Шановний Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання «Герой України» (посмертно) Нікітіну Ігорю Михайловичу (позивний "ДОК") 09.09.1988 р.н., воїну 1 Окремої Сіверської танкової бригади!

Шановний пане Президенте!
Я, цивільна дружина, та від імені побратимів загиблого військовослужбовця 1 Окремої
Сіверської танкової бригади в/ч А1815 Нікітіна Ігора Михайловича (09.09.1988 р.н.),
звертаюся до Вас із проханням вшанувати відважного воїна та присвоїти йому звання
«Герой України» (посмертно).

За життя Ігор був відзначений нагородами, а саме:
• Медаллю "Ветеран війни";
• Медаллю "Честь. Слава. Держава".

Отримавши повістку від РТЦК та СП на початку 2022 року, Ігор без затримок та з повною
відповідальністю вступив до лав Збройних Сил України, щоб захищати Батьківщину від
російської агресії. Пройшовши БЗВП, де отримав навички стрільця та відзначився
знаннями в наданні домедичної допомоги в бойових умовах, приступив, як стрілець-
санітар в складі 72 ОМБр,до служби в найгарячішій точці фронту у вересні 2022 року. Він
із честю та мужністю виконував бойові завдання на Вугледарському напрямку (н.п.
Нижні Дачі), де в одному із штурмів, 25 січня 2023 року, надавши допомогу всім
побратимам та отримавши поранення, залишився наодинці у напівоточенні, визвав на
себе артилерійський удар, щоб не допустити захоплення території ворогом. Завдяки
злагодженій роботі, навичкам та удачі, Ігорю вдалося звідти вибратися. Після ряду
операцій, лікування та реабілітації повернувся до служби, але по стану здоров'я не міг
виконувати завдань у безпосередніх бойових діях, тому був переведений на весні 2023
року у склад ППО України 635 ОЗКБ, де оберігав повітряний простір столиці. У серпні
2024 року був переведений та зарахований у склад 1 ОСТБр та виконуючи бойове
завдання, як стрілець-санітар, поблизу н.п. Богоявленка Волноваського району
Донецької області, потрапивши з побратимами під комбінований ворожий обстріл за
участі ворожих мінометів та fpv-дронів в жовтні 2024 року був важко поранений. З
18.10.2024 року вважався безвісти зниклим. 18.09.2025 року рідні отримали страшну
звістку - сповіщення про співпадіння ДНК. Тіло нашого героя було доставлено у березні
2025 року в межах репатріації по обміну тілами. 22.09.2025 року похований у рідному
місті - м. Миколаїв Львівської області.

З дитинства Ігор був щирим, життєрадісним і відповідальним. Освоївши ремесло
реставратора та оздоблювальних робіт у будівництві, працював помічником майстрів-
художників та допомагав реставрувати, оздоблювати та прикрашати ручним художнім
розписом церкви та храми у багатьох регіонах України. Згодом, з початком АТО,
повернувся у рідне місто та працював різноробочим у компанії КреаторБуд. У 2019 році
закохався та переїхав до коханої в м. Борислав, працював укладальником бруківки у м.
Трускавець та смт.Східниця.
Мріяв, що по завершенню війни, освоїть нове ремесло, але
найбільшою мрією було народження діток у вільній, незалежній, нескорений Україні.

У бойових умовах Ігор проявив незламність, відвагу та відданість побратимам. Він був
прикладом справжнього воїна, завжди готового прийти на допомогу навіть у найважчих
обставинах. Завжди був позитивним та усміхненим і цим заряджав усіх навкруги.

Він був коханим чоловіком, люблячим сином, гарним братом, надійним другом і вірним
побратимом. Його світла пам’ять назавжди залишиться у серцях рідних та всіх, хто його
знав.

Просимо Вас відзначити його подвиг та самопожертву, присвоївши звання «Герой
України» (посмертно).
З повагою, цивільна дружина та побратими Нікітіна Ігора Михайловича