№22/254754-еп
Присвоєння звання Героя України
Автор (ініціатор): Аристова Карина Віталіївна
Дата оприлюднення: 27 жовтня 2025
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Владиславу Демчишину
Шановний пане Президенте України!
Ми, громадяни України, звертаємось із щирим проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Демчишину Владиславу,
який народився 16 квітня 2004 року у місті Києві, служив у 101 окремій бригаді територіальної оборони, 70 батальйоні,
і героїчно загинув у бою на Сумщині, відбиваючи напад диверсійно-розвідувальної групи противника.
У 2022 році коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Владиславу ще не було 18 років, але він пішов допомагати Територіальній обороні. Його шлях офіційно в війську розпочався в лютому 2023 року. 19 річчя він зустрічав на позиціях. В червні він заключив контракт з Міністерством оборони з терміном до демобілізації.
З 11.02.2023 він був стрільцем, потім з 1.07.2023 став сапером , 1.10.2023 став старшим сапером, і вже з 2024 року він став розвідником- навідником
Він не чекав наказів і не шукав виправдань — просто пішов боронити свій народ, свою землю, своє майбутнє. Отримав відзнаку « За службу в розвідці»
Владислав був прикладом мужності, відваги та доброти.
Попри свій юний вік, він мав сильний дух і зріле серце, сповнене любові до Батьківщини.
Його побратими згадують його як воїна, який ніколи не відступав, завжди підтримував інших і йшов уперед, коли було найважче.
Під час одного з боїв на Сумщині Владислав проявив справжній героїзм —
відбивав атаку ворожої ДРГ, залишаючись на позиціях до останнього подиху.
Його рішучість і самопожертва врятували життя іншим.
Він загинув, як і жив — із честю, мужністю та вірою у Перемогу.
Йому було лише 21.
Але за ці короткі роки Владислав зробив більше, ніж дехто за все життя —
він став прикладом незламності, любові до України й справжнього воїнського духу.
Сьогодні ім’я Владислава Демчишина — це символ молодого покоління українських Героїв,
які не побоялися стати між ворогом і рідною землею.
Він — гордість Києва, гордість своїх побратимів, гордість усієї України.
Ми просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять Владислава Демчишина
шляхом присвоєння йому звання Героя України (посмертно)
за проявлену особисту мужність, стійкість і самопожертву під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Це стане знаком вдячності від держави і всього українського народу —
за його подвиг, віру і життя, віддане за свободу.
Він- наш захисник. Він- наш е Герой. Він- Герой України, Слава Україні! Героям Слава!
Шановний пане Президенте України!
Ми, громадяни України, звертаємось із щирим проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Демчишину Владиславу,
який народився 16 квітня 2004 року у місті Києві, служив у 101 окремій бригаді територіальної оборони, 70 батальйоні,
і героїчно загинув у бою на Сумщині, відбиваючи напад диверсійно-розвідувальної групи противника.
У 2022 році коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Владиславу ще не було 18 років, але він пішов допомагати Територіальній обороні. Його шлях офіційно в війську розпочався в лютому 2023 року. 19 річчя він зустрічав на позиціях. В червні він заключив контракт з Міністерством оборони з терміном до демобілізації.
З 11.02.2023 він був стрільцем, потім з 1.07.2023 став сапером , 1.10.2023 став старшим сапером, і вже з 2024 року він став розвідником- навідником
Він не чекав наказів і не шукав виправдань — просто пішов боронити свій народ, свою землю, своє майбутнє. Отримав відзнаку « За службу в розвідці»
Владислав був прикладом мужності, відваги та доброти.
Попри свій юний вік, він мав сильний дух і зріле серце, сповнене любові до Батьківщини.
Його побратими згадують його як воїна, який ніколи не відступав, завжди підтримував інших і йшов уперед, коли було найважче.
Під час одного з боїв на Сумщині Владислав проявив справжній героїзм —
відбивав атаку ворожої ДРГ, залишаючись на позиціях до останнього подиху.
Його рішучість і самопожертва врятували життя іншим.
Він загинув, як і жив — із честю, мужністю та вірою у Перемогу.
Йому було лише 21.
Але за ці короткі роки Владислав зробив більше, ніж дехто за все життя —
він став прикладом незламності, любові до України й справжнього воїнського духу.
Сьогодні ім’я Владислава Демчишина — це символ молодого покоління українських Героїв,
які не побоялися стати між ворогом і рідною землею.
Він — гордість Києва, гордість своїх побратимів, гордість усієї України.
Ми просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять Владислава Демчишина
шляхом присвоєння йому звання Героя України (посмертно)
за проявлену особисту мужність, стійкість і самопожертву під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Це стане знаком вдячності від держави і всього українського народу —
за його подвиг, віру і життя, віддане за свободу.
Він- наш захисник. Він- наш е Герой. Він- Герой України, Слава Україні! Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гончарук Олена Романівна
13 листопада 2025
2.
Присяжнюк Людмила Дмитрівна
13 листопада 2025
3.
Михалінчик Тетяна Володимирівна
13 листопада 2025
4.
Гончаренко Людмила Володимирівна
13 листопада 2025
5.
Замошець Катерина Олександрівна
13 листопада 2025
6.
Письменна Яна Сергіївна
13 листопада 2025
7.
Давидова Людмила Сергіївна
13 листопада 2025
8.
Дяченко Роман Вікторович
13 листопада 2025
9.
Махневич Оксана Вікторівна
13 листопада 2025
10.
Городечний Андрій Іванович
13 листопада 2025
11.
Аксьонова Світлана Анатоліївна
13 листопада 2025
12.
Сніцька Катерина Василівна
13 листопада 2025
13.
Костюченкова Олена Олександрівна
13 листопада 2025
14.
Гладка Ірина Петрівна
13 листопада 2025
15.
Пилипенко Анастасія Іванівна
13 листопада 2025
16.
Ангелова Наталія Михайлівна
13 листопада 2025
17.
Постолюк Світлана Богданівна
13 листопада 2025
18.
Ломака Марина Віталіївна
13 листопада 2025
19.
Вороніна Анна Анатоліївна
13 листопада 2025
20.
Слободянюк Інна Олександрівна
13 листопада 2025
21.
Климюк Людмила Вікторівна
13 листопада 2025
22.
Пінчук Любов Миколаївна
13 листопада 2025
23.
Маковська Галина Олексіївна
13 листопада 2025
24.
Причина Наталія Антонівна
13 листопада 2025
25.
Панченко Юлія Миколаївна
13 листопада 2025
26.
Слабко Віта Олександрівна
13 листопада 2025
27.
Слюсар Інна Олександрівна
13 листопада 2025
28.
Береза Галина Григорівна
13 листопада 2025
29.
Лобуренко Олена Сергіївна
13 листопада 2025
30.
Гранисевич Юлія Олександрівна
13 листопада 2025
4751
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 75 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.