Присвоєння звання Героя України (посмертно) ДАВИДЮКУ СЕРГІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ, який ціною власного життя утримав позицію та не дозволив ворогу прорвати оборону

Шановний пане Президенте України! Звертаємося до Вас із щирим проханням присвоїти посмертно звання Героя України, вірному сину своєї Батьківщини, хороброму воїну –інспектору прикордонної служби, II категорії, кулеметнику 1 відділення інспекторів прикордонної служби 3 прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування 11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, старшому солдату ДАВИДЮКУ СЕРГІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ 01.04.1980 р.н., народженому в селі Срібне, Рівненського району, Рівненської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення він не зміг залишитись осторонь та 26.02.2022р. став на захист своєї рідної землі - своєї України у складі в/ч 2382.
Загинув Давидюк Сергій 23.11.2024 на полі бою в н.п. Тихе, Харківської обл. при виконанні бойових дій, внаслідок мінометного обстрілу з боку ворога, при цьому виявив безпрецедентну мужність, стійкість та відданість військовому обов’язку під час захисту суверенітету і територіальної цілісності України. Під час запеклого бою з переважаючими силами противника Давидюк Сергій будучи пораненим залишився на позиції до останнього подиху, демонструючи зразок справжнього патріотизму і професіоналізму. Усвідомлюючи загрозу власному життю, він не відступив ні на крок і не дозволив ворогу просунутися далі вглиб української території. Його героїзм врятував життя його побратимам і не дав ворогу зайти в тил, тим самим врятувавши життя багатьом нашим захисникам.
Давидюк Сергій Миколайович виконував свій обов’язок до останнього подиху, виявивши при цьому силу духу, самопожертву та непохитну вірність присязі українському народові. Його подвиг — це приклад незламності, який надихає тисячі воїнів сьогодні і залишиться в історії України як свідчення того, що справжній герой — це той, хто ставить Батьківщину вище за власне життя.
Ось, що розповідають побратими про Сергія: «Познайомилися з Сергієм на Бахмуті, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Разом приймали участь по відбиттю ворога, сиділи разом в окопах, які разом і копали... Наступна наша бойова ротація була в село Іванівське під Бахмутом, там Сергій себе дуже мужньо проявив, заходив і виходив на позиції на які всі боялися ходити, заводив туди пацанів і виводив з під обстрілів, виносив поранених хлопців... Він був дуже вольовою і безстрашною людиною. Ми з ним копали окопи під позицію на відкритому полі під обстрілами для нашого підрозділу і чудом залишилися живими. Удвох ми за ніч вкопалися, ні на хвилину не присідали передихнути, бо від цього залежало наше життя та наших побратимів....
Наступна наша ротація була на Вовчанськ, де також Сергій заступав на позицію, яка була дуже небезпечною. Він один з небагатьох людей, який не боявся туди іти, він завжди був за любий кіпіш, окрім голодування, завжди вмій підтримати хлопців, вірно їх мотивувати, коли потрібно, а також міг і виписати «моральної прочуханки».... В якій би ситуації ми не були, він завжди зберігав спокій, завжди знав, що потрібно робити в різних ситуаціях... На таку людину завжди можна було покластися. Він людина честі.. І я дуже радий, що я його знав.»
Ми переконані, що вшанування його пам’яті на найвищому державному рівні стане справедливим визнанням мужності не лише цього воїна, а й усіх ти, хто щодня стоїть на передовій боротьби за свободу і незалежність України.
Сергію Давидюку з позивним "Чорний" назавжди 44 роки...
Шановний Володимире Олександровичу, просимо відзначити подвиг нашого брата, сина, дядька почесним званням Героя України (посмертно), який своєю жертовністю та відданістю обов’язку довів, що справжній герой — це той, хто навіть у найтяжчий момент не зраджує Батьківщині.
Його ім’я має назавжди залишитися в історії української державності, як приклад незламності, любові до України та віри в її перемогу.