№22/254962-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Дамаскіну Олексію Борисовичу
Автор (ініціатор): Дамаскін Михайло Олексійович
Дата оприлюднення: 04 листопада 2025
Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) Дамаскіну Олексію Борисовичу, військовослужбовцю 54-ї окремої механізованої бригади, який проявив надзвичайну мужність, відвагу, людяність і самопожертву під час захисту України від російської агресії.
У перші дні повномасштабного вторгнення, перебуваючи у відпустці за станом здоров’я зі зламаною ногою, Дамаскін Олексій Борисович не залишився осторонь. Попри травму та загрозу обстрілів, він шукав спосіб вибратися з Харкова й пробратися до своєї бригади, яка на той момент обороняла позиції у районі м. Мар’янка, щоб виконувати все можливе для забезпечення оборони та цілісності України.
У березні 2022 року він отримав перше поранення, після лікування повернувся на фронт до побратимів і продовжив службу.
26 квітня 2022 року під час бойових дій у Мар’янці зазнав другого тяжкого поранення, наслідки якого призвели до його смерті 14 лютого 2024 року.
Окремим прикладом його героїзму стали дії, під час яких він врятував життя п’ятьом своїм побратимам, ризикуючи власним життям. Його вчинки свідчать про справжню любов до України, глибоке почуття обов’язку й незламний характер. І навіть після другого, надзвичайно тяжкого поранення, він мріяв повернутися на службу та знову стати до захисту України, але, на жаль, це бажання вже ніколи не здійсниться.
Дамаскін Олексій Борисович був не лише воїном, а й батьком, який виховав трьох дітей. Один із них — його син, Михайло, віддав шість років службі у Збройних Силах України, пройшов бойовий шлях у складі десантно-штурмових бригад, отримав тяжке поранення під час повномасштабної війни та продовжує активну діяльність у ветеранській спільноті, займається реабілітацією, популяризацією спорту серед ветеранів і захистом прав військовослужбовців. Таким чином, приклад батька став фундаментом для виховання наступного покоління захисників України.
Життя Олексія Дамаскіна — це приклад незламності, воїнської честі й любові до України. Він до останнього свого дня залишався вірним Присязі, вірним своїй Державі й Народу України.
Присвоєння звання “Герой України” (посмертно) стане виявом вдячності народу за його відданість, мужність і жертовність — і символом пам’яті про українських воїнів, які віддали життя за свободу нашої країни.
У перші дні повномасштабного вторгнення, перебуваючи у відпустці за станом здоров’я зі зламаною ногою, Дамаскін Олексій Борисович не залишився осторонь. Попри травму та загрозу обстрілів, він шукав спосіб вибратися з Харкова й пробратися до своєї бригади, яка на той момент обороняла позиції у районі м. Мар’янка, щоб виконувати все можливе для забезпечення оборони та цілісності України.
У березні 2022 року він отримав перше поранення, після лікування повернувся на фронт до побратимів і продовжив службу.
26 квітня 2022 року під час бойових дій у Мар’янці зазнав другого тяжкого поранення, наслідки якого призвели до його смерті 14 лютого 2024 року.
Окремим прикладом його героїзму стали дії, під час яких він врятував життя п’ятьом своїм побратимам, ризикуючи власним життям. Його вчинки свідчать про справжню любов до України, глибоке почуття обов’язку й незламний характер. І навіть після другого, надзвичайно тяжкого поранення, він мріяв повернутися на службу та знову стати до захисту України, але, на жаль, це бажання вже ніколи не здійсниться.
Дамаскін Олексій Борисович був не лише воїном, а й батьком, який виховав трьох дітей. Один із них — його син, Михайло, віддав шість років службі у Збройних Силах України, пройшов бойовий шлях у складі десантно-штурмових бригад, отримав тяжке поранення під час повномасштабної війни та продовжує активну діяльність у ветеранській спільноті, займається реабілітацією, популяризацією спорту серед ветеранів і захистом прав військовослужбовців. Таким чином, приклад батька став фундаментом для виховання наступного покоління захисників України.
Життя Олексія Дамаскіна — це приклад незламності, воїнської честі й любові до України. Він до останнього свого дня залишався вірним Присязі, вірним своїй Державі й Народу України.
Присвоєння звання “Герой України” (посмертно) стане виявом вдячності народу за його відданість, мужність і жертовність — і символом пам’яті про українських воїнів, які віддали життя за свободу нашої країни.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Іванюк Юлія Андріївна
04 лютого 2026
2.
Лозинська Наталія Михайлівна
04 лютого 2026
3.
Середюк Олена Аліківна
04 лютого 2026
4.
Дунаєвська Оксана Феліксівна
04 лютого 2026
5.
Гринишин Ірина Ігорівна
04 лютого 2026
6.
Клепач Олександра Семенівна
04 лютого 2026
7.
Поповська Майя Леонідівна
04 лютого 2026
8.
Урбанович Тетяна Володимирівна
03 лютого 2026
9.
Ракоїд Анастасія Сергіївна
03 лютого 2026
10.
Стоцька Катерина Анатоліївна
03 лютого 2026
11.
Мукан Оксана Василівна
03 лютого 2026
12.
Гончар Наталія Миколаївна
03 лютого 2026
13.
Довгошия Іванна Володимирівна
03 лютого 2026
14.
Темченко Ірина Станіславівна
03 лютого 2026
15.
Драган Марина Володимирівна
03 лютого 2026
16.
Борин Світлана Ігорівна
03 лютого 2026
17.
Головченко Інна Сергіївна
03 лютого 2026
18.
Ковальчук Катерина Олександрівна
03 лютого 2026
19.
Білостоцька Світлана Віталіївна
03 лютого 2026
20.
Бондар Катерина Кирилівна
03 лютого 2026
21.
Яковенко Аліна Павлівна
03 лютого 2026
22.
Островська Оксана Броніславівна
03 лютого 2026
23.
Коваль Ігор Миронович
03 лютого 2026
24.
Мрак Ольга Олегівна
03 лютого 2026
25.
Пришляк Ольга Євгенівна
03 лютого 2026
26.
Степанюк Олександра Олегівна
03 лютого 2026
27.
Ратушна Інна Василівна
03 лютого 2026
28.
Величко Ірина Юріївна
03 лютого 2026
29.
Яричук Галина Вікторівна
03 лютого 2026
30.
Лісовик Ольга Олександрівна
03 лютого 2026