Пане Президенте, прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (ПОСМЕРТНО) відважному командиру, військовослужбовцю Збройних сил України, молодшому лейтенанту Малику Максиму Олеговичу (1986 р.н.)

Порядний і принциповий, відважний і мудрий, чуйний і люблячий, непохитний і незламний патріот України, Максим цілеспрямовано йшов дорогою життя, викликаючи в серцях людей шану і повагу. Він є прикладом чіткого усвідомлення обов'язку і розуміння, що тільки від кожного з нас залежить сьогодення і майбутнє.
Після початку повномасштабного вторгнення ворога сумлінно ніс службу як молодший лейтенант у лавах 2-го механізованого взводу 6-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4941 (151 ОМбР).
13 грудня 2024 року, тримаючи оборону на Покровському напрямку, Максим Малик разом із побратимом виїхали на лінію зіткнення для евакуації поранених оборонців, які вже добу чекали на допомогу. Під щільним вогнем ворога воїни підібрались впритул до позицій, де перебували поранені побратими і завантажили їх в машину. На зворотному шляху машину підбив ворожий БТР, але воїни-рятівники змогли доставити поранених побратимів до пункту призначення.
Під час вивантаження поранених стає відомо, що на передовій лінії лишилися ще 300-ті, бо позиції тримати нікому. Незважаючи на отриману контузію, командир Малик Максим ухвалює рішення повертатись на позицію для заміни поранених.
Давши хлопцям шанс вижити, Максим сам залишився виконувати бойове завдання на позиції в районі населеного пункту Шевченкове, Волноваського р-ну, Донецької області, де героїчно тримав оборону до останнього подиху, завдаючи максимальних уражень супротивнику.
Вірний Військовій присязі, виявивши стійкість і мужність під час виконання бойового завдання зі забезпечення оборони українських територій, стримування і відсічі збройної агресії російської федерації, Максим загинув 14.12.2024 року в районі н.п. Шевченкове Волноваського р-ну Донецької області.
Максим із честю та гідністю поклав своє життя на вівтар незалежності і перемоги нашої Батьківщини, до останнього подиху був вірним українському народу і своїм побратимам.
Шановний Пане Президенте, від імені дружини, доньки, родичів, друзів та побратимів прошу Вас підтримати цю петицію та присвоїти Малику Максиму Олеговичу 1986 року народження найвищу державну нагороду - почесне звання «Герой України»(ПОСМЕРТНО).
Увічнена пам’ять полеглих героїв робить наш народ нездоланним і незнищенним. Пане Президенте, завдяки Вашому позитивному рішенню народ України дізнається про справжнього героя, відважного командира, який ціною свого життя врятував побратимів, стримував російську навалу, не пускаючи вглиб нашої країни, допоки билось його серце.
Ми збережемо, як безцінний скарб, спогади про люблячого чоловіка, батька, сина й друга — людину з великою душею, яка нині разом із Небесним воїнством захищає нас і нашу Батьківщину.