Петиція щодо присвоєння почесного звання "Герой України" (посмертно) молодшому сержанту Дуднику Юрію Миколайовичу позивний "Дуда"

Пане Президент!
Я Кучинська Галина Григорівна, прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання "Герой України" (посмертно) моєму братові, молодшому сержанту Дуднику Юрію Миколайовичу позивний "Дуда", який загинув 23 вересня 2025 року в н.п. Добропілля Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання внаслідок ураження FPV -дроном противника по автомобілю FORD RANDER.

Дудник Юрій Миколайович народився 12 травня 1994 року в селі Строїнці, Тиврівського району, Вінницької області.
Юрій народився у мальовничому подільському селі Строїнці коли буйним цвітом цвіли яблуневі сади. Був наймолодшим сином у дружній багатодітній родині. Тут пройшло дитинство, юність. Після закінчення Строїнецької ЗОШ I-III ступенів у 2012 році, вступив до Вінницького ХПТУ № 5. Оволодів професіями муляра та електрогазозварника. Самостійний трудовий шлях почав зварником ФОП Тарасов у м. Калинівка 2014 року. А вже 2015 призваний на строкову військову службу в частину 3066 Національної гвардії України. За період служби виконав сто дев’яносто п’ять службово-бойових завдань судового конвоювання. За старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов’язків, умілі та рішучі дії, дисциплінованість нагороджений подяками, грамотою та додатковою відпусткою . У 2016 Юрій повернувся до мирної праці. Рік свого молодого життя віддав службі в АТО (ООС). Був безмежно закоханим у життя, вправним спортсменом, заядлим рибалкою, шукачем металів. Після Перемоги Юра мріяв подорожувати Європою… У перший день повномасштабного вторгнення російських загарбників в Україну 27- річний Юрій Дудник повернувся з Польщі і став на захист Вітчизни. Молодший сержант з позивним «Дуда». Службу проходив у в/ч А 3028, відомої також як «Червона калина» ІІ батальйону оперативного призначення 14 БрОП ім. І. Богуна «Фенікс». Юрій воював на різних напрямах оборони України і проявив себе справжнім воїном-патріотом. Вмів згуртувати і повести за собою побратимів. Постійно підвищував рівень військово-професійних знань, додержувався вимог Статутів Збройних сил України. Повсякденно загартовував себе та підлеглих воїнів, був підтягнутим і охайним. В частині користувався повагою та авторитетом. Під час короткотривалої відпустки, перебуваючи вдома, Юрій керував виходом своїх бійців з «нуля» по телефону. Завдяки його мудрості в тих екстремальних умовах вижили всі. Рідні і друзі , колеги по роботі знали його добру вдачу, його мовчазну підтримку, його щиру відданість та надійність. Бойові побратими запам’ятали Юрія напрочуд добрим та товариським, завжди зосередженим та готовим прийти на допомогу. Він сказав : « Не ображайся, мамо, я свій вибір зробив…» Підступна фашистська смерть обирає найкращих…Юрій з побратимом Богданом загинули під час виконання бойового завдання 23 вересня 2025 року , внаслідок ураження FPV- дроном противника по автомобілю FORD RANDER у населеному пункті Добропілля Покровського району Донецької області. За проявлений героїзм , старанність, умілі та рішучі дії, дисциплінованість та збереження особового складу під час бойових дій, нагороджений подяками та державними нагородами. Зокрема: Відзнакою Президента України « За оборону України» ,Пам’ятною медаллю «Учасник бойових дій». Частина нагород була втрачена під час боїв на запорізькому напрямку, і підлягає відновленню , декілька подань командування чекають розгляду вищого керівництва. Та найвищою нагородою, нагородою понад усе Юрію Дуднику, всім загиблим Героям нашим, є пам'ять про них, наша вдячність, наше розуміння їхнього подвигу. Доземний уклін кожному захиснику хто повернувся до рідного дому на щиті! Вічна слава Героям нашим!

З повагою, Кучинська Галина Григорівна сестра загиблого молодшого сержанта Дудника Юрія Миколайовича!!!