Прошу присвоїти звання героя України (посмертно), моєму брату Долгих Владиславу Володимировичу 07.06.1969-15.12.2024, який віддав своє життя за незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Народився Владислав 07 червня 1969 року в місті Полтава, закінчив середню школу #4, потім навчався в м'ясо-молочному технікумі м.Полтааа, служив в армії, де отримав спеціальність механік засобів об'єктивного контролю технічного стану ПрНК ВОС, працював на 22 заводі, завод ГРЛ, Хіммаш, та Продмаш слюсарем - налагоджувальник, 06 травня 2022р приєднався до лав ЗСУ , служив у в/ч 1356 Миргородський аеродром за своєю спеціальністю механік обслуговування авіаційного ПрНК.
Був завжди рішучий надійний, сміливий, мудрий та виважений.
В листопаді 2024 р.згідно наказу про розформування особового складу був переведений до в/ч 4699 , бригада 47 "Магура", де отримав спеціальність навідник механізованого відділення частини.
В грудні був останній його бойвий вихід в одній з найгарячиших точок Курської обл, 15 грудня 2024 року не вийшов на зв'язок, вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоіванівка Курської обл,.
У рідних до останнього були віра і надія, що живий і перебуває в полоні, проте дива не трапилося.
15 грудня 2024 року Долгих Владислав Володимирович героїчно загинув виконуючи бойове завдання.
Тіло героя повернули лише ,через 10 місяців після його загибелі.Воїну навіки 55.
Він мав багато планів, хотів любити, допомагати рідним, близьким, радіти життю...не судилося! У нього все відібрала російська війна.
Владислав загинув як воїн залишивши після себе не лише біль втрати, а й приклад мужності, честі та самопожертви. Він до останнього подиху залишався вірним українському народу та Україні.Вдома не дочекалися Владислава дружина, дві доньки сестра та онук.
Хай світлим буде загиблому воїну Царство небесне, в пам'ять про нього - вічною.