Шановний пане Президенте України!
До Вас звертається донька загиблого військовослужбовця із щирим проханням — присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) солдату Орлову Михайлу Вікторовичу.
Михайло Орлов був військовослужбовцем інженерного відділення інженерного взводу 2-ї інженерної роти військової частини А4787. Під час службового відрядження він був допущений до тимчасового виконання обов’язків за посадою навідника 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А2167, 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Він загинув 18 червня 2024 року під час безпосередньої участі у виконанні бойових завдань із забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави — внаслідок атаки ворожого дрона-камікадзе (типу FPV) на позиції ВОП 72122 поблизу села Костянтинівка, Покровського району Донецької області, у напрямку населеного пункту Солодке, Волноваського району.
Мій тато народився 23 травня 1985 року в селі Ільпінь Рівненської області. Він був люблячим батьком, турботливим чоловіком і справжнім прикладом сили духу та відваги.
3 травня 2022 року Михайло добровільно став на захист України. Свою службу розпочав у Чернігові, а згодом був переведений на донецький напрямок.
Він був не просто солдатом — він був воїном, наставником, Людиною честі. Отримавши сертифікат стрільця-зенітника ПЗРК, навчав побратимів, передаючи їм свої знання, досвід і впевненість.
На передовій Михайло виконував одну з найнебезпечніших ролей — водія броньованої машини. Він доставляв бійців на позиції, евакуйовував поранених із місць, куди не могли дістатися медики, і працював під щільними обстрілами там, де інші не наважувалися.
Згідно з офіційною доповіддю командира 1-го механізованого батальйону військової частини А2167, майора Баяка Владислава Володимировича, від 20.06.2024 №9349, підтверджено загибель солдата Орлова Михайла Вікторовича під час виконання бойового завдання.
Прошу Вас, пане Президенте, гідно вшанувати пам’ять мого Батька — Людини, яка віддала своє життя за Україну, — присвоївши йому звання Героя України (посмертно).
Після його загибелі без батьківської підтримки, любові й тепла залишилося троє неповнолітніх донечок. Для нас він назавжди залишиться Героєм, нашим захисником і прикладом сили духу. Ми щиро віримо, що його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду.
Уклін і шана Героям!
Слава Україні!
Слава Збройним Силам України!
З глибокою повагою,
Орлова Дарина
09.11.2025