№22/255856-еп
Пане Призеденте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Командиру відділення технічного обслуговування автомобільної техніки 2-го механізованого батальйону військової частини А4053 Смиковському Павлу Марковичу
Автор (ініціатор): Яковенко Олена Павлівна
Дата оприлюднення: 21 листопада 2025
Я, Яковенко Олена Павлівна, донька Смиковського Павла Марковича, звертаюся до вас з проханням про присвоєння звання Героя України моєму батькові, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої Батьківщини.
Смиковський Павло Маркович народився 15 вересня 1966 року в селі Чміль Ємільчинського району Житомирської області. Він навчався в Чмилівській школі, де закінчив 8 класів. 1 вересня 1983 року вступив до сільського професійно-технічного училища №8 у Червоноармійську, де здобув спеціальність тракториста-машиніста 3 класу, закінчивши навчання 30 серпня 1984 року.
9 листопада 1984 року Павло був призваний на військову службу в Емільчинському районі, де проходив службу в СРСР до 1986 року. Після Чорнобильської катастрофи, яка суттєво вплинула на його рідну область, він разом із сім'єю переїхав до Вінницької області, де продовжив працювати трактористом ПРАТ Зернопродукт МХП.
Павло зустрів свою першу любов, Надію Володимирівну, у 1992 році. У них народилися двоє дітей: син Леонід у 1993 році та донька Олена у 1997 році. На жаль, у 2001 році Павло став вдовцем через смерть дружини. Незважаючи на тяжкі випробування, він продовжував працювати та виховувати дітей. Згодом Павло став щасливим дідусем двох чудових внуків.
У 2022 році, в умовах війни з російською агресією, Павло вирішив стати на захист рідної землі. Він був призваний на військову службу 3 березня 2022 року і став молодшим сержантом у 2-му механізованому батальйоні. Його обов'язки включали технічне обслуговування автомобільної техніки в складі оперативно-тактичного угрупування Північ.
На жаль, 26 травня 2022 року під час виконання бойового завдання у Северодонецьку мій батько зник безвісти. Його героїзм і відвага в бою стали прикладом для нас усіх. Лише 10 грудня 2024 року, після проведення ДНК-тесту, було підтверджено його загибель.
Смиковський Павло Маркович віддав своє життя за свободу України. Його подвиг заслуговує на визнання. Я прошу вас підтримати цю петицію та присвоїти моєму батькові звання Героя України.
Уклін та шана Герою України.
Вічна пам'ять.
Слава Україні.
Смиковський Павло Маркович народився 15 вересня 1966 року в селі Чміль Ємільчинського району Житомирської області. Він навчався в Чмилівській школі, де закінчив 8 класів. 1 вересня 1983 року вступив до сільського професійно-технічного училища №8 у Червоноармійську, де здобув спеціальність тракториста-машиніста 3 класу, закінчивши навчання 30 серпня 1984 року.
9 листопада 1984 року Павло був призваний на військову службу в Емільчинському районі, де проходив службу в СРСР до 1986 року. Після Чорнобильської катастрофи, яка суттєво вплинула на його рідну область, він разом із сім'єю переїхав до Вінницької області, де продовжив працювати трактористом ПРАТ Зернопродукт МХП.
Павло зустрів свою першу любов, Надію Володимирівну, у 1992 році. У них народилися двоє дітей: син Леонід у 1993 році та донька Олена у 1997 році. На жаль, у 2001 році Павло став вдовцем через смерть дружини. Незважаючи на тяжкі випробування, він продовжував працювати та виховувати дітей. Згодом Павло став щасливим дідусем двох чудових внуків.
У 2022 році, в умовах війни з російською агресією, Павло вирішив стати на захист рідної землі. Він був призваний на військову службу 3 березня 2022 року і став молодшим сержантом у 2-му механізованому батальйоні. Його обов'язки включали технічне обслуговування автомобільної техніки в складі оперативно-тактичного угрупування Північ.
На жаль, 26 травня 2022 року під час виконання бойового завдання у Северодонецьку мій батько зник безвісти. Його героїзм і відвага в бою стали прикладом для нас усіх. Лише 10 грудня 2024 року, після проведення ДНК-тесту, було підтверджено його загибель.
Смиковський Павло Маркович віддав своє життя за свободу України. Його подвиг заслуговує на визнання. Я прошу вас підтримати цю петицію та присвоїти моєму батькові звання Героя України.
Уклін та шана Герою України.
Вічна пам'ять.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Овсяницька Інга Василівна
10 грудня 2025
2.
Линчак Анна Василівна
09 грудня 2025
3.
Кирдан Наталія Олександрівна
09 грудня 2025
4.
Перетятко Тарас Володимирович
09 грудня 2025
5.
Цвященко Валентина Леонідівна
09 грудня 2025
6.
Іванюк Надія Миколаївна
09 грудня 2025
7.
Семенова Валентина Миколаївна
09 грудня 2025
8.
Мельник Алла Миколаївна
09 грудня 2025
9.
Волошин Людмила Борисівна
09 грудня 2025
10.
Талько Надія Олегівна
09 грудня 2025
11.
Соловова Лариса Петрівна
09 грудня 2025
12.
Малендевич Ірина Богданівна
09 грудня 2025
13.
Хомич Галина Борисівна
09 грудня 2025
14.
Климюк Наталія Анатоліївна
09 грудня 2025
15.
Романюк Віталіна Миколаївна
09 грудня 2025
16.
Данилишина Світлана Михайлівна
09 грудня 2025
17.
Ярмошевич Ганна Анатоліївна
09 грудня 2025
18.
Баранова Віра Миколаївна
09 грудня 2025
19.
Бруй Яна Василівна
08 грудня 2025
20.
Ребенок Світлана Валеріївна
08 грудня 2025
21.
Голобородько Валентин Миколайович
08 грудня 2025
22.
Макаренко Тетяна Сергіївна
08 грудня 2025
23.
Олексієнко Аліна Опанасівна
08 грудня 2025
24.
Лозицький Сергій Вікторович
08 грудня 2025
25.
Козуб Едуард Борисович
08 грудня 2025
26.
Сірук Марина Олександрівна
08 грудня 2025
27.
Рощенко Світлана Іванівна
08 грудня 2025
28.
Лазаренко Іна Олександрівна
08 грудня 2025
29.
Артишук Інна Володимирівна
08 грудня 2025
30.
Качан Тетяна Олександрівна
08 грудня 2025
2373
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 74 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.