№22/255690-еп
Щодо встановлення Національного Дня вшанування полонених та зниклих безвісти оборонців у російсько-українській війні.
Автор (ініціатор): Стасішен Дмитро Олександрович
Дата оприлюднення: 18 листопада 2025
Шановний пане Президенте!
Я, Стасішен Дмитро Олександрович, офіцер управління пошукової роботи Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, звертаюся до Вас з ініціативою встановити в Україні Національний День військовополонених та зниклих безвісти у російсько-українській війні - день, покликаний нагадувати державі та суспільству про наших героїв, які досі не повернулися додому.
Проблема полону та зникнення безвісти торкнулася тисячі українських сімей. Це не просто відсутність людини - це постійна невідомість, очікування та біль. Є військові та цивільні, які зникли ще у 2014 році, є й ті, про чиї долі досі немає жодної інформації під час повномасштабної війни. Повернення кожного українця - це наш національний обов’язок.
Прапор Надії, створений військовим Сергієм Волинським, вже став впізнаваним символом боротьби за життя й свободу наших полонених. Цей прапор нагадує, що держава не забуває своїх і продовжує боротьбу за кожного героя.
Створення Національного Дня військовополонених та зниклих безвісти має на меті:
1. Щорічне державне вшанування військовополонених, зниклих безвісти та їхніх родин;
2. Підтримку родин героїв, які роками живуть у невідомості;
3. Посилення уваги держави і суспільства до проблем полону, пошуку зниклих безвісти, репатріації та ідентифікації полеглих оборонців України;
4. Закріплення "Прапора Надії" як офіційного символу цього дня - символу віри, боротьби та повернення;
5. Формування постійного інформаційного нагадування, що звільнення полонених і встановлення долі кожного зниклого безвісти — це обов'язок держави.
Цей день повинен стати не разовою акцією, а щорічним актом державної солідарності, нагадуванням світу та нам самим: Україна бореться за долю кожного українця, допоки він не буде повернутий додому. Ми маємо мобілізувати всі ресурси, щоб повернути додому кожного, хто досі перебуває у полоні, рахується зниклим безвісти чи лежить на полі бою.
Прошу Вас, пане Президенте, підтримати ініціативу щодо створення Національного Дня полонених та зниклих безвісти оборонців України у російсько-українській війні та закріпити Прапор Надії як офіційний символ цього дня.
З повагою,
Стасішен Дмитро
Я, Стасішен Дмитро Олександрович, офіцер управління пошукової роботи Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, звертаюся до Вас з ініціативою встановити в Україні Національний День військовополонених та зниклих безвісти у російсько-українській війні - день, покликаний нагадувати державі та суспільству про наших героїв, які досі не повернулися додому.
Проблема полону та зникнення безвісти торкнулася тисячі українських сімей. Це не просто відсутність людини - це постійна невідомість, очікування та біль. Є військові та цивільні, які зникли ще у 2014 році, є й ті, про чиї долі досі немає жодної інформації під час повномасштабної війни. Повернення кожного українця - це наш національний обов’язок.
Прапор Надії, створений військовим Сергієм Волинським, вже став впізнаваним символом боротьби за життя й свободу наших полонених. Цей прапор нагадує, що держава не забуває своїх і продовжує боротьбу за кожного героя.
Створення Національного Дня військовополонених та зниклих безвісти має на меті:
1. Щорічне державне вшанування військовополонених, зниклих безвісти та їхніх родин;
2. Підтримку родин героїв, які роками живуть у невідомості;
3. Посилення уваги держави і суспільства до проблем полону, пошуку зниклих безвісти, репатріації та ідентифікації полеглих оборонців України;
4. Закріплення "Прапора Надії" як офіційного символу цього дня - символу віри, боротьби та повернення;
5. Формування постійного інформаційного нагадування, що звільнення полонених і встановлення долі кожного зниклого безвісти — це обов'язок держави.
Цей день повинен стати не разовою акцією, а щорічним актом державної солідарності, нагадуванням світу та нам самим: Україна бореться за долю кожного українця, допоки він не буде повернутий додому. Ми маємо мобілізувати всі ресурси, щоб повернути додому кожного, хто досі перебуває у полоні, рахується зниклим безвісти чи лежить на полі бою.
Прошу Вас, пане Президенте, підтримати ініціативу щодо створення Національного Дня полонених та зниклих безвісти оборонців України у російсько-українській війні та закріпити Прапор Надії як офіційний символ цього дня.
З повагою,
Стасішен Дмитро
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Литвин Ірина Дмитрівна
18 лютого 2026
2.
Криклива Ульяна Мирославівна
18 лютого 2026
3.
Шентюрк Тетяна Петрівна
18 лютого 2026
4.
Сурмачевська Юлія Олегівна
18 лютого 2026
5.
Савельєва Наталія Олександрівна
18 лютого 2026
6.
Гордійчук Карина Вікторівна
18 лютого 2026
7.
Дяків Володимир Володимирович
18 лютого 2026
8.
Царенко Юліанна Олександрівна
17 лютого 2026
9.
Климченко Ольга Валентинівна
17 лютого 2026
10.
Конончук Альона Олександрівна
17 лютого 2026
11.
Каган Олена Григорівна
17 лютого 2026
12.
Іщик Павло Сергійович
17 лютого 2026
13.
Башлик Олена Сергіївна
17 лютого 2026
14.
Косач Олена Миколаївна
17 лютого 2026
15.
Богатирьова Наталія Сергіївна
17 лютого 2026
16.
Левицька Оксана Михайлівна
17 лютого 2026
17.
Семенюк Іванна Миколаївна
17 лютого 2026
18.
Муравська Діна Юріївна
17 лютого 2026
19.
Іванова Тетяна Павлівна
17 лютого 2026
20.
Андрущенко Людмила Михайлівна
17 лютого 2026
21.
Зайцева Олена Володимирівна
17 лютого 2026
22.
Дем'янчук Оксана Юріївна
17 лютого 2026
23.
Бедрата Маріна Сергіївна
17 лютого 2026
24.
Волик Костянтин Євгенович
17 лютого 2026
25.
Осипенко Олеся Ярославівна
17 лютого 2026
26.
Мацюк Олена Олексіївна
17 лютого 2026
27.
Ростовцева Римма Леонідівна
17 лютого 2026
28.
Рудик Ангеліна Сергіївна
17 лютого 2026
29.
Числова Наталія Степанівна
17 лютого 2026
30.
Поповська Майя Леонідівна
17 лютого 2026