Шановний Пане Президент, просимо Вас присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) старшому сержанту, командиру бойової машини 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини А4674 Пильнику Вадиму Олександровичу.

Шановний пане Президент!
Ми, родина загиблого захисника, добровольця, який віддав війні більше трьох з половиною років, старшого сержанта, командира бойової машини Пильника Вадима Олександровича, звертаємося до Вас з проханням вшанувати його подвиг і самопожертву і присвоїти звання "Герой України" (посмертно).

Вадим Олександрович заплатив найвищу ціну - власне життя - для збереження незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України.

Вадим народився 16 листопада 1981 року в місті Ніжині Чернігівської області. Навчався в Ніжинський гімназії 10. З дитинства вирізнявся щирістю і відчуттям справедливості, не кривив душею, говорив прямо, завжди мав багато друзів.
У 2014 році закінчив Вінницький транспортний коледж. Працював майстром шляховим дільниці 1 групи дільниці діагностики колій виробничого підрозділу "Ніжинська дистанція колії регіональної філії "Південно-західна залізниця". Дуже любив життя і свою родину, все робив для того, щоб рідні були щасливими.
У цивільному житті гарно малював, вмів грати на гітарі, був душею компанії, організовував для родини незабутній відпочинок. Щедрий і добрий. Міг знайти з усіма спільну мову, до нього тягнулися люди.

З першого дня повномасштабного вторгнення Вадим Олександрович долучився до лав ТРО, обороняв рідне місто.
Вадим мав бронь і, відповідно, законне право не йти на війну. Але він був Справжнім Чоловіком.
Він відмовився від броні, й 7 квітня 2022 року добровольцем пішов захищати нас всіх від ворога.
Воював на різних напрямках: Сумський, Запоріжський, більше року - на Покровському.

Головний сержант - командир бойової машини 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини А4674, старший сержант.

Учасник бойових дій.
Отримав відзнаку за сумлінну службу від головнокомандувача Збройних Сил України
і Грамоту від командира військової частини за зразкове виконання службових обов'язків, мужність та героїзм при виконанні бойових завдань за призначенням, майстерність та професіоналізм.

Вірний побратим, на якого завжди можна було покластися, чесний, відповідальний, готовий підставити плече в найскладніших життєвих і бойових ситуаціях - таким Вадима пам’ятають усі, хто мав честь служити з ним. Воїн не боявся труднощів, не шукав легких шляхів. Він - людина-позитив, завжди вмів підняти моральний дух військових.
Вирушаючи на бойове завдання, був максимально відповідальним, обдумував кожну дію, чітко усвідомлюючи відповідальність за життя побратимів.
А найбільша цінність для Вадима Олександровича була його родина. Воїн знав, за що стоїть та за що бореться.

Вадим Олександрович загинув 11 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Новоандріївка Краматорського району Донецької області внаслідок влучання ворожого fpv-дрона в бойову машину APR-40, отримавши поранення несумісні з життям, під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій. Смерть пов'язана з захистом Батьківщини та виконанням службових обов'язків.

Вчинки Вадима стали прикладом справжнього героїзму, вірності військовій присязі, та готовності пожертвувати життям заради України, своєї родини та побратимів...

Того чорного дня ми втратили наш світ: батьки - єдиного сина, дружина - коханого, сини - батька.
Україна втратила в особі Вадима більше, ніж Воїна. Це була людина, яка надихала всіх жити і творити добро! Надзвичайно світлий, чесний і мужній, у нього було стільки планів на життя...

Наші серця сповнені страшенним болем від втрати та ненавистю до російських нелюдів.

Просимо Вас, Пане Президенте України, вшанувати пам’ять і присвоїти Пильнику Вадиму Олександровичу найвищу державну нагороду - звання Героя України (посмертно).
Ми - у вічному боргу перед Героями, які відвоювали для нас сьогоднішній день найвищою ціною...

З повагою та надією,
родина Пильника Вадима Олександровича