Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Ковальчуку Андрію Григоровичу

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути дану петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту, командиру гранатометного взводу 2-го стрілецького батальйону 4-ої окремої танкової бригади, військовослужбовцю частини А7015 – Ковальчуку Андрію Григоровичу, позивний «Рубін» (06.12.1991 р.н.).
Андрій народився 6 грудня 1991 року в селі Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області. Саме в той день було ухвалено Закон України «Про Збройні Сили України». Напевно це не випадково.
В 2010 році проходив строкову військову службу в армії. Бо вважав, що це обов’язок кожного свідомого громадянина.
На початку повномасштабного вторгнення мав їхати за кордон, проте 24 лютого 2022 року вирішив, що не поїде, а буде захищати Україну. 9 березня 2022 року Андрій з честю та гідністю добровільно приєднався до Збройних Сил України для виконання військового обов’язку.
Саме тоді формувалася 4-та окрема танкова бригада, яка прийняла перший бій в селі Піски. Бійці, серед яких був Андрій, брали безпосередню участь в зоні бойових дій пов’язаних із захистом територіальної цілісності держави та знищенням ворога. Виконували бойові завдання з оборони населених пунктів, таких як: с. Авдіївка, м. Кремінна, м. Бахмут, м. Соледар, м. Ізюм, м. Лиман та інших.
Був двічі серйозно поранений, мав численні контузії, проте завжди повертався до виконання свого обов’язку та своїх побратимів.
За високий професіоналізм під час виконання службових обов’язків при забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, за самовіддані дії під час захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України Андрій неодноразово був нагороджений відзнаками та грамотами. Під час війни опанував різні види бойової підготовки, зокрема, і в країні Латвія м. Добеле. Планував далі йти навчатися в Одесу, але нажаль 29 травня 2025 року його життя обірвалося.
Андрій був відмічений своїми побратимами як сміливий, мужній, стійкий, досвідчений, сильний та відповідальний командир. Вмів і не боявся брати на себе відповідальність. Завжди піклувався про своїх побратимів, не думаючи про себе і ризикуючи своїм життям. Був надійним, відданим і гідним товаришем, ніколи не був байдужим до горя інших і завжди боровся за справедливість.
До останнього подиху Андрій щиро вірив у перемогу і прикладав для цього максимум своїх зусиль. Завжди казав: «Все буде добре! Все буде Україна!». Андрій був справжнім патріотом своєї країни, тому наш обов’язок зберегти пам’ять про нього та його подвиги.
Тому прошу нагородити мого чоловіка Ковальчука Андрія Григоровича відзнакою Героя України (посмертно) за його відвагу, рішучість та героїзм, що він неодноразово проявляв на полі бою.
Вічна пам’ять, доземний уклін та шана всім Героям хто поклав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить Україну!
Слава Україні! Героям Слава!