№22/255856-еп
Пане Призеденте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Командиру відділення технічного обслуговування автомобільної техніки 2-го механізованого батальйону військової частини А4053 Смиковському Павлу Марковичу
Автор (ініціатор): Яковенко Олена Павлівна
Дата оприлюднення: 21 листопада 2025
Я, Яковенко Олена Павлівна, донька Смиковського Павла Марковича, звертаюся до вас з проханням про присвоєння звання Героя України моєму батькові, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої Батьківщини.
Смиковський Павло Маркович народився 15 вересня 1966 року в селі Чміль Ємільчинського району Житомирської області. Він навчався в Чмилівській школі, де закінчив 8 класів. 1 вересня 1983 року вступив до сільського професійно-технічного училища №8 у Червоноармійську, де здобув спеціальність тракториста-машиніста 3 класу, закінчивши навчання 30 серпня 1984 року.
9 листопада 1984 року Павло був призваний на військову службу в Емільчинському районі, де проходив службу в СРСР до 1986 року. Після Чорнобильської катастрофи, яка суттєво вплинула на його рідну область, він разом із сім'єю переїхав до Вінницької області, де продовжив працювати трактористом ПРАТ Зернопродукт МХП.
Павло зустрів свою першу любов, Надію Володимирівну, у 1992 році. У них народилися двоє дітей: син Леонід у 1993 році та донька Олена у 1997 році. На жаль, у 2001 році Павло став вдовцем через смерть дружини. Незважаючи на тяжкі випробування, він продовжував працювати та виховувати дітей. Згодом Павло став щасливим дідусем двох чудових внуків.
У 2022 році, в умовах війни з російською агресією, Павло вирішив стати на захист рідної землі. Він був призваний на військову службу 3 березня 2022 року і став молодшим сержантом у 2-му механізованому батальйоні. Його обов'язки включали технічне обслуговування автомобільної техніки в складі оперативно-тактичного угрупування Північ.
На жаль, 26 травня 2022 року під час виконання бойового завдання у Северодонецьку мій батько зник безвісти. Його героїзм і відвага в бою стали прикладом для нас усіх. Лише 10 грудня 2024 року, після проведення ДНК-тесту, було підтверджено його загибель.
Смиковський Павло Маркович віддав своє життя за свободу України. Його подвиг заслуговує на визнання. Я прошу вас підтримати цю петицію та присвоїти моєму батькові звання Героя України.
Уклін та шана Герою України.
Вічна пам'ять.
Слава Україні.
Смиковський Павло Маркович народився 15 вересня 1966 року в селі Чміль Ємільчинського району Житомирської області. Він навчався в Чмилівській школі, де закінчив 8 класів. 1 вересня 1983 року вступив до сільського професійно-технічного училища №8 у Червоноармійську, де здобув спеціальність тракториста-машиніста 3 класу, закінчивши навчання 30 серпня 1984 року.
9 листопада 1984 року Павло був призваний на військову службу в Емільчинському районі, де проходив службу в СРСР до 1986 року. Після Чорнобильської катастрофи, яка суттєво вплинула на його рідну область, він разом із сім'єю переїхав до Вінницької області, де продовжив працювати трактористом ПРАТ Зернопродукт МХП.
Павло зустрів свою першу любов, Надію Володимирівну, у 1992 році. У них народилися двоє дітей: син Леонід у 1993 році та донька Олена у 1997 році. На жаль, у 2001 році Павло став вдовцем через смерть дружини. Незважаючи на тяжкі випробування, він продовжував працювати та виховувати дітей. Згодом Павло став щасливим дідусем двох чудових внуків.
У 2022 році, в умовах війни з російською агресією, Павло вирішив стати на захист рідної землі. Він був призваний на військову службу 3 березня 2022 року і став молодшим сержантом у 2-му механізованому батальйоні. Його обов'язки включали технічне обслуговування автомобільної техніки в складі оперативно-тактичного угрупування Північ.
На жаль, 26 травня 2022 року під час виконання бойового завдання у Северодонецьку мій батько зник безвісти. Його героїзм і відвага в бою стали прикладом для нас усіх. Лише 10 грудня 2024 року, після проведення ДНК-тесту, було підтверджено його загибель.
Смиковський Павло Маркович віддав своє життя за свободу України. Його подвиг заслуговує на визнання. Я прошу вас підтримати цю петицію та присвоїти моєму батькові звання Героя України.
Уклін та шана Герою України.
Вічна пам'ять.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Козинець Ліда Русланівна
25 листопада 2025
2.
Адамович Алла Петрівна
25 листопада 2025
3.
Киба Ганна Іванівна
25 листопада 2025
4.
В'язовська Ксенія Валеріївна
25 листопада 2025
5.
Лазаренко Олександр Вікторович
25 листопада 2025
6.
Дума Оксана Михайлівна
25 листопада 2025
7.
Понур Алла Вікторівна
25 листопада 2025
8.
Мар'яш Оксана Степанівна
25 листопада 2025
9.
Цимкалов Владислав Романович
25 листопада 2025
10.
Тимошів Оксана Степанівна
25 листопада 2025
11.
Бабідорич Анастасія Іванівна
25 листопада 2025
12.
Брітов Олександр Вікторович
25 листопада 2025
13.
Вербицька Катерина Олександрівна
25 листопада 2025
14.
Михальченко Вікторія Сергіївна
25 листопада 2025
15.
Горбановська Валентина Іванівна
25 листопада 2025
16.
Крисько Жанна Леонідівна
25 листопада 2025
17.
Корніцька Катерина Олександрівна
25 листопада 2025
18.
Порада Наталія Володимирівна
25 листопада 2025
19.
Помилуйко Анастасія Валентинівна
25 листопада 2025
20.
Бароліс Ганна Василівна
25 листопада 2025
21.
Климпуш Любов Юріївна
25 листопада 2025
22.
Сокорева Вікторія Ігорівна
25 листопада 2025
23.
Белінська Дар'я Юріївна
25 листопада 2025
24.
Романова Аміна Вікторівна
25 листопада 2025
25.
Кротенко Наталія Сергіївна
25 листопада 2025
26.
Борисова Ірина Олександрівна
25 листопада 2025
27.
Казюк Галина Миронівна
25 листопада 2025
28.
Кадук Ірина Сергіївна
25 листопада 2025
29.
Кривіцька Христина Романівна
25 листопада 2025
30.
Танцюра Олена Володимирівна
25 листопада 2025
1391
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 89 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.