№22/254754-еп
Присвоєння звання Героя України
Автор (ініціатор): Аристова Карина Віталіївна
Дата оприлюднення: 27 жовтня 2025
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Владиславу Демчишину
Шановний пане Президенте України!
Ми, громадяни України, звертаємось із щирим проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Демчишину Владиславу,
який народився 16 квітня 2004 року у місті Києві, служив у 101 окремій бригаді територіальної оборони, 70 батальйоні,
і героїчно загинув у бою на Сумщині, відбиваючи напад диверсійно-розвідувальної групи противника.
У 2022 році коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Владиславу ще не було 18 років, але він пішов допомагати Територіальній обороні. Його шлях офіційно в війську розпочався в лютому 2023 року. 19 річчя він зустрічав на позиціях. В червні він заключив контракт з Міністерством оборони з терміном до демобілізації.
З 11.02.2023 він був стрільцем, потім з 1.07.2023 став сапером , 1.10.2023 став старшим сапером, і вже з 2024 року він став розвідником- навідником
Він не чекав наказів і не шукав виправдань — просто пішов боронити свій народ, свою землю, своє майбутнє. Отримав відзнаку « За службу в розвідці»
Владислав був прикладом мужності, відваги та доброти.
Попри свій юний вік, він мав сильний дух і зріле серце, сповнене любові до Батьківщини.
Його побратими згадують його як воїна, який ніколи не відступав, завжди підтримував інших і йшов уперед, коли було найважче.
Під час одного з боїв на Сумщині Владислав проявив справжній героїзм —
відбивав атаку ворожої ДРГ, залишаючись на позиціях до останнього подиху.
Його рішучість і самопожертва врятували життя іншим.
Він загинув, як і жив — із честю, мужністю та вірою у Перемогу.
Йому було лише 21.
Але за ці короткі роки Владислав зробив більше, ніж дехто за все життя —
він став прикладом незламності, любові до України й справжнього воїнського духу.
Сьогодні ім’я Владислава Демчишина — це символ молодого покоління українських Героїв,
які не побоялися стати між ворогом і рідною землею.
Він — гордість Києва, гордість своїх побратимів, гордість усієї України.
Ми просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять Владислава Демчишина
шляхом присвоєння йому звання Героя України (посмертно)
за проявлену особисту мужність, стійкість і самопожертву під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Це стане знаком вдячності від держави і всього українського народу —
за його подвиг, віру і життя, віддане за свободу.
Він- наш захисник. Він- наш е Герой. Він- Герой України, Слава Україні! Героям Слава!
Шановний пане Президенте України!
Ми, громадяни України, звертаємось із щирим проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Демчишину Владиславу,
який народився 16 квітня 2004 року у місті Києві, служив у 101 окремій бригаді територіальної оборони, 70 батальйоні,
і героїчно загинув у бою на Сумщині, відбиваючи напад диверсійно-розвідувальної групи противника.
У 2022 році коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Владиславу ще не було 18 років, але він пішов допомагати Територіальній обороні. Його шлях офіційно в війську розпочався в лютому 2023 року. 19 річчя він зустрічав на позиціях. В червні він заключив контракт з Міністерством оборони з терміном до демобілізації.
З 11.02.2023 він був стрільцем, потім з 1.07.2023 став сапером , 1.10.2023 став старшим сапером, і вже з 2024 року він став розвідником- навідником
Він не чекав наказів і не шукав виправдань — просто пішов боронити свій народ, свою землю, своє майбутнє. Отримав відзнаку « За службу в розвідці»
Владислав був прикладом мужності, відваги та доброти.
Попри свій юний вік, він мав сильний дух і зріле серце, сповнене любові до Батьківщини.
Його побратими згадують його як воїна, який ніколи не відступав, завжди підтримував інших і йшов уперед, коли було найважче.
Під час одного з боїв на Сумщині Владислав проявив справжній героїзм —
відбивав атаку ворожої ДРГ, залишаючись на позиціях до останнього подиху.
Його рішучість і самопожертва врятували життя іншим.
Він загинув, як і жив — із честю, мужністю та вірою у Перемогу.
Йому було лише 21.
Але за ці короткі роки Владислав зробив більше, ніж дехто за все життя —
він став прикладом незламності, любові до України й справжнього воїнського духу.
Сьогодні ім’я Владислава Демчишина — це символ молодого покоління українських Героїв,
які не побоялися стати між ворогом і рідною землею.
Він — гордість Києва, гордість своїх побратимів, гордість усієї України.
Ми просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять Владислава Демчишина
шляхом присвоєння йому звання Героя України (посмертно)
за проявлену особисту мужність, стійкість і самопожертву під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Це стане знаком вдячності від держави і всього українського народу —
за його подвиг, віру і життя, віддане за свободу.
Він- наш захисник. Він- наш е Герой. Він- Герой України, Слава Україні! Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Коломєйцева Мар'яна Вікторівна
29 жовтня 2025
2.
Нагаєвська Вікторія Борисівна
29 жовтня 2025
3.
Палівода Анастасія Анатоліївна
29 жовтня 2025
4.
Скляренко Оксана Миколаївна
29 жовтня 2025
5.
Єськов Андрій Олексійович
29 жовтня 2025
6.
Цвіркун Марія Володимирівна
29 жовтня 2025
7.
Богатир Олена Олександрівна
29 жовтня 2025
8.
Науменко Надія Ігорівна
29 жовтня 2025
9.
Вовк Іванна Володимирівна
29 жовтня 2025
10.
Черевко Наталія Григорівна
29 жовтня 2025
11.
Рябчун Дарина Володимирівна
29 жовтня 2025
12.
Брус Любов Володимирівна
29 жовтня 2025
13.
Бессонова Світлана Миколаївна
29 жовтня 2025
14.
Хилько Валерія Олександрівна
29 жовтня 2025
15.
Чорна Наталія Сергіївна
29 жовтня 2025
16.
Гузар Вікторія Іванівна
29 жовтня 2025
17.
Юхновець Наталія Борисівна
29 жовтня 2025
18.
Семенець Анастасія Олександрівна
29 жовтня 2025
19.
Пєнцова Марія Тарасівна
29 жовтня 2025
20.
Яцушкевич Галина Іванівна
29 жовтня 2025
21.
Калініченко Анастасія Михайлівна
29 жовтня 2025
22.
Білоус Антоніна Іванівна
29 жовтня 2025
23.
Петрук Оксана Вікторівна
29 жовтня 2025
24.
Ламзіна Тетяна Віталіївна
29 жовтня 2025
25.
Роща Ольга Іванівна
29 жовтня 2025
26.
Голуб Яна Іванівна
29 жовтня 2025
27.
Нижник Ніна Василівна
29 жовтня 2025
28.
Цух Світлана Михайлівна
29 жовтня 2025
29.
Хруст Ольга Олександрівна
29 жовтня 2025
30.
Дерій Тетяна Володимирівна
29 жовтня 2025
1499
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 90 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.