Шановний Пане Президенте! Я дружина загиблого Прошу Вас присвоїти звання «Герой України» (посмертно) Громяку Руслану Олеговичу, 09.03.1990 р.н., молодшому сержанту, оператору безпілотних літальних апаратів 24-тої окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Його життя обірвалося 28 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Подільське на Донеччині, під час виконання бойового завдання.
Руслан народився 9 березня 1990 року у селі Червоне (тепер Галицьке), навчався у місцевій школі, здобув фах інженера-механіка. З 2011 до 2014 року служив за контрактом у військовій частині 3007. Він був люблячим сином, чоловіком, турботливим батьком, добрим братом, другом, побратимом. Людиною, яка мала мрію, яка любила життя, яка любила Україну.
З перших днів початку повномаштабного вторгення зустрів окупантів на лінії бойового зіткнення зі зброєю в руках, стійко та віддано виконував бойові завдання до моменту своєї загибелі, а саме 28 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Подільське Донецької області під час виконання бойового завдання.
Його служба була не просто обов’язком – вона була покликанням.
Руслан був нагороджений:
• Золотим хрестом Головнокомандувача Збройних Сил України.
• Відзнакою Міністра оборони України за 10 років сумлінної служби.
• Двома медалями «За оборону міста Бахмут»
• Відзнакою «Залізний бик».
Це свідчення його мужності, професіоналізму, самопожертви.
Руслан– Герой, який віддав своє життя за Україну, її свободу, її незалежність.
Я звертаюсь до Президента України з проханням гідно вшанувати пам’ять воїна Громяка Руслана Олеговича, присвоївши йому найвище державне звання « Герой України» (посмертно).