№22/254754-еп
Присвоєння звання Героя України
Автор (ініціатор): Аристова Карина Віталіївна
Дата оприлюднення: 27 жовтня 2025
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Владиславу Демчишину
Шановний пане Президенте України!
Ми, громадяни України, звертаємось із щирим проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Демчишину Владиславу,
який народився 16 квітня 2004 року у місті Києві, служив у 101 окремій бригаді територіальної оборони, 70 батальйоні,
і героїчно загинув у бою на Сумщині, відбиваючи напад диверсійно-розвідувальної групи противника.
У 2022 році коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Владиславу ще не було 18 років, але він пішов допомагати Територіальній обороні. Його шлях офіційно в війську розпочався в лютому 2023 року. 19 річчя він зустрічав на позиціях. В червні він заключив контракт з Міністерством оборони з терміном до демобілізації.
З 11.02.2023 він був стрільцем, потім з 1.07.2023 став сапером , 1.10.2023 став старшим сапером, і вже з 2024 року він став розвідником- навідником
Він не чекав наказів і не шукав виправдань — просто пішов боронити свій народ, свою землю, своє майбутнє. Отримав відзнаку « За службу в розвідці»
Владислав був прикладом мужності, відваги та доброти.
Попри свій юний вік, він мав сильний дух і зріле серце, сповнене любові до Батьківщини.
Його побратими згадують його як воїна, який ніколи не відступав, завжди підтримував інших і йшов уперед, коли було найважче.
Під час одного з боїв на Сумщині Владислав проявив справжній героїзм —
відбивав атаку ворожої ДРГ, залишаючись на позиціях до останнього подиху.
Його рішучість і самопожертва врятували життя іншим.
Він загинув, як і жив — із честю, мужністю та вірою у Перемогу.
Йому було лише 21.
Але за ці короткі роки Владислав зробив більше, ніж дехто за все життя —
він став прикладом незламності, любові до України й справжнього воїнського духу.
Сьогодні ім’я Владислава Демчишина — це символ молодого покоління українських Героїв,
які не побоялися стати між ворогом і рідною землею.
Він — гордість Києва, гордість своїх побратимів, гордість усієї України.
Ми просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять Владислава Демчишина
шляхом присвоєння йому звання Героя України (посмертно)
за проявлену особисту мужність, стійкість і самопожертву під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Це стане знаком вдячності від держави і всього українського народу —
за його подвиг, віру і життя, віддане за свободу.
Він- наш захисник. Він- наш е Герой. Він- Герой України, Слава Україні! Героям Слава!
Шановний пане Президенте України!
Ми, громадяни України, звертаємось із щирим проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Демчишину Владиславу,
який народився 16 квітня 2004 року у місті Києві, служив у 101 окремій бригаді територіальної оборони, 70 батальйоні,
і героїчно загинув у бою на Сумщині, відбиваючи напад диверсійно-розвідувальної групи противника.
У 2022 році коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Владиславу ще не було 18 років, але він пішов допомагати Територіальній обороні. Його шлях офіційно в війську розпочався в лютому 2023 року. 19 річчя він зустрічав на позиціях. В червні він заключив контракт з Міністерством оборони з терміном до демобілізації.
З 11.02.2023 він був стрільцем, потім з 1.07.2023 став сапером , 1.10.2023 став старшим сапером, і вже з 2024 року він став розвідником- навідником
Він не чекав наказів і не шукав виправдань — просто пішов боронити свій народ, свою землю, своє майбутнє. Отримав відзнаку « За службу в розвідці»
Владислав був прикладом мужності, відваги та доброти.
Попри свій юний вік, він мав сильний дух і зріле серце, сповнене любові до Батьківщини.
Його побратими згадують його як воїна, який ніколи не відступав, завжди підтримував інших і йшов уперед, коли було найважче.
Під час одного з боїв на Сумщині Владислав проявив справжній героїзм —
відбивав атаку ворожої ДРГ, залишаючись на позиціях до останнього подиху.
Його рішучість і самопожертва врятували життя іншим.
Він загинув, як і жив — із честю, мужністю та вірою у Перемогу.
Йому було лише 21.
Але за ці короткі роки Владислав зробив більше, ніж дехто за все життя —
він став прикладом незламності, любові до України й справжнього воїнського духу.
Сьогодні ім’я Владислава Демчишина — це символ молодого покоління українських Героїв,
які не побоялися стати між ворогом і рідною землею.
Він — гордість Києва, гордість своїх побратимів, гордість усієї України.
Ми просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять Владислава Демчишина
шляхом присвоєння йому звання Героя України (посмертно)
за проявлену особисту мужність, стійкість і самопожертву під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Це стане знаком вдячності від держави і всього українського народу —
за його подвиг, віру і життя, віддане за свободу.
Він- наш захисник. Він- наш е Герой. Він- Герой України, Слава Україні! Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Колесник Світлана Никодимівна
27 січня 2026
2.
Лаврут Вікторія Анатоліївна
27 січня 2026
3.
Макарчук Валентина Миколаївна
27 січня 2026
4.
Хилюк Владислава Олександрівна
27 січня 2026
5.
Ярмощук Віктор Миколайович
27 січня 2026
6.
Стоцька Катерина Анатоліївна
27 січня 2026
7.
Петренко Олена Миколаївна
27 січня 2026
8.
Казакова Світлана Володимирівна
27 січня 2026
9.
Пич Людмила Михайлівна
27 січня 2026
10.
Кисіль Ірина Михайлівна
27 січня 2026
11.
Пілецька Оксана Миколаївна
27 січня 2026
12.
Матеуш Михайло Русланович
27 січня 2026
13.
Губар Олександра Олександрівна
27 січня 2026
14.
Стрельченко Вероніка Андріївна
27 січня 2026
15.
Гонта Катерина Олександрівна
27 січня 2026
16.
Баумкетнер Яна Василівна
27 січня 2026
17.
Царственна Марина Володимирівна
27 січня 2026
18.
Підлісецька Юліяна Степанівна
27 січня 2026
19.
Астафурова Галина Володимирівна
27 січня 2026
20.
Зозулик Анастасія Олександрівна
27 січня 2026
21.
Пиріжок Людмила Іванівна
27 січня 2026
22.
Малаха Юлія Ігорівна
27 січня 2026
23.
Падушина Олександра Яківна
27 січня 2026
24.
Севостьян Тетяна Володимирівна
27 січня 2026
25.
Радченко Людмила Володимирівна
27 січня 2026
26.
Озимок Ірина Юріївна
27 січня 2026
27.
Пятак Наталія Володимирівна
27 січня 2026
28.
Козлова Вікторія Євгенівна
27 січня 2026
29.
Григоренко Галина Петрівна
27 січня 2026
30.
Павлишин Ярина Степанівна
27 січня 2026