Прохання присвоїти почесне звання Героя України посмертно військовослужбовцю Томилко Миколі Сергійовичу

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас розглянути клопотання про присвоєння почесного звання "Герой України" (посмертно) моєму чоловікові, батьку двох маленьких донечок, військовослужбовцю Томилку Миколі Сергійовичу (позивний "Вікінг").

Томилко Микола Сергійович був старшим солдатом, інспектором прикордонної служби 1-ї категорії, обчислювачем другого вогневого відділення прикордонної застави реактивних систем залпового вогню прикордонної комендатури швидкого реагування 105-го прикордонного загону.

Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, він мужньо виконував військовий обов'язок, безпосередньо на лінії бойових зіткнень. У бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 02.10.2025 року в районі населеного пункту Андріївка Покровського району Донецької області.

За час військової служби, захищаючи свободу і незалежність України, Микола був учасником АТО й отримав такі відзнаки: посвідчення учасника бойових дій, подяку начальника Куп'янської військової адміністрації, нагрудний знак "За мужність в охороні державного кордону", нагрудний знак "Відмінний прикордонник".

Мій чоловік, Томилко Микола, деякий час боронив Україну на прикордонні з Білоруссю, а більшу частину військової служби провів у зонах бойових дій в інших населених пунктах, зокрема, у Красногорівці (Донецька область), Куп’янську (Харківська область) і Покровську (Донецька область), де й залишив душу назавжди.

Томилко Микола Сергійович народився 1 серпня 1995 року, закінчив 9 класів Михайло-Коцюбинської гімназії та вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту №5, де здобув спеціальність "маляр, штукатур, плиточник".

У 2015 році одружився, майже 3 роки працював на Чорнобильській АЕС на посаді монтажника ТОВ "БудЕнергоМонтаж", виконував висотно-верхолазні роботи при будівництві Саркофага.

У 2018 році пішов служити за контрактом, відразу після проходження підготовки брав участь в АТО на територіях Донецької та Луганської областей. Після закінчення військової служби у 2021 році Микола працював у СІЗО (Слідчий ізолятор). У 2022 році був мобілізований до 105-го прикордонного загону (ДПС України), військова частина 2253.

Усі ці роки Микола мужньо боронив свободу і незалежність України. У серпні 2025 року був направлений на Покровський напрямок Донецької області. Під час виконання бойових дій Микола проявляв хоробрість, відвагу, мужність та впевненість у своїх діях, без вагань виконував завдання в зонах військових (бойових) дій.

Мій чоловік, Томилко Микола, був справжнім прикладом для багатьох. Він був найкращим у світі батьком для наших маленьких донечок, яких любив найбільше за всіх у житті, завжди давав нам тільки найкраще й оберігав нас. Як він казав: «Хочу дати нашим діткам всю любов і ласку, і все те, чого не вистачало мені в дитинстві».

Він був найкращим у світі чоловіком, і я з гордістю можу сказати, що багато кому потрібно брати з нього приклад. Мій чоловік був завжди усміхненим, навіть тоді, коли на душі «скребли кішки», коли йшло щось не за планом. Він говорив: «Вище ніс, ми з усім впораємося!», — чого мені й не вистачає на даний час. Він не дозволяв мені плакати, завжди підтримував і казав, що все у нас буде добре.

Уся наша родина, побратими, друзі, близькі — впевнені, що Микола був справжнім воїном, патріотом, гідним найвищої державної нагороди, адже він віддав найдорожче — своє життя за свободу і незалежність України.

Просимо Вас, пане Президенте, відзначити подвиги та самопожертву Миколи, присвоївши звання "Герой України" (посмертно).

З повагою, родина Томилка Миколи Сергійовича.