№22/254832-еп
ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Казанцеву Євгенію Олексійовичу, 2003 р.н., уродженцю м. Старобільськ Луганської області, який, попри інвалідність і юний вік, добровільно вступив до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ, проявив мужність у боях та загинув, рятуючи побратимів.
Автор (ініціатор): Казанцева Олена Вікторівна
Дата оприлюднення: 29 жовтня 2025
Шановний Володимире Олександровичу
Ми, мама та молодший братик загиблого захисника, звертаємось із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Казанцеву Євгенію Олексійовичу, 2003 року народження, уродженцю м. Старобільськ Луганської області.
Казанцев Євгеній Олексійович (Прянік) народився 31.03.2003 року та загинув 13.03.2024 року під час виконання бойового завдання у складі Збройних Сил України (а саме в населеному пункті Орлівка Донецької області). Євгеній Олексійович ніс службу на посаді головного сержанта 1-го штурмового взводу 3-ої штурмової роти 1-го штурмового батальйону військової частини А4638. У свої 20 років він проявив виняткову мужність, самопожертву та відданість українському народу під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій.
Євгеній із дитинства прагнув служити Батьківщині. Попри інвалідність, він не зупинився — під час окупації рідного міста чинив спротив, допомагав людям, а після евакуації до Львова став волонтером, підтримував переселенців і працював у Теробороні. Коли йому виповнилося 20 років, він добровільно вступив до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ.
У складі 3-ї окремої штурмової бригади Євгеній проявив надзвичайну мужність і професіоналізм. Під час боїв, отримавши два кульві влучання у шолом, не відступив і врятував побратимів, прикривши їх від ворога. Його було підвищено до головного сержанта 1-го штурмового взводу за відвагу та лідерські якості.
Під час виконання бойового завдання Євгеній був поранений. Після евакуації на стабілізаційний пункт той було обстріляно ворогом — Євгеній загинув, не доживши лише два тижні до свого 21-го дня народження.
Він був єдиним годувальником у родині, підтримував маму та молодшого брата з інвалідністю, але понад усе ставив службу Україні.
Його слова — «Хто, як не я?» — стали символом нескореності.
Просимо вшанувати пам’ять Казанцева Євгенія Олексійовича, який віддав життя за свободу України, і присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Поки стоять такі, як Женя — стоїть Україна.
Слава Україні! Героям Слава!
З глибокою повагою
Казанцева Олена Вікторівна-мама
Казанцев Кирило Олексійович-брат
Ми, мама та молодший братик загиблого захисника, звертаємось із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Казанцеву Євгенію Олексійовичу, 2003 року народження, уродженцю м. Старобільськ Луганської області.
Казанцев Євгеній Олексійович (Прянік) народився 31.03.2003 року та загинув 13.03.2024 року під час виконання бойового завдання у складі Збройних Сил України (а саме в населеному пункті Орлівка Донецької області). Євгеній Олексійович ніс службу на посаді головного сержанта 1-го штурмового взводу 3-ої штурмової роти 1-го штурмового батальйону військової частини А4638. У свої 20 років він проявив виняткову мужність, самопожертву та відданість українському народу під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій.
Євгеній із дитинства прагнув служити Батьківщині. Попри інвалідність, він не зупинився — під час окупації рідного міста чинив спротив, допомагав людям, а після евакуації до Львова став волонтером, підтримував переселенців і працював у Теробороні. Коли йому виповнилося 20 років, він добровільно вступив до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ.
У складі 3-ї окремої штурмової бригади Євгеній проявив надзвичайну мужність і професіоналізм. Під час боїв, отримавши два кульві влучання у шолом, не відступив і врятував побратимів, прикривши їх від ворога. Його було підвищено до головного сержанта 1-го штурмового взводу за відвагу та лідерські якості.
Під час виконання бойового завдання Євгеній був поранений. Після евакуації на стабілізаційний пункт той було обстріляно ворогом — Євгеній загинув, не доживши лише два тижні до свого 21-го дня народження.
Він був єдиним годувальником у родині, підтримував маму та молодшого брата з інвалідністю, але понад усе ставив службу Україні.
Його слова — «Хто, як не я?» — стали символом нескореності.
Просимо вшанувати пам’ять Казанцева Євгенія Олексійовича, який віддав життя за свободу України, і присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Поки стоять такі, як Женя — стоїть Україна.
Слава Україні! Героям Слава!
З глибокою повагою
Казанцева Олена Вікторівна-мама
Казанцев Кирило Олексійович-брат
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ралик Тетяна Миколаївна
13 листопада 2025
2.
Бобик Ганна Богданівна
13 листопада 2025
3.
Щепківський Ігор Васильович
13 листопада 2025
4.
Мельник Тетяна Віталіївна
13 листопада 2025
5.
Денисенко Альона Анатоліївна
13 листопада 2025
6.
Павлова Наталія Василівна
13 листопада 2025
7.
Барщевська Віта Андріївна
13 листопада 2025
8.
Ніколова Тамара Михайлівна
13 листопада 2025
9.
Коломієць Ольга Миколаївна
13 листопада 2025
10.
Ковблик Марія Юріївна
13 листопада 2025
11.
Пуховська Валентина Василівна
13 листопада 2025
12.
Горбунова Наталя Іванівна
13 листопада 2025
13.
Перстьонок Наталія Іванівна
13 листопада 2025
14.
Буняєва Людмила Іванівна
13 листопада 2025
15.
Капаць Катерина Михайлівна
13 листопада 2025
16.
Губень Валентина Мечиславівна
13 листопада 2025
17.
Ангелова Наталія Михайлівна
13 листопада 2025
18.
Вінтоняк Наталія Петрівна
13 листопада 2025
19.
Стасів Леся Михайлівна
13 листопада 2025
20.
Трофимова Тетяна Василівна
13 листопада 2025
21.
Пиж Ірина Володимирівна
13 листопада 2025
22.
Охота Інна Василівна
13 листопада 2025
23.
Михайлова Олена Олексіївна
13 листопада 2025
24.
Рогаля Юлія Іванівна
13 листопада 2025
25.
Мельніченко Олена Яківна
13 листопада 2025
26.
Лазурко Марія Ярославівна
13 листопада 2025
27.
Сумська Вікторія Олександрівна
13 листопада 2025
28.
Козлова Юлія Миколаївна
13 листопада 2025
29.
Поповічук Оксана Іванівна
13 листопада 2025
30.
Юрочковська Тетяна Юріївна
13 листопада 2025
5594
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 77 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.