ПЕТИЦІЯ щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Ригелю Ігорю, уродженцю села Холодновідка Львівської області Адресат: Президенту України Володимиру Олександровичу Зеленському Від імені: Громадська організація «Апостольство Меча і Пера» (голова ГО — Михайло Стрипа,)

Шановний пане Президенте!

Від імені побратимів та громадської організації «Апостольство Меча і Пера» звертаємось із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Ригелю Ігорю на псевдо «РОС», уродженцю села Холодновідка Львівської області, який віддав своє життя за Україну, проявивши найвищу мужність і самопожертву в боротьбі з російським агресором.
Ігор Ригель був єдиним сином у родині, який із дитинства вирізнявся шляхетністю, працьовитістю й глибоким почуттям відповідальності. Він самовіддано доглядав свого важкохворого батька, залишаючись для нього опорою й надією.
У мирному житті Ігор досяг значних успіхів у галузі культури, історії та кіномистецтва. Як історик та реконструктор середньовіччя, він досліджував побут, озброєння та одяг давньоукраїнського воїнства, був майстром-ковалем і художником, творив власні історичні реконструкції зброї, обладунків і прикрас. Його ковальські вироби та реконструйовані костюми були представлені у низці українських історичних фільмів, серед яких — "Захар Беркут", "Сторожова Застава", "Козаки", "Брехлива історія" та «Король Данило», у якому Ігор також знявся як актор та консультант із історичних деталей. Саме завдяки його праці костюми та зброя у фільмі отримали автентичність і визнання фахівців. Його талант поєднував мистецтво, історію й духовність — він жив Україною і творив для неї ще задовго до війни.
З початком повномасштабного вторгнення росії Ігор Ригель, не вагаючись, став на захист Батьківщини та вступив до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» де взяв собі псевдо «РОС». Служив у складі 5 тактичної групи ДУК ПС 7 центру ССО, яка виконувала завдання за призначенням на Миколаївсько-Херсонському напрямку, а згодом став військовослужбовцем 3-го механізованого батальйону 67-ї окремої механізованої бригади (в/ч А4123).
Його побратими пам’ятають його як людину глибокої віри, мудрості й честі, яка завжди була попереду, коли йшлося про допомогу іншим чи ризик для життя.
У березні—квітні 2023 року Ігор Ригель брав участь у запеклих боях за н.п. Невське в напрямку н.п. Площанка Луганської області, де підрозділи 3-го мехбатальйону 67 ОМБр діяли у складі 60-ї окремої механізованої бригади та тримали оборону проти штурмових добровольчих підрозділів рашистів «Чорная Мамба». Він та інші піхотинці 3 механізованого батальйону просунулися на 800 метрів у глиб ворожих позицій, зайнявши територію, яку до того контролював добровольчий підрозділ рашистів «Чорная Мамба».
Командир групи Ігор Ригель «Рос» героїчно утримував позицію «Альфа», день і ніч відбиваючи ворожі штурми російських добровольців «Чорная Мамба» під щільним артилерійським та мінометним вогнем. Попри важкі умови, відсутність укріплень і постійні штурмові дії противника та стрілецькі бої і обстріли, Ігор «Рос» з побратимами тримав оборону, уражаючи ворога зі стрілецької зброї та РПГ-7, організовуючи оборонні дії та підтримуючи моральний дух своїх людей.
У ніч з 11 на 12 березня 2023 року, під час чергового масованого штурму, Ігор Ригель отримав важке поранення, але відмовився від евакуації й продовжив вести бій із кулемета ПКМ. Попри повторне осколкове поранення в голову, він знищив ворожу штурмову групу, не дозволивши ворогу оточити позицію «Альфа» та прикрив відхід важко пораненого побратима. Після цього російські війська нанесли масований артилерійський удар, унаслідок якого позицію було повністю знищено.
Ігор Ригель, тяжко поранений, 12.04.2023 був евакуйований із поля бою, однак 7 квітня 2023 року помер у лікарні від отриманих ран.
Під час бойових дій у напрямку Невське-Площанки Луганської області Ігор Ригель на псевдо «Рос» проявив надзвичайну мужність — прикриваючи відхід пораненого побратима, під його командуванням та безпосередньо ним було відбито велику кількість штурмових стрілецьких боїв та знищено значну кількість особового складу противника, діючи у складі 3 механізованого батальйону 67 ОМБр (в/ч А4123), він вступив у нерівний бій із переважаючими силами противника.
Він загинув смертю хоробрих із зброєю у руках, віддавши найдорожче — своє життя — за мир, свободу і гідність нашої держави.
Його дії дозволили створити мінно-вибухові та не вибухові загородження на лінії бойового зіткнення, укріпити позиції позаду, зокрема «Номат» та утримати рубіж Невське — Площанка, який ворог не зміг прорвати навіть до жовтня 2025 року.
Смерть Ігоря Ригеля на псевдо «РОС» — це велика втрата не лише для його родини, а й для всієї української спільноти, яка шанує його як воїна, митця, історика, що поєднав у собі духовну силу культури та відвагу воїна-захисника.
Враховуючи його бездоганну службу, громадянські заслуги, вагомий внесок у розвиток української історичної культури та героїчну загибель у бою, просимо Вас, Володимире Олександровичу, присвоїти звання Героя України (посмертно) Ригелю Ігорю —як вияв найвищої вдячності народу й держави за його жертву за друзів та Україну і приклад вірності Батьківщині.

Слава Україні! ГЕРОЯМ СЛАВА!
«Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань»….

З глибокою пошаною,
Михайло Стрипа,
голова громадської організації
«Апостольство Меча і Пера»