Про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Войтовичу Руслану Васильовичу командиру 3 РВ розвідувального взводу мотопіхотного батальйону 100-тї окремої механіхованої бригади Сухопотних військ ЗСУ за героїзм та жертву крові в боях за Волю України.

Шановний, пане Президенте!
Прошу Вас розглянути дану петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю, справжньому патріоту, захиснику, відважному і хороброму воїну України, вірному сину своєї Батьківщини — молодшому сержанту ВОЙТОВИЧУ РУСЛАНУ ВАСИЛЬОВИЧУ (позивний «МЕТИС») 30.04.1982 р.н., командиру 3 розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону. Руслан в липні 2022 року добровільно став на захист нашої Батьківщини. Був призваний на службу до складу 100-ї бригади ТРО, яку згодом переформували 100-ту окрему механіховану бригаду Сухопотних військ ЗСУ.
Брав безпосередню участь у бойових діях спрямованих на здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, проявляв неймовірну мужність під час захисту незалежності та суверенітету нашої Держави на територіях:
- Донецької області, Бахмутського району,Часовоярської міської ТГр.,
- Харківської області, Куп’янського району, Кіндрашівської сільської ТГр,
- Донецької області, Краматорського район, Лиманської міської ТГр,
- Донецької області , Покровського району, Очеретинської селищної ТГр.,
- Донецької області,Бахмутського району, Очеретинської міської ТГр.
Під час виконання бойових завдань був нагороджений:
• Відзнакою командира оперативно-тактичного угруповання «ЛИМАН» (наказ №134 від 30 вересня 2023 року);
• Відзнакою міністра оборони України «За поранення» (наказ №1559 від 03 грудня 2023року);
• Почесною відзнакою командира 53 окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗС України «За оборону міста Бахмута» ( наказ №75 від 29 лютого 2024 року);
• Пам’ятною медаллю від начальника Торецької міської військової адміністрації «За оборону м.Торець» (від 06.05.2025 року)
За Указом Президента України № 609 від 22 серпня 2025 року посмертно був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня .
Руслан користувався повагою, був щирим, надійним товаришем, завжди допомагав іншим та йшов на допомогу побратимам. Ніколи не залишав своїх у біді - ні на війні, ні у мирному житті.
Руслан був справжнім командиром, взірцем витримки, людиною честі, принципів, справедливості та великої любові до України. Він був із тих людей, яких пам’ятають усі — веселий, енергійний, завжди з усмішкою, завжди з жартом, завжди з відкритим серцем.
15.05.2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Плещіївка Донецької області, отримав поранення. Його доправили до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, але 26 травня він відійшов у вічність.
Похований 29.05.2025 із військовими почестями на «Алеї Слави» у селі Гаразджа.
Найкращий тато своєї маленької донечки, чоловік, син, брат, надійний друг, командир та побратим, справжній патріот України, який заслуговує на найвищу державну нагороду!
Ця петиція - це найменше, що можна зробити для вшанування його памʼяті.

Уклін та вічна памʼять всім загиблим Героям! Слава Героям!