Шановний Пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання почесного Героя України (посмертно) військовослужбовцю 3 Луганського Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія ПІКУСА в/ч 9938 - ІПС 2 категорії - обчислювач відділення вогневої підтримки другого впс (тип С) третьої приккшр 3 ПРИКЗ майстру - сержанту БУР'ЯНОВУ Олександру Валентиновичу Який героїчно загинув 2 серпня 2025 року в районі населенного пункту Григорівка Сіверської міської громади Бахмутського району Донецької області, під час бойового завдання при захисті Батьківщини, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов’язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

Шановний Пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання почесного Героя України (посмертно) військовослужбовцю 3 Луганського Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія ПІКУСА
в/ч 9938
- ІПС 2 категорії - обчислювач відділення вогневої підтримки другого впс (тип С) третьої приккшр 3 ПРИКЗ майстру - сержанту БУР'ЯНОВУ Олександру Валентиновичу
Який героїчно загинув 2 серпня 2025 року в районі населенного пункту Григорівка Сіверської міської громади Бахмутського району Донецької області, під час бойового завдання при захисті Батьківщини, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов’язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України.
У Болграді з глибоким сумом та невимовним болем відбувся чин прощання з Героєм-прикордонником Олександром Бурʼяновим. Його любов до рідної землі та сім’ї була безмежною, а відданість Україні - незламною.
Він героїчно загинув 2 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання діставши поранення, несумісні з життям.
Містяни, рідні, побратими та друзі проводжали його в останню путь стоячи на колінах.
Олександр народився в Болграді. З дитинства любив футбол, а змужнівши - обрав шлях захисника. Його військова служба розпочалася у 2000 році в десантно-штурмових військах. З 2006 року він став прикордонником Одеського загону - і це було не просто обов’язком - це був вибір серця.
У 2014 році, коли ворог ступив на українську землю, Олександр без вагань вирушив на Схід. Він ніколи не чекав наказів, завжди був там, де найгарячіше, де вирішувалася доля України. Він пройшов пекло боїв, захищаючи кожен міліметр рідної землі.
Отримав медаль "15 років сумлінної служби " у 2019 році - Державною прикордонною службою України, Учасника бойових дій, Почесна грамота:" За зразкове виконання службових обов’язків, високі досягнення у військовій справі, професіоналізм, бездоганну службу та з нагоди відзначення ДНЯ прикордонника "-Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України.
Згодом після ротації повернувся на службу на Одещину та вдруге зустрівся з ворогом під час повномасштабного вторгнення.
У 2024 (?) році знову вирушив на східний фронт- туди, де найважче. Там і прийняв свій останній бій…
За своє життя він встиг стати справжнім прикладом мужності та честі. Він завжди був цілеспрямованим,справедливим,порядною та позитивною людиною завжди з усмішкою. Його смерть - це не лише біль родини, вона стала втратою для всіх побратимів.
Він був люблячим батьком,сином, братом та коханим чоловіком..
Олександр пішов із життя за місяць до свого 43-го дня народження. Ворог забрав його життя, але ніколи не забере пам’ять про нього, про його відвагу, вірність присязі та доброту.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у наших молитвах, у нашій боротьбі. Вони стають нашими янголами-охоронцями.
Слава тобі, Олександре.
Слава Герою.
Слава Україні!