Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України  молодшому лейтенанту Проніну Вадиму Валерійовичу

Присвоїти звання Героя України (посмертно)

Шановний Пане Президент!

Ми, рідні, друзі, побратими звертаємось із проханням розглянути петицію про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України  молодшому лейтенанту Проніну Вадиму Валерійовичу, позивний «Хан»,  26.04.1977 року народження, уродженцю села Новоданилівка Мелітопольського району Запорізької області.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України перебував в окупації та виїхавши з непідконтрольної частини України до Києва , прийняв рішення поповнити лави військовослужбовців ЗСУ для захисту нашої держави.
Вадим є добровольцем, почав військову службу у Збройних силах України з жовтня 2022 року в лавах 20 ОБСП “Україна” окремої Президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького та вже взимку 2022 добровільно відправився на фронт де приймав участь в боях на Великоновосільському напрямку де через деякий час отримав міно-вибухове поранення.Після не тривалого лікування знову відпросився в склад свого підрозділу який виконував бойові завдання, та після повернення взяв участь в контрнаступальній операції на початку літа 2023 року в районі селища Благодатне, являючись командиром машини, першим з всіх ввірвався на позиції ворога, в близькому бою ліквідував трьох ворогів бувши вже пораненим кулею в груди, після чого дочекався підкріплення, яке закріпилось на зайнятих позиціях та був евакуйований. Відмовившись від реабілітації вже в серпні 2023 року вирушив до свого підрозділу на Великоновосільський напрямок, та прийняв участь в штурмових діях в напрямку селища Урожайне, де після закінчення активних наступальних дій підрозділ зайняв оборону. Взимку 2024 Вадим був вже втретє поранений під час заходу на позиції в районі селища Урожайне, де після короткого лікування знову встав до строю та продовжував виконувати бойові завдання до травня 2024 року. В жовтні батальйон було переведено в склад 210 окремого штурмового полку, де Вадим продовжив боронити Україну з побратимами .З початку весни 2025 виконував бойові завдання в Донецькій області в н.п. Тарасівка, Новооленівка, Яблунівка, Нова Полтавка, Коптеве, Шевченко Перше, після чого виконував бойові завдання вже в Дніпропетровській область в н.п Новопавлівка, Горіхове де зустрів свій останній бій ведучи своїх бійців на штурм ворожих позицій, ставши зразком відваги та військової доблесті в штурмових військах.
19 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в н.п. Горіхове Покровського району Донецької області Вадим загинув захищаючи суверенітет та незалежність України.
За час несення служби був нагороджений: “Золотий Хрест” ГК ЗСУ (двічі), тричі був відзначений відзнакою МОУ “за поранення” , відзнакою Президента України “за оборону України”, відзнакою КСВУ “за хоробрість”, Знаком Пошани 20 ОБСП, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Побратими Вадима зазначали, що він був справжнім воїном, кмітливим та розумним, людиною слова, зразком мужності, незламності та міцності духу.
За життя Вадим Валерійович займався фермерством у рідному селі, мав дружину та двох дітей, проявляв активну громадянську позицію.

Ми пишаємось Вадимом ( коханим чоловіком ,найкращим сином, батьком, братом, другом, побратимом),його незламністю, стійкістю, мужністю, міцністю духу та патріотизмом, він справжній воїн, тому ми просимо присвоїти Проніну Вадиму Валерійовичу найвищу державну нагороду-Герой України(посмертно) .

Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Герої не вмирають!Слава Україні!