№22/254738-еп
Прошу підтримати петицію про присвоєння звання Герой України посмертно для мого сина молодшого сержанта В.Ч. А4638 Митряка Вадима Васильовича
Автор (ініціатор): Митряк Ганна Іванівна
Дата оприлюднення: 27 жовтня 2025
Прошу підтримати петицію про присвоєння звання Герой України посмертно для мого сина молодшого сержанта В.Ч. А4638 Митряка Вадима Васильовича.
Вадим народився 19.03.1983 р. і зростав у Хотині, на Чернівеччині. Доля з ранніх літ випробовувала його — у 14 років він залишився без батька. Але, попри труднощі, залишався щирим, добрим і працьовитим хлопцем.
У 2008 році разом із родиною він переїхав у село Залісці на Хмельниччину. Тут Вадим жив, працював, творив своє життя. Спершу – різноробочим на будівництві, пізніше – у комунальному підприємстві «Благоустрій Дунаєвеччини», де його знали як сумлінного, спокійного й порядного чоловіка.
Та коли війна постукала у двері, 30 червня 2022 року Вадим став до лав захисників. На фронті його серце билося не лише за рідних, а й за побратимів. Він вивозив поранених з поля бою, ризикуючи собою, аби врятувати інших.
Та 13 червня 2024 року, поблизу села Нововодяне, Сватівського району на Луганщині, під час евакуації побратимів, смерть підступно обірвала його життя…
Довгий час Вадим вважався зниклим безвісти. І лише нещодавно страшна правда - Герой більше не повернеться додому.
Йому було лише 41…
41 - назавжди…
У Вадима залишилися мама, донечка і сестра — найдорожчі люди, для яких він був цілим світом.
Вадим народився 19.03.1983 р. і зростав у Хотині, на Чернівеччині. Доля з ранніх літ випробовувала його — у 14 років він залишився без батька. Але, попри труднощі, залишався щирим, добрим і працьовитим хлопцем.
У 2008 році разом із родиною він переїхав у село Залісці на Хмельниччину. Тут Вадим жив, працював, творив своє життя. Спершу – різноробочим на будівництві, пізніше – у комунальному підприємстві «Благоустрій Дунаєвеччини», де його знали як сумлінного, спокійного й порядного чоловіка.
Та коли війна постукала у двері, 30 червня 2022 року Вадим став до лав захисників. На фронті його серце билося не лише за рідних, а й за побратимів. Він вивозив поранених з поля бою, ризикуючи собою, аби врятувати інших.
Та 13 червня 2024 року, поблизу села Нововодяне, Сватівського району на Луганщині, під час евакуації побратимів, смерть підступно обірвала його життя…
Довгий час Вадим вважався зниклим безвісти. І лише нещодавно страшна правда - Герой більше не повернеться додому.
Йому було лише 41…
41 - назавжди…
У Вадима залишилися мама, донечка і сестра — найдорожчі люди, для яких він був цілим світом.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Стоцька Катерина Анатоліївна
27 січня 2026
2.
Петренко Олена Миколаївна
27 січня 2026
3.
Пиріжок Людмила Іванівна
27 січня 2026
4.
Будай Василь Васильович
27 січня 2026
5.
Григоренко Галина Петрівна
27 січня 2026
6.
Загородня Анна Михайлівна
27 січня 2026
7.
Троян Анна Михайлівна
27 січня 2026
8.
Артєєва Карина Олександрівна
27 січня 2026
9.
Нікула Любов Степанівна
26 січня 2026
10.
Шевченко Ольга Анатоліївна
26 січня 2026
11.
Яцюк Тетяна Петрівна
26 січня 2026
12.
Новікова Ірина Анатоліївна
26 січня 2026
13.
Литвин Марина Петрівна
26 січня 2026
14.
Третяк Марія Василівна
26 січня 2026
15.
Лошакова Олена Іванівна
26 січня 2026
16.
Рибачок Катерина Геннадіївна
26 січня 2026
17.
Думич Ольга Михайлівна
26 січня 2026
18.
Левчук Ольга Павлівна
26 січня 2026
19.
Балик Ольга Миколаївна
26 січня 2026
20.
Фарбітна Ніна Петрівна
26 січня 2026
21.
Приступа Надія Михайлівна
26 січня 2026
22.
Медведєва Діана Олегівна
26 січня 2026
23.
Стасюк Надія Іванівна
26 січня 2026
24.
Ярова Віра Микитівна
26 січня 2026
25.
Вітюк Наталія Андріївна
26 січня 2026
26.
Губаренко Світлана Анатоліївна
26 січня 2026
27.
Кунець Марта Богданівна
26 січня 2026
28.
Чепак Ольга Семенівна
26 січня 2026
29.
Садовська Олена Миколаївна
26 січня 2026
30.
Візіренко Жанна Станіславівна
26 січня 2026