Щодо нагородження відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг» (посмертно), солдата Крушинського Павла Федоровича, стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 101-го окремого механізованого батальйону 61-ї окремої механізованої Степової бригади.

Пане Президенте України, прошу Вас, нагородити відзнакою «Хрест бойових заслуг» (посмертно), солдата Крушинського Павла Федоровича, стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 101-го окремого механізованого батальйону 61-ї окремої механізованої Степової бригади.

Солдат, Крушинський Павло Федорович, народився 21 квітня 1978 року, в місті Шпола Черкаської області. Після закінчення навчання в Шполянській ЗОШ №1, вступив до Уманського державного аграрного університету, де здобув вищу освіту за фахом «Економіка». По завершенню навчання, протягом усього життя, працював спеціалістом Шполянської районної ради.

Найбільшим захопленням Павла, було читання найрізноманітнішої літератури, починаючи від художньої та завершуючи науково-публіцистичними виданнями. Досконало знав історію України, пам'ятаю, його завжди хвилювало питання історичного протистояння українців та росіян. Найбільше захоплювався періодом Перших та Других національно - визвольних змагань, а окрему особливу нішу, займало вивчення Української повстанської армії, як явища. Здається, не було такої теми, де б він не міг би підтримати розмову, дати власну оцінку, висловити свою думку та відкрити якісь маловідомі аспекти того чи іншого питання. Дуже любив тварин, вів активний спосіб життя, брав участь у напівмарафонських забігах. Завжди холодний та чистий розум, простота, спокій, виваженість у словах та добра посмішка. Саме такий набір слів, найточніше характеризує його особистість.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів вдома, та попри проблеми зі здоров’ям, вже того ж дня був у черзі добровольців. 26 лютого 2022 року, мобілізований до 20-го окремого стрілецького батальйону, в/ч А7104, що був сформований в місті Черкаси, в перші дні повномасштабного вторгнення.
В перші бої Павло Крушинський вступив в ході оборони селища Метьолкіне, околиці міста Сіверськодонецьк Донецької області, а згодом, була оборона і самого міста та іншої частини Сіверськодонецько-Лисичанської агломерації. В цих боях підрозділ зазнав перших значних втрат та був передислокований до околиць міста Бахмут, для підготовки рубежів оборони.

Наступним етапом боротьби Павла, стала так звана Ізюмська операція в рамках Слобожанського контрнаступу українських сил, на початку вересня 2022 року, де в складі однієї з рот батальйону, форсував річку Сіверський Донець, прориваючи оборону ворога з північного сходу, в бік міста Ізюм.

Далі, оборона прикордоння неподалік деокупованого Вовчанська, в районі населених пунктів Ізбицьке та Огірцеве, а згодом, почався один з найдовших та найвиснажливіших періодів, кінець вересня 2022 – грудень 2023 років, оборонні бої на північний схід від міста Куп’янськ Харківської області, поблизу населених пунктів Масютівка, Вільшана, Гряниківка, Лиман Перший, Синьківка та Першотравневе. Окремо слід виділити оборону села Гряниківка, розташованого на лівому березі річки Оскіл та відрізаного від основних сил, що ускладнювало захід/вихід з позицій, евакуацію поранених та логістику загалом, де Павло провів близько місяця безперервно, утримуючи село під постійним вогневим впливом росіян. Також, дуже напружено та драматично, розгортались події поблизу Лиману Першого, де в ході оборонних дій, підрозділ Павла зазнав великих втрат вбитими та пораненими, як наслідок близьких стрілецьких боїв з ворогом, в умовах лісової місцевості.

Зима, початок 2024 року, Луганщина, утримання відвойованих позицій поблизу населених пунктів Сергіївка та Новоєгорівка. Знову ж таки, ускладнена логістика, спроби ротацій особового складу на техніці закінчувались трагічно, тому до позицій потрібно було діставатись пішки, долавши відстань близько 9 кілометрів з повним боєкомплектом, запасом води та їжі з розрахунку на 3 доби. Погодні умови різко змінювались, від лютих морозів до відлиги та обледеніння, що значно ускладнювало пересування.
Відтепер, 20 ОСБ входить до складу 61-ї окремої механізованої Степової бригади, в/ч А3425.

В квітні, відбулось довгоочікуване відведення на полігон для відновлення, доукомплектування та злагодження, а Павла Крушинського, разом з частиною особового складу, переводять до 101-го окремого механізованого батальйону (в/ч А0372) 61-ї ОМБР, на посаду стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти. На початку травня 2024 року, після початку наступу РФ на Харківщину, підрозділ терміново перекидають в район міста Вовчанськ, де Павло Федорович бере участь в обороні міста, а через певний період, батальйон відводять до тилового району для додаткової підготовки.

Початок серпня 2024 року, наступ українських сил в Курській області, учасником якого з перших днів був Павло Крушинський. Від початку операції, брав участь в боях поблизу населених пунктів Суджа, Бондарівка, Агроном, Руська Конопелька, Черкаська Конопелька, Фанасіївка, де ворог застосовував свої найбільш підготовлені підрозділи, в тому числі зі складу ГРУ.

Ранок, 9 вересня 2024 року, Павло Крушинський бере участь у штурмових діях, поблизу населеного пункту Фанасіївка Курської області, де за підтримки танку та декількох бойових броньованих машин, було вибито ворога та захоплено позиції в лісосмузі, на східних околицях села. Згодом, по втрачених позиціях ворогом було завдано вогневого ураження за допомогою міномету, внаслідок чого, Павло Федорович Крушинський, загинув…

Похований, 13 вересня 2024 року в місті Шпола Черкаської області. За життя, відзначений державною нагородою, медаллю «Захиснику Вітчизни» та відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «Хрест хоробрих».

Весь період служби пройшов на піхотних посадах, завжди перебуваючи на передових рубежах оборони або наступу. Незважаючи на шалену фізичну втому та моральне виснаження, стійко та мужньо виконував бойову роботу, жодним чином та ні за яких обставин, не ухилявся від виконання поставлених завдань. Для Павла Федоровича, було важливо не зрадити в першу чергу своїм переконанням та ідеям, він не говорив, а просто робив те, що повинен. На прохання близьких, щодо переведення на тилову посаду, відповів: «Я в піхоті почав, я в піхоті і закінчу…»