№22/254962-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Дамаскіну Олексію Борисовичу
Автор (ініціатор): Дамаскін Михайло Олексійович
Дата оприлюднення: 04 листопада 2025
Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) Дамаскіну Олексію Борисовичу, військовослужбовцю 54-ї окремої механізованої бригади, який проявив надзвичайну мужність, відвагу, людяність і самопожертву під час захисту України від російської агресії.
У перші дні повномасштабного вторгнення, перебуваючи у відпустці за станом здоров’я зі зламаною ногою, Дамаскін Олексій Борисович не залишився осторонь. Попри травму та загрозу обстрілів, він шукав спосіб вибратися з Харкова й пробратися до своєї бригади, яка на той момент обороняла позиції у районі м. Мар’янка, щоб виконувати все можливе для забезпечення оборони та цілісності України.
У березні 2022 року він отримав перше поранення, після лікування повернувся на фронт до побратимів і продовжив службу.
26 квітня 2022 року під час бойових дій у Мар’янці зазнав другого тяжкого поранення, наслідки якого призвели до його смерті 14 лютого 2024 року.
Окремим прикладом його героїзму стали дії, під час яких він врятував життя п’ятьом своїм побратимам, ризикуючи власним життям. Його вчинки свідчать про справжню любов до України, глибоке почуття обов’язку й незламний характер. І навіть після другого, надзвичайно тяжкого поранення, він мріяв повернутися на службу та знову стати до захисту України, але, на жаль, це бажання вже ніколи не здійсниться.
Дамаскін Олексій Борисович був не лише воїном, а й батьком, який виховав трьох дітей. Один із них — його син, Михайло, віддав шість років службі у Збройних Силах України, пройшов бойовий шлях у складі десантно-штурмових бригад, отримав тяжке поранення під час повномасштабної війни та продовжує активну діяльність у ветеранській спільноті, займається реабілітацією, популяризацією спорту серед ветеранів і захистом прав військовослужбовців. Таким чином, приклад батька став фундаментом для виховання наступного покоління захисників України.
Життя Олексія Дамаскіна — це приклад незламності, воїнської честі й любові до України. Він до останнього свого дня залишався вірним Присязі, вірним своїй Державі й Народу України.
Присвоєння звання “Герой України” (посмертно) стане виявом вдячності народу за його відданість, мужність і жертовність — і символом пам’яті про українських воїнів, які віддали життя за свободу нашої країни.
У перші дні повномасштабного вторгнення, перебуваючи у відпустці за станом здоров’я зі зламаною ногою, Дамаскін Олексій Борисович не залишився осторонь. Попри травму та загрозу обстрілів, він шукав спосіб вибратися з Харкова й пробратися до своєї бригади, яка на той момент обороняла позиції у районі м. Мар’янка, щоб виконувати все можливе для забезпечення оборони та цілісності України.
У березні 2022 року він отримав перше поранення, після лікування повернувся на фронт до побратимів і продовжив службу.
26 квітня 2022 року під час бойових дій у Мар’янці зазнав другого тяжкого поранення, наслідки якого призвели до його смерті 14 лютого 2024 року.
Окремим прикладом його героїзму стали дії, під час яких він врятував життя п’ятьом своїм побратимам, ризикуючи власним життям. Його вчинки свідчать про справжню любов до України, глибоке почуття обов’язку й незламний характер. І навіть після другого, надзвичайно тяжкого поранення, він мріяв повернутися на службу та знову стати до захисту України, але, на жаль, це бажання вже ніколи не здійсниться.
Дамаскін Олексій Борисович був не лише воїном, а й батьком, який виховав трьох дітей. Один із них — його син, Михайло, віддав шість років службі у Збройних Силах України, пройшов бойовий шлях у складі десантно-штурмових бригад, отримав тяжке поранення під час повномасштабної війни та продовжує активну діяльність у ветеранській спільноті, займається реабілітацією, популяризацією спорту серед ветеранів і захистом прав військовослужбовців. Таким чином, приклад батька став фундаментом для виховання наступного покоління захисників України.
Життя Олексія Дамаскіна — це приклад незламності, воїнської честі й любові до України. Він до останнього свого дня залишався вірним Присязі, вірним своїй Державі й Народу України.
Присвоєння звання “Герой України” (посмертно) стане виявом вдячності народу за його відданість, мужність і жертовність — і символом пам’яті про українських воїнів, які віддали життя за свободу нашої країни.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Мисенко Віктор Володимирович
24 грудня 2025
2.
Барон Тетяна Ігорівна
23 грудня 2025
3.
Рибак Світлана Миколаївна
23 грудня 2025
4.
Філіпчук Андрій Миколайович
23 грудня 2025
5.
Калічак Марія Федорівна
23 грудня 2025
6.
Шахов Ігор Олександрович
22 грудня 2025
7.
Здоровцова Діана Сергіївна
22 грудня 2025
8.
Гайдаш Сергій Вікторович
22 грудня 2025
9.
Слободян Дарина Олександрівна
22 грудня 2025
10.
Ільків Ірина Ярославівна
22 грудня 2025
11.
Аністрат Ольга Костянтинівна
22 грудня 2025
12.
Ткачук Леся Анатоліївна
22 грудня 2025
13.
Тюх Людмила Ігорівна
21 грудня 2025
14.
Поліщук Тетяна Володимирівна
21 грудня 2025
15.
Шелест Сергій Юрійович
21 грудня 2025
16.
Кирилюк Орися Петрівна
21 грудня 2025
17.
Симоненко Ольга Валеріївна
21 грудня 2025
18.
Пацкаль Наталія Ярославівна
21 грудня 2025
19.
Романюк Віталіна Миколаївна
20 грудня 2025
20.
Макаренко Мирослава Олександрівна
20 грудня 2025
21.
Кротенко Людмила Анатоліївна
20 грудня 2025
22.
Шапошник Інна Миколаївна
20 грудня 2025
23.
Яцків Руслана Богданівна
20 грудня 2025
24.
Масленко Марія Петрівна
19 грудня 2025
25.
Маллік Юлія Осипівна
19 грудня 2025
26.
Зебкало Ірина Володимирівна
19 грудня 2025
27.
Турчак Лілія Володимирівна
19 грудня 2025
28.
Карячка Кирило Юрійович
18 грудня 2025
29.
Березіна Мирослава Леонідівна
18 грудня 2025
30.
Фроленко Антоніна Вікторівна
18 грудня 2025
1931
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 42 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.