ПЕТИЦІЯ щодо присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) Ровишину Вячеславу Васильовичу

Шановний пане Президенте!

Від імені родини загиблого воїна, його друзів та побратимів, звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) відважному Захиснику нашої держави – Ровишину Вячеславу Васильовичу (позивний «ДТЕК»), старшому солдату 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (в/ч А2167), мінометнику, військовослужбовцю Збройних Сил України, який героїчно загинув 17 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Горіхове Покровського району Донецької області.

Перед загибеллю, Вячеслав майже місяць утримував бойові позиції під постійними атаками ворога. В районі н.п. Котлярівка, ДРГ ворога, в складі 9 осіб, намагались захопипти позицію. В ході бою побратими Вячеслава отримали поранення, і він сам мужньо вів бій до вечора, допоки не підійшло підкріплення. Евакуювавши поранених, попри виснаження, продовжував виконувати завдання, переходячи з одного розрахунку до іншого, адже замінити його не було ким. Його самовідданість і безстрашність врятували життя побратимів і стали прикладом справжнього героїзму!

Вячеслав Ровишин народився 30 липня 1973 року в селі Четвертинівка на Вінниччині. Закінчив школу зі срібною медаллю. Все життя працював на Ладижинській ТЕС, пройшовши шлях від машиніста-обхідника до начальника зміни котло-турбінного відділення. Він був не лише висококласним фахівцем, а й щирою, світлою, справжньою Людиною, яка не залишилась осторонь у найважчий для країни час.

03 січня 2023 року, маючи бронь, Вячеслав добровільно став до лав ЗСУ. Спершу навчався як зв’язківець, але згодом перекваліфікувався на мінометника, аби безпосередньо нищити ворога. Його бойовий шлях розпочався з оборони Вугледару, де він разом із побратимами виходив із «пекла» останнім. За сумлінну службу був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

30 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Костянтинівка Донецької області, отримав поранення, проте після лікування знову повернувся у стрій.

Сміливий, мужній, відданий Батьківщині – Вячеслав завжди був там, де була найбільша небезпека. Для побратимів він став опорою та прикладом. Його патріотизм, прагнення справедливості та незламна віра в Перемогу назавжди залишаться прикладом для всіх українців. До останнього подиху він залишився вірним військовій присязі та рідній землі.

Вячеслав Ровишин – це справжній Герой, який власним життям наближав Перемогу України.
Просимо вшанувати його подвиг присвоєнням найвищої державної нагороди – звання Герой України (посмертно).

Слава Україні!
Героям Слава!

З повагою
Ровишина Людмила Петрівна, дружина.