата – стояли і плакали. Вона колись декілька разів писала мені як послу з різних питань. Пандемія, вибори… Я намагався допомогти. Сьогодні ось вперше побачилися», — згадував Олександр Щерба.
Посмертно Наталія Фраушер нагороджена «Лицарським хрестом» — найвищою нагородою Української добровольчої армії.